- •1.Основні етапи розвитку української соціально-політичної думки, її особливості та характерні риси.
- •2. Політичні концепції українських мислителів хх століття. Політичні погляди видатних діячів україни XVI—XVII ст.
- •Демократичні засади козацької держави
- •2. Політичні концепції українських мислителів XX ст.
- •Державницька ідея в. Винниченка
- •Націоналізм д. Донцова
- •Основні засади націоналізму за д. Донцовим
- •Основні концепції націоналізму
- •Базові характеристики монархічно-гетьманської концепції в. Липинського
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи
- •2. Типологія політичних систем
- •3. Політична система україни
- •2. Поняття, типологія та функції політичних партій
- •3. Сутність та типи партійних систем
- •4. Партійна система в сучасній україні
- •Політична соціалізація.
- •Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації.
- •1. Політична соціалізація
- •Типи політичної соціалізації
- •2. Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації
- •Сутність політичної культури
- •2. Структура, функції і типологія політичної культури
- •3. Політична культура сучасного українського суспільства
- •1. Сутність та основні чинники формування політичної свідомості
- •2. Структура, функції і типологія політичної свідомості. Політична ідеологія
- •3. Формування політичної свідомості громадян у сучасному українському суспільстві
- •1. Типологія політичних еліт
- •3. Система формування та змін політичних еліт
- •3. Сутність політичного лідерства
- •2. Теорії політичного лідерства
- •4. Особливості політичного лідерства в україні
- •«Вчені—знають»
- •«Політики — можуть»
- •2. Взаємозв'язок теоретичної та прикладної політології
- •Предметне поле прикладної політології
- •3. Процедура політологічного дослідження Етапи політологічного дослідження
- •Рівні політологічного дослідження
- •Види політологічних досліджень
- •4. Методи та сфери застосування прикладної політології
- •Методи прикладної політології
- •Масові комунікації та їх роль у політиці
- •Законодавство України про змі
- •2. Вплив засобів масових інформації на інформаційний процес змі та інформаційний процес
- •Принципи добору матеріалів в змі
- •Способи поширення інформації
- •3. Маніпулятивне використання змі
- •Способи маніпулювання
- •Соціальні міфи як основа маніпулювання
- •Межі маніпулювання
- •Необхідність та сутність прогнозування
- •Сфери та типи політичного прогнозування
- •2. Принципи і методи політичного прогнозування Принципи прогнозування
- •Методи політичного прогнозування
- •3. Політичний прогноз і футурологія Основні етапи розроблення прогнозу
- •Утопія і прогноз
- •Футурологія і прогноз
Межі маніпулювання
Можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не безмежні. Межі маніпулювання суспільною думкою визначаються насамперед уже сформованою масовою свідомістю, стереотипами і поглядами людей. Для того щоб бути ефективним, маніпулювання повинне спиратися на менталітет і існуючі уявлення населення, проте під впливом пропаганди ці уявлення поступово можуть змінюватися.
Істотними перешкодами для маніпулювання є власний досвід людей, а також неконтрольовані владою системи комунікацій: родина, родичі, знайомі і друзі, виробничі групи і т. д. Однак політичне маніпулювання, особливо при монополії його ініціаторів на ЗМІ, економічну і політичну владу, здатне обходити ці бар'єри, оскільки верифікаційні можливості індивідуального і групового досвіду щодо політики обмежені і допускають різні інтерпретації. Наприклад, провал економічної політики уряду можна пояснювати по різному: його некомпетентністю або корумпованістю, важкою спадщиною минулого режиму, неминучістю труднощів у період реформування, підступністю опозиції або ворожих держав і т. п. Найскладніші в населення захисні механізми проти маніпулювання в галузі нової проблематики ті, щодо якої в нього ще не склалася думка.
Рекомендована література
Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К., 1996.
Власенко Н., Зосько С, Сиротич М. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки. — К., 1995.
Доценко Е. Психология манипуляции. — М., 1996.
Дудченко В. С Информационные технологи. — М., 1996.
Землянова Л. Американская коммуникативистика. — М., 1995.
Кастельс М. Высокие технологии: экономика и общество. — М., 1990.
Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. — К., 2002.
Конецкая В. П. Социология коммуникации. Учебник. — М., 1997.
Королъко В. Г. Основы паблик рилейшнз. — К., 2000.
Максимов А. А. «Чистые» и «грязные» технологи выборов. — М., 1999.
Мас-медіа України. Довідник. — К., 1995.
Міцкевич Е., Файєрстоун Ч. Телебачення. — К., 1994.
Морозова Е. Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. — М., 1999.
Мухаев Р. Т. Политология. —М., 2000.
Несбит Д., Эбурдин П. Что нас ждёт в 90-х годах: Мегатецденции. Год 2000. —М., 1992.
Петров О. В. Социологические избирательные технологии. — Днепропетровск, 1998.
Почепцов Г. Паблик рилейшнз. — М., 1998.
Почепцов Г. Теория коммуникации. — К., 1996.
Пугачёв В. П., Соловьёв А. И. Введение в политологию: Учебник. — М., 1996.
Современные политические мифологии: содержание и механизмы функционирования. — М., 1996.
Шкляр В. Политика и средства массовой информации. — Одесса, 1990.
Щеглов А. Ю. Информационные технологии в социальной работе. — М, 1994.
ЛЕКЦІЯ 9. ПОЛІТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
1.Сутність політичного прогнозування та його основні етапи.
Принципи і методи політичного прогнозування.
Політичний прогноз і футурологія.
1. СУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ЕТАПИ
Необхідність та сутність прогнозування
Оскільки люди самі творять свою історію, вони завжди прагнуть знати результати своєї діяльності, передбачити майбутнє, намагаються з'ясувати, що чекає їх країни, держави, які перспективи розвитку. Тобто в самому загальному вигляді
прогнозування — це випереджальне відображення дійсності. Здатність прогнозування — інтелектуальна діяльність людини, одна з головних функцій людської свідомості.
Суспільна природа передбачення особливо рельєфно постає перед нами в науковому передбаченні, передумовами якого є такі продукти суспільного духовного виробництва, як гіпотези, закони, теорії. У науковому передбаченні немає чого-небудь містичного, воно являє собою таке знання про невідоме, яке грунтується на уже відомому знанні про сутність явищ і процесів, які нас цікавлять та про тенденції їхнього подальшого розвитку.
Між науковим передбаченням та пророцтвом і утопізмом існують принципові відмінності.
Прогноз спирається на знання реальних взаємозв'язків (насамперед закономірностей), а прорікання спираються на одкровення, бачення, фантастичні взаємозв'язки, так само й для утопій (що претендують на науковість і нерідко дійсно втілюють у собі відповідний елемент наукового) характерне заповнення відсутніх реальних знань вигаданими конструкціями і деталями.
Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їхнього здійснення. Процес же розроблення прогнозів називається прогнозуванням. Прогнозування — це спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій, у підсумку яких з одних, уже відомих зведень про минуле і сьогодення, одержують уявлення про можливі стани прогнозованого об'єкта, тобто одержують інші знання. Кожен прогноз розробляється так, щоб уникнути небажаних результатів вірогідного розвитку подій і прискорення ймовірного розвитку в бажаному напрямку.
Наукове передбачення не може претендувати на абсолютно точне і повне знання майбутнього, на свою обов'язкову вірогідність: навіть ретельно вивірені і зважені прогнози виправдуються лише з відповідним ступенем вірогідності. Отже, наукове передбачення є ймовірне знання. Ступінь його вірогідності залежить від:
терміну, що відокремлює нас від події, що передбачається, явища, процесу. Неважко здогадатися, що чим віддаленіша прогнозована ситуація, тим менший ступінь вірогідності знання;
обґрунтованості прогнозу знанням відповідних закономірностей, традицій, менталітету тощо;
системності, складності і динамічності прогнозованого стану суспільства або окремого його компонента.
