2. Вплив засобів масових інформації на інформаційний процес змі та інформаційний процес

Головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Ос­новними етапами цього процесу є одержання, добір, препарування, коментування і поширення узагальнень. Від того, яку інформацію, у якій формі і з якими комента­рями одержують суб'єкти політики, дуже багато в чому залежать їхні наступні дії. Мати важливу інформацію значить мати владу, уміти відрізняти важливу інформа­цію від неважливої означає мати ще більшу владу; можливість поширювати важли­ву інформацію у власній режисурі або замовчувати її означає мати подвійну владу.

Безпосереднє володіння такою владою — прерогатива ЗМІ. Вони не тільки відбира­ють відомості, що постачаються інформаційними агентствами, а й самі добувають і офо­рмляють них, а також виступають їх коментаторами і розповсюджувачами. Потік інфор­мації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому добір найбільш важливої інформації і її подання в доступній масовій аудиторії формі і комен­тування — важлива задача всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі по­літиків, прямо залежить від того, як, для чого і за якими критеріями відбирається інфор­мація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування і редукції, здійснених газетами, радіо і телебаченням, а також від способу і форм подачі інформації.

Принципи добору матеріалів в змі

Один з найважливіших засобів політичного впливу ЗМІ — визначення тем і на­прямків дискусій, що концентрують увагу громадськості й уряду. ЗМІ звично самі визначають, що потрібно і що не слід виносити на суд громадськості. Вибір полі­тичних тем і вимог здійснюється не тільки залежно від пристрастей та інтересів власників і керівників ЗМІ, а й під впливом специфічних правил, що складаються в умовах плюралізму інформації в сучасному ринковому суспільстві. При виборі тем публікацій і передач звично керуються такими загальними принципами:

• пріоритетність, важливість (дійсна чи уявна) і привабливість теми для гро­мадян. Згідно з цим принципом частіше повідомлення ЗМІ стосуються таких, на­приклад, проблем, як загроза миру і безпеці громадян, тероризм, екологічні й інші катастрофи тощо;

• неординарність фактів. Це означає, що інформація про екстремальні події: голод, війни, надзвичайно жорстокі злочини і т. д. домінує над висвітленням явищ буденного, повсякденного життя. Це пояснюється, зокрема, схильністю ЗМІ до ін­формації негативного плану і сенсацій;

• новизна фактів. Більше привернути увагу населення здатні повідомлення, що ще не набули широкого розголосу. Це можуть бути найновіші дані про результати розвитку економіки або кількості безробітних, про політ до інших планет, про нові політичні партії та їхніх лідерів тощо;

• політичний успіх. Згідно з цим принципом, у передачі і статті потрапляють повідомлення про успіхи політичних лідерів, партій або цілих держав. Особлива увага приділяється переможцям на виборах або в рейтингових опитуваннях. Культ зірок у політиці, мистецтві, спорті — типове явище для ЗМІ в ринковому суспільстві;

• високий суспільний статус. Чим вищий статус джерела інформації, тим знач­нішим вважається інтерв'ю або телепередача, оскільки припускається, що їхня по­пулярність при інших рівних умовах прямо пропорційна суспільному положенню людей, які повідомляють дані, факти, узагальнення. Тому найбільш легкий доступ до ЗМІ мають особи, які займають вищі місця в політичній, військовій, церковній або інших ієрархіях: президенти, міністри, патріархи і т. д. їм присвячуються перші сторінки газет і головні радіо- та телепередачі.

Дотримання ЗМІ правил, орієнтованих лише на кількість аудиторії і перемогу в конкурентній боротьбі, зумовлює їхня схильність до поверхневого висвітлення по­літичних подій у погоні за сенсаціями і популярністю. Узяті ними на озброєння принципи добору матеріалів погано сумісні з глибокими аналітичними повідом­леннями і часто перешкоджають створенню інформаційної картини світу, більш-менш адекватної реальності.