- •1.Основні етапи розвитку української соціально-політичної думки, її особливості та характерні риси.
- •2. Політичні концепції українських мислителів хх століття. Політичні погляди видатних діячів україни XVI—XVII ст.
- •Демократичні засади козацької держави
- •2. Політичні концепції українських мислителів XX ст.
- •Державницька ідея в. Винниченка
- •Націоналізм д. Донцова
- •Основні засади націоналізму за д. Донцовим
- •Основні концепції націоналізму
- •Базові характеристики монархічно-гетьманської концепції в. Липинського
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи
- •2. Типологія політичних систем
- •3. Політична система україни
- •2. Поняття, типологія та функції політичних партій
- •3. Сутність та типи партійних систем
- •4. Партійна система в сучасній україні
- •Політична соціалізація.
- •Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації.
- •1. Політична соціалізація
- •Типи політичної соціалізації
- •2. Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації
- •Сутність політичної культури
- •2. Структура, функції і типологія політичної культури
- •3. Політична культура сучасного українського суспільства
- •1. Сутність та основні чинники формування політичної свідомості
- •2. Структура, функції і типологія політичної свідомості. Політична ідеологія
- •3. Формування політичної свідомості громадян у сучасному українському суспільстві
- •1. Типологія політичних еліт
- •3. Система формування та змін політичних еліт
- •3. Сутність політичного лідерства
- •2. Теорії політичного лідерства
- •4. Особливості політичного лідерства в україні
- •«Вчені—знають»
- •«Політики — можуть»
- •2. Взаємозв'язок теоретичної та прикладної політології
- •Предметне поле прикладної політології
- •3. Процедура політологічного дослідження Етапи політологічного дослідження
- •Рівні політологічного дослідження
- •Види політологічних досліджень
- •4. Методи та сфери застосування прикладної політології
- •Методи прикладної політології
- •Масові комунікації та їх роль у політиці
- •Законодавство України про змі
- •2. Вплив засобів масових інформації на інформаційний процес змі та інформаційний процес
- •Принципи добору матеріалів в змі
- •Способи поширення інформації
- •3. Маніпулятивне використання змі
- •Способи маніпулювання
- •Соціальні міфи як основа маніпулювання
- •Межі маніпулювання
- •Необхідність та сутність прогнозування
- •Сфери та типи політичного прогнозування
- •2. Принципи і методи політичного прогнозування Принципи прогнозування
- •Методи політичного прогнозування
- •3. Політичний прогноз і футурологія Основні етапи розроблення прогнозу
- •Утопія і прогноз
- •Футурологія і прогноз
Способи поширення інформації
Створення такої картини світу багато в чому залежить також від способів поширення інформації. ЗМІ користуються двома основними способами поширення інформації — послідовним і фрагментарним. Першим способом частіше користується преса, послідовно і різнобічно висвітлюючи в статтях та інших публікаціях ту чи іншу політичну проблему. Другий спосіб — фрагментарна подача інформації — особливо розповсюджений на телебаченні.
Стосовно останнього, то він породжує для слухачів ряд складнощів у пізнанні суті тієї чи іншої події або процесу, бо дроблення інформації, створюючи видимість
її різнобічності й оперативності подачі, перешкоджає непрофесіоналам (переважній більшості громадян) сформувати цілісну картину політичних явищ або подій. Воно дає комунікаторам додаткові можливості маніпулювати аудиторією, акцентуючи її увагу на одних сторонах події й умовчуючи або затемнюючи інші. Фрагментарність подачі інформації в решті-решт дезорієнтує слухачів або й гасить їхній інтерес до політики і спричиняє політичну апатію або змушує покладатися на оцінки коментаторів.
Властивий телебаченню «тиск візуальності» виявляється не тільки у фрагментарній подачі інформації відповідно до можливостей її екранізації, а й у ритуалізації та персоналізації політичних повідомлень. Телебачення звично віддає перевагу передавати інформацію, яку можна зняти телекамерою, тобто показувати конкретних осіб, предмети і т. п. Тому на екранах домінують легкодоступні для телеоб'єктива дипломатичні й інші ритуали, офіційні зустрічі, візити, прес-конференції і т. п. Абстрактні ж положення, що розкривають найбільш глибокі причини тих чи інших політичних явищ, не піддаються відеозапису і, як правило, не попадають у передачі.
Внаслідок такої подачі інформації політика надмірно персоналізується, увага глядачів концентрується головним чином на політичних лідерах, які звично навіть не отримують можливості докладно викласти свої погляди.
Фрагментація, ритуалізація та персоналізація інформації ведуть телебачення на шлях показу зовнішньої, поверхної сторони політичних явищ. Сутнісні ж взаємозв'язки в цьому випадку не розкриваються. Без належної уваги залишається і сам процес політичного волеутворення і прийняття рішень, що становить стрижень політики.
3. Маніпулятивне використання змі
Сутність маніпулювання
Політичне маніпулювання — приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей, щоб примусити їх діяти (або бездіяти) всупереч власним інтересам. Маніпулювання ґрунтується на неправді й ошуканстві. Причому це — не «брехня в ім'я порятунку», а корисливі дії. Без належної боротьби з маніпулюванням вона може стати головною функцією ЗМІ і звести нанівець офіційно проголошувані державою демократичні принципи.
Вимагаючи більшої гнучкості в політиці, маніпулювання як спосіб соціального управління має для його суб'єктів ряд переваг порівняно із силовими й економічними методами панування. Воно здійснюється непомітно для керованих, не спричинює прямих жертв і крові і не потребує великих матеріальних витрат, необхідних для підкупу чи заспокоєння численних політичних супротивників.
