- •Джерела науки
- •Перші спроби опису та систематизації дисципліни
- •Структура навчальної програми
- •Розвиток лінгвістичного аналізу тексту як наукової та навчальної дисципліни на межі століть
- •Передмова.
- •Трактування тексту в науковій літературі
- •Категорії тексту
- •Контекст і підтекст
- •Класифікація текстів
- •Як трактує поняття “текст” сучасна наука?
- •Модель тексту
- •Заголовок у художньому творі
- •Газетні заголовки
- •Заголовки наукових праць
- •Інтродуктивний блок
- •Передмова
- •Інформативний блок
- •Завершальний блок
- •Комунікативно-мовленнєві форми
- •Слова-концепти
- •Символічні значення
- •Символ як універсальне загальнофілософське поняття
- •Національні символи
- •Власні імена
- •Літературні оніми
- •Імена в поетичному мовленні
- •Біблійні персонажі
- •Українські прізвища і прізвиська
- •Власні імена в українській драматургії
- •{Д. Павличко)
- •(В. Симоненко)
- •(Т. Шевченко)
- •Художній текст і твір
- •Специфіка аналізу мови художнього твору
- •Алітерація й асонанс
- •В нит' як сонце, блиснув із-під вій Пукав?ий і журливий. — Хто згадає? —
- •Анафора й епіфора
- •Дніпрове диво
- •(Т. Шевченко)
- •(Б. Рубчак)
- •Звуконаслідування
- •Графічні засоби
- •(Я Крат)
- •Семантика великої літери1
- •Інтонаційно-пунктуаційні засоби виражальності
Газетні заголовки
Читач газети насамперед звертає увагу на назви публікацій. Переглядаючи газетні колонки, ми за заголовками сприймаємо початкову інформацію, про що там написано. Це перший сигнал, який спонукає нас читати матеріал чи не читати його зовсім. Дослідження психологів засвідчують: близько 80 % читачів спочатку переглядають лише заголовки. Проблемі заголовка в газеті присвячено чимало праць. Найповніше опрацьовано питання про виразність газетного заголовка як самостійної мовної одиниці. Детально висвітлено способи, як привернути увагу читачів до публікації1.
Заголовки у газетах:
зацікавлюють читача (“Людина, яка не їсть і не п’є”; “Жінка, перед якою відступив лев”; “У Штатах винайшли диво-подушку, яка фільтрує неприємні запахи”; “У метеоритах знайшли цукор”);
передають суть матеріалу (“Вирок виконано”; “Затримано найбільшу контрабанду у валюті”; “Знову пікет перед мерією”);
висувають проблему (“Куди зник Бетховен?”; “Маршрутки: рятівна соломинка чи кара небесна?”; “Графіті — вандалізм чи мистецтво?”);
містять висновок публікації (“Алкоголізм — ворог державності”; “Процес навчання містить елемент... насильства над дитиною”; “Фізична культура і спорт потребують реформ на найвищому рівні”);
застерігають (“Карстові провали загрожують катастрофою”; “Світлофори можуть осліпнути”);
дають поради (“Як найефективніше повертати борги”; “Гірчиця “викорчовує” пирій”);
прогнозують події (“Якщо президентом стане жінка”; “Найбільше поломників очікується в Польщі”).
Рекламний заголовок — у полі зору І. Анніної2. Дослідниця стверджує, що мова реклами — це різновид публіцистичного стилю, і заголовки в ній виконують функцію переконання, орієнтують у виборі товару чи послуг.
Заголовки наукових праць
Заголовок наукової статті здебільшого має перспективний характер. Якщо стаття написана досвідченим автором, то не виникатиме сумнівів стосовно характеру поданої інформації. Читач прогнозуватиме зміст статті. Тобто заголовок у жанрових текстах цього стилю виступає мінімальною одиницею мовлення стосовно кількості мовних одиниць, але максимальною щодо психологічного спілкування.
Основними характеристиками таких заголовків є максимум інформації і мінімум знаків, тобто високий ступінь інформативності та лаконічність. На думку багатьох дослідників, заголовок наукового тексту виконує кілька функцій, серед яких домінують психологічна, комунікативна і прагматична1.
Психологічна функція тісно пов’язана з фактором адресата. Адже адресат наукової літератури має певний науковий рівень (від студента до ступеньованого науковця). Відповідно основна прагматична функція — привернення уваги адресата до поданої інформації, фіксація його уваги. Прагматична функція тісно пов’язана з комунікативною і передбачає чітку, зрозумілу, доступну форму викладу.
Основна вимога до заголовка як композиційного елементу тексту — органічний зв’язок зі змістом публікації, погодженість і підпорядкування всіх загальних і часткових заголовків. Дотримання цих вимог надає публікації логічної послідовності, забезпечує доступність та однозначність її сприйняття, допомагає диференціювати інформацію за логічним значенням.
Заголовки наукових праць не бувають однослівними, за винятком назв підручників чи посібників за науковою галуззю, наприклад: “Педагогіка”, “Риторика”, “Психологія”, “Педіатрія”, “Акушерство” тощо. Однак переважають у назвах книжок заголовки-словосполучення: “Загальне мовознавство”, “Педагогічна риторика”, “Всесвітня історія”, “Зарубіжна література” та ін. Заголовки наукових праць: монографій, дисертацій, статей — здебільшого кількаслівні. Порівняймо: “Жанрові модифікації казки у творчості...”, “Семантична характеристика традиційних слів-символів”, “Прислівники в українських говорах Прикарпаття”, “Лазери та їх застосування”, “Нові наскельні зображення Південного Уралу”, “Супутниковий моніторинг клімату океану” і под.
“Назва наукової праці містить основну ідею твору, подану в певному коді, і є не лише смисловим, а й психолінгвістичним ядром цієї ідеї, яка розкривається у творі”1.
Поза текстом заголовок втрачає всі свої функції.
