- •Джерела науки
- •Перші спроби опису та систематизації дисципліни
- •Структура навчальної програми
- •Розвиток лінгвістичного аналізу тексту як наукової та навчальної дисципліни на межі століть
- •Передмова.
- •Трактування тексту в науковій літературі
- •Категорії тексту
- •Контекст і підтекст
- •Класифікація текстів
- •Як трактує поняття “текст” сучасна наука?
- •Модель тексту
- •Заголовок у художньому творі
- •Газетні заголовки
- •Заголовки наукових праць
- •Інтродуктивний блок
- •Передмова
- •Інформативний блок
- •Завершальний блок
- •Комунікативно-мовленнєві форми
- •Слова-концепти
- •Символічні значення
- •Символ як універсальне загальнофілософське поняття
- •Національні символи
- •Власні імена
- •Літературні оніми
- •Імена в поетичному мовленні
- •Біблійні персонажі
- •Українські прізвища і прізвиська
- •Власні імена в українській драматургії
- •{Д. Павличко)
- •(В. Симоненко)
- •(Т. Шевченко)
- •Художній текст і твір
- •Специфіка аналізу мови художнього твору
- •Алітерація й асонанс
- •В нит' як сонце, блиснув із-під вій Пукав?ий і журливий. — Хто згадає? —
- •Анафора й епіфора
- •Дніпрове диво
- •(Т. Шевченко)
- •(Б. Рубчак)
- •Звуконаслідування
- •Графічні засоби
- •(Я Крат)
- •Семантика великої літери1
- •Інтонаційно-пунктуаційні засоби виражальності
(Я Крат)
Лінгвостилістичний аналіз експресивної графіки повинен охоплювати і ту частину графічних стилістичних засобів, яка в усному мовленні передається інтонацією та паузами, оскільки лише в цьому випадку можна забезпечити адекватне сприйняття друкованого твору.
Семантика великої літери1
Художнє мовлення підпорядковується внутрішнім законам стилістичної експресії. Велика буква, а значить і написання слова з великої літери, може виконувати в тексті спеціальну настанову — підкреслювати центральну позицію певної назви в контексті, концентрувати увагу на тому чи іншому понятті- образі. Персоніфікація певного образу зумовлює його логічне довершення і перехід назви у розряд власних імен, причому персоніфікованість у більшості випадків має не зовсім звичний вияв. Витворений образ завжди співзвучний чомусь конкретному, вимірному і виступає ключовим, центральним:
“Братерство, Честь, Гідність, Мудрість — ось що визначає людину як таку” (3 журналу).
Нерідко такі загальні назви, написані з великої літери, стають контекстуальними синонімами. Наприклад:
“і цей Ізотоп... Генерали величають його генієм, а для мене він майстер з потворно скомбінованих генів” (О. Гончар).
Використовуючи один із компонентів атома як власну назву (Ізотоп), автор передає своє ставлення до цієї людини — винахідника механізму, основним призначенням якого є нищення людства.
Вживання великої літери в художньому тексті підпорядковане, з одного боку, принципам семантичного переосмислення, а з іншого — прагненням до відповідного наголошення певних елементів, їх інтонаційного виділення, донесення того чи іншого змісту до читача невикривленим. Народжуючись у мовленні, речення не лише обростає певними смисловими відтінками, що передають ставлення мовця до зображуваного факту, а й часто змінюється за обсягом, ускладнюється або спрощується — відбувається зосередження змісту на одному зі слів:
“Поки мені хочеться запропонувати читачеві своєрідний монтаж документів і фактів, свідчень очевидців — вневдовзі після аварії мені випало неодноразово побувати в Зоні і в районах, прилеглих до неї” (Ю. Щер- бак).
Подеколи використання великої літери в поетичному тексті передає авторські уявлення. В поезіях правопис віршових рядків у межах строфи, як текстового і відносного смислового цілого, підпорядкований семантичним законам і має на меті вирізнення кожної думки, її виокремлення. В останній час спостерігається вичленовування експресивно наголошеного і логічно важливого предмета зі структури поетичного рядка внаслідок його написання з великої літери:
Проклятим будеш,
Родом і Плодом поганьбленим будеш, коли зламаєшся, як Перо, коли злякаєшся, як Пензель, коли вирвешся од страху, як Диригентський жезл...
(/. Драч)
Проходила по полю —
Зелено зеленіє...
Назустріч Учні Сина:
Возрадуйся, Маріє.
(П. Тичина)
У наведених рядках слова з авторським використанням великої літери концентрують на собі експресію строфи, передають ставлення митця до логічно наголошеного предмета думки, що цілком відповідає загальноприйнятим поняттям і духовному сприйняттю Бога, його тлумачення у загальнолюдському, загальнофілософському, історіософічному і загальнокультурному вимірах.
Зрідка велика літера може вирізняти авторську іронію, негативне ставлення до вчинків окремих людей, дії яких несумісні з принципами загальнолюдських ідеалів. Порівняймо:
Все зекономив? Совість? Честь?
Зумів забалагурити самі Верховні Вуха.
Колегіальний ум мільйонів — а лестощі лиш персональні слуха.
(/. Драч)
1 лише потім всі дізналися про рішення вивезти, відправити в Крим своїх дітей (своїх внуків та їхніх бабусь) Високе керівництво прийняло негайно...” (Ю. Щербак).
Поширення великої букви як емоційно-стилістичного і се- мантико-стилістичного засобу в сучасній українській мові відображає активні процеси взаємодії мовних рівнів, сприяє витворенню площини тотожності семантичних і формаль^о-грама- тичних мотивацій правопису слів з великої літери. Названі випадки написання слів з великої літери є вторинними щодо первинного розмежування власних і загальних назв. Семанти- ко-стилістичне вживання великої букви підпорядковане декільком факторам, серед яких найбільш значущим виступає співвіднесеність змісту висловлення з позамовною дійсністю, позиція графічно вирізнюваного образу в загальній системі художнього твору, емоційне наголошення слова автором.
8-10)3
