(Я Крат)

Лінгвостилістичний аналіз експресивної графіки повинен охоплювати і ту частину графічних стилістичних засобів, яка в усному мовленні передається інтонацією та паузами, оскіль­ки лише в цьому випадку можна забезпечити адекватне сприй­няття друкованого твору.

8. Семантика великої літери1

Художнє мовлення підпорядковується внутрішнім законам стилістичної експресії. Велика буква, а значить і написання слова з великої літери, може виконувати в тексті спеціальну настанову — підкреслювати центральну позицію певної назви в контексті, концентрувати увагу на тому чи іншому понятті- образі. Персоніфікація певного образу зумовлює його логічне довершення і перехід назви у розряд власних імен, причому персоніфікованість у більшості випадків має не зовсім звичний вияв. Витворений образ завжди співзвучний чомусь конкрет­ному, вимірному і виступає ключовим, центральним:

“Братерство, Честь, Гідність, Мудрість — ось що визначає людину як таку” (3 журналу).

Нерідко такі загальні назви, написані з великої літери, стають контекстуальними синонімами. Наприклад:

“і цей Ізотоп... Генерали величають його генієм, а для мене він май­стер з потворно скомбінованих генів” (О. Гончар).

Використовуючи один із компонентів атома як власну назву (Ізотоп), автор передає своє ставлення до цієї людини — ви­нахідника механізму, основним призначенням якого є нищен­ня людства.

Вживання великої літери в художньому тексті підпорядко­ване, з одного боку, принципам семантичного переосмислення, а з іншого — прагненням до відповідного наголошення певних елементів, їх інтонаційного виділення, донесення того чи іншого змісту до читача невикривленим. Народжуючись у мовленні, речення не лише обростає певними смисловими відтінками, що передають ставлення мовця до зображуваного факту, а й ча­сто змінюється за обсягом, ускладнюється або спрощується — відбувається зосередження змісту на одному зі слів:

“Поки мені хочеться запропонувати читачеві своєрідний монтаж доку­ментів і фактів, свідчень очевидців — вневдовзі після аварії мені випало неодноразово побувати в Зоні і в районах, прилеглих до неї” (Ю. Щер- бак).

Подеколи використання великої літери в поетичному тексті передає авторські уявлення. В поезіях правопис віршових рядків у межах строфи, як текстового і відносного смислового цілого, підпорядкований семантичним законам і має на меті вирізнення кожної думки, її виокремлення. В останній час спостерігається вичленовування експресивно наголошеного і логічно важливого предмета зі структури поетичного рядка внаслідок його написання з великої літери:

Проклятим будеш,

Родом і Плодом поганьбленим будеш, коли зламаєшся, як Перо, коли злякаєшся, як Пензель, коли вирвешся од страху, як Диригентський жезл...

(/. Драч)

Проходила по полю —

Зелено зеленіє...

Назустріч Учні Сина:

Возрадуйся, Маріє.

(П. Тичина)

У наведених рядках слова з авторським використанням великої літери концентрують на собі експресію строфи, переда­ють ставлення митця до логічно наголошеного предмета думки, що цілком відповідає загальноприйнятим поняттям і духовно­му сприйняттю Бога, його тлумачення у загальнолюдському, загальнофілософському, історіософічному і загальнокультур­ному вимірах.

Зрідка велика літера може вирізняти авторську іронію, негативне ставлення до вчинків окремих людей, дії яких несу­місні з принципами загальнолюдських ідеалів. Порівняймо:

Все зекономив? Совість? Честь?

Зумів забалагурити самі Верховні Вуха.

Колегіальний ум мільйонів — а лестощі лиш персональні слуха.

(/. Драч)

1 лише потім всі дізналися про рішення вивезти, відправити в Крим своїх дітей (своїх внуків та їхніх бабусь) Високе керівництво прийняло негайно...” (Ю. Щербак).

Поширення великої букви як емоційно-стилістичного і се- мантико-стилістичного засобу в сучасній українській мові відо­бражає активні процеси взаємодії мовних рівнів, сприяє витво­ренню площини тотожності семантичних і формаль^о-грама- тичних мотивацій правопису слів з великої літери. Названі випадки написання слів з великої літери є вторинними щодо первинного розмежування власних і загальних назв. Семанти- ко-стилістичне вживання великої букви підпорядковане де­кільком факторам, серед яких найбільш значущим виступає співвіднесеність змісту висловлення з позамовною дійсністю, позиція графічно вирізнюваного образу в загальній системі художнього твору, емоційне наголошення слова автором.

2. 8-10)3