Структура податкових надходжень бюджетів країн світу, згрупованих за рівнем економічного розвитку (%)

Група країн

Кількість країн, включених в групу

Питома вага в загальній сумі податкових надходжень*

Прямі податки

Непрямі податки

Індустріальні

20

Аграрно-індустріальні

15

Із середнім доходом

55

Найменш розвинуті

14

Загальною тенденцією для податкових систем країн з розвиненою ринковою економікою є зрушення в бік прямого оподаткування. Зміна співвідношення між прямими та непрямими податками на користь перших стало наслідком зростання орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, що обумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу вимагає встановлення оптимальної структури податкової системи, тобто оптимального співвідношення між прямими та непрямими податками.

До загальнодержавних податків, що справляються у більшості зарубіжних країн належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, податок на додану вартість, державне мито, фіскальна монополія, акцизи, мито та ін.

Широко розповсюдженими у світовій практиці місцевими податками є майнові податки, промислові, поземельні, податки зі спадщини, на автомобілі, в ряді країн – на жителів, професію, видовища тощо. У окремих зарубіжних країнах система місцевих податків є надзвичайно розгалуженою. Так, у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків, обов’язкових зборів та платежів, в Італії – 70, у Франції – понад 50.

Загальнодержавна фінанси у більшості зарубіжних країн, і насамперед країн з розвиненою ринковою економікою, являють собою досить розгалужену систему відносин, яка опосередковується формуванням і використання централізованих фондів грошових коштів. Розгалуженість цієї системи і наявність значної кількості фондів зумовлюється різноманітністю і ускладненням у сучасних умовах функцій і завдань, які вона вирішує.

Загальнодержавні фінанси у зарубіжних країнах призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави взагалі. Вони є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється розподіл та перерозподіл ВВП між окремими регіонами та галузями економіки з метою збалансованого їх розвитку.

У зарубіжних країнах загальнодержавні фінанси як провідна сфера фінансової системи держави опосередковують 60-80% усіх фінансових ресурсів і охоплюють різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. До складу загальнодержавних фінансів у зарубіжних країнах входять державний бюджет, державні цільові фонди, державний кредит, фінанси державних підприємств.

Провідною ланкою загальнодержавних фінансів країн світу є …

Основні функції державного бюджету у зарубіжних країнах

У кожній країні структура державного бюджету формується неоднаково і має свої особливості, які визначаються економічним потенціалом країни, масштабністю завдань, які вирішуються державою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці та низкою інших факторів.

Провідну роль у мобілізації засобів до державного бюджету у зарубіжних країнах відіграють податки. в основному за їхній рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій. Податкові надходження у зарубіжних країнах становлять 80-95% доходів державного бюджету.

Податкові надходження, що мають найбільшу частку у доходах державного бюджету зарубіжних країн

• Прибутковий податок з громадян, за допомогою якого у зарубіжних країнах перерозподіляється в середньому 30-45% ресурсів державного бюджету (у США – 47%, Канаді – 45%, Великій Британії – 38%, Данії – 33%, Австрії – 27%).

• Податок на додану вартість, на частку якого припадає у Росії – 39%, у Данії – 24%, у Японії – 19%, у Великій Британії – 18% доходів державного бюджету.

• Акцизи (на тютюнові та алкогольні вироби, бензин), що становить у Данії – 38%, у Великій Британії – 33%, у Австрії – 27% загального обсягу доходів державного бюджету.

• Податок на прибуток корпорацій, що у Японії становлять – 25% доходів державного бюджету, у Росії – 13%, у Канаді – 12%, у Великій Британії – 10%.

Серед неподаткових доходів державного бюджету зарубіжних країн головними доходами є доходи від зовнішньоекономічної діяльності, реалізації державних запасів, доходи від державного майна, повернення державних позик.

Основні групи видатків державного бюджету країн з розвиненою ринковою економікою

1. Військові видатки (видатки на оборону), на які у провідних зарубіжних країнах припадає від 20% до 35% загальної суми видатків бюджету. Найбільшу частку у видатках на оборону мають видатки на: виробництво новітніх наступальних стратегічних озброєнь, утримання і навчання особового складу збройних сил, наукові дослідження військового характеру, утримання НАТО.

2. Витрати з втручання в економіку. Регулювання економіки у зарубіжних країнах дедалі більше переключається на довгострокові цілі і завдання – структурну перебудову, розвиток продуктивних сил, самозабезпечення енергетичними і сировинними ресурсами. Саме це обумовлює здійснення таких основних видатків:

• видатки на науково-дослідні та досвідно-конструкторські розробки, що забезпечують від 50% до 70% усіх витрат на наукові дослідження;

• державні інвестиції – становлять від 18% (США) до 40% (Велика Британія) загального обсягу капіталовкладень. При цьому у загальній структурі державних інвестицій майже 2/3 становить фінансова допомога підприємствам, особливо в так званих районах розвитку;

• державні субсидії галузям економіки. Практично не існує галузей економіки, які не одержували б державної допомоги у вигляді державних субсидій. Значні ресурси з державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна з найбільш опікуваних та пріоритетних галузей у зарубіжних країнах.

3. Видатки на соціальні цілі включають видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, на це витрачається від 30% до 40% бюджетних асигнувань. Вони проходять по численних соціальних програмах. У США нараховується близько 100 таких програм, у Великій Британії – кілька десятків.

4. Видатки на утримання державного апарату управління включать витрати на утримання органів законодавчої та виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств. В окремих країнах – Великій Британії, Бельгії, Японії – державного бюджету виділяються кошти на утримання королівської родини, у Японії – родини імператора. В цілому витрати на державний апарат замають 4-5% видатків бюджету.

5. Субсидії і кредити країнам, що розвиваються (кредитування на пільгових умовах, так і безоплатну допомогу у формі субсидій). Найбільші субсидії і кредити країнам, що розвиваються, з державного бюджету виділяють США (кредитування на пільгових умовах продажу іноземним державам зброї; безоплатна військова допомога у формі субсидій). Військова допомога США країнам, що розвиваються крім економічних факторів визначається політичними мотивами і за обсягами перевищує бюджетні асигнування на економічні і соціальні цілі.

Важливе місце у фінансових системах зарубіжних країн займають спеціальні (цільові) фонди, що створюються на загальнодержавному рівні. В розпорядження центрального уряду знаходяться найбільш важливі спеціальні фонди: резервні, валютні, інвестиційні, соціального страхування. Обсяг засобів, які в них концентруються, значний. У Франції спеціальні фонди, що створюються на загальнодержавному рівні наближаються до державного бюджету країни, в Японії з цих фондів фінансується понад половину державних видатків, у Великій Британії 1/3 державних видатків.

Особливою ланкою загальнодержавних фінансів у зарубіжних країнах є державний кредит. Державні позики емітуються, головним чином тоді, коли в бюджетах присутній дефіцит (в останні роки у більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 3% до 15% ВВП). Проте роль державного кредиту у функціонуванні фінансових систем зарубіжних країн не зводиться лише до проблеми пошуку і залучення коштів, яких бракує, а пов’язується з регулюванням соціально-економічних процесів.

Надзвичайно важливою ланкою загальнодержавних фінансів зарубіжних країн є фінанси державних підприємств, що характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. У зарубіжних країнах у державній власності перебувають великі підприємства електроенергетики, транспорту, поштового зв’язку, заводи військового призначення, іригаційні системи. Державний сектор має 60-95% капіталу у газовій, вугульній та нафтопереробній промисловості, 70-90% у виробництві алюмінію. У зарубіжних країнах державі належить 75-100% залізничних та авіаперевезень, 40-60% кораблебудування.