5. Місцеві фінанси та їх вплив на розвиток фінансових систем зарубіжних країн

Регіональні фінансові системи зарубіжних країн

Класифікація доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн

За місцем формування:

За джерелами формування:

За складовими бюджетного фонду:

Основним джерелом формування власних доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн є місцеві податки, обов’язкові збори та платежі. Частка власних доходів у доходах місцевих бюджетів країн світу неоднакова та значно коливається. Так, у Швейцарії вона становить 70%, у Швеції – 64%, у Норвегії – 56%, в Іспанії – 50% в окремих країнах з розвиненою ринковою економікою – менше 50%, а у країнах з економікою, що розвивається менше 40% і навіть 30%.

Передані доходи формуються в основному за рахунок коштів, що передаються місцевим органам влади за недостатності власних коштів органами влади вищого територіального рівня у формі міжбюджетних трансфертів (субсидій, субвенцій, дотацій). Частка цих доходів у доходах місцевих бюджетів зарубіжних країн коливається в межах 30-60%, а в окремих країнах світу становить понад 60%.

Особливості формування доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн за рахунок коштів міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні трансферти для багатьох країн світу є важливим джерелом фінансування місцевих бюджетів. Так, в Італії та Нідерландах місцеві бюджети майже на 80% формуються за рахунок державних трансфертів. У Бельгії та Великобританії близько 60% доходів місцевих бюджетів формується за рахунок державних трансфертів, у ФРН і Данії – 45%, Японії – 40%, у Франції – понад 30%, у США – 25%.

Для багатьох країн світу характерні цільові субсидії (субвенції). Вони виділяються під чітко визначені проекти і програми, тому власна ініціатива місцевої влади у таких випадках досить обмежена. Крім того, використання субвенцій контролюється урядом. Отже, цільові субсидії хоча і дозволяють місцевим органам вирішувати фінансові проблеми, та водночас значно обмежують їхню свободу. Цільові субсидії доволі активно використовуються місцевими органами влади у США, Італії, ФРН, Японії.

Місцеві органи самоврядування, які бажають зберегти свою самостійність і позбавитися фінансової залежності від державних органів, використовують субсидії загального призначення (дотації). Такі субсидії надаються в основному для покриття дефіциту місцевого бюджету. Їх використання менш обмежується порівняно з цільовими субсидіями. Подібна система переважає у Великобританії та Франції, розповсюджена у Бельгії, Нідерландах, Скандинавських країнах.

Доходи місцевого поточного бюджету більшості країн світу формуються за рахунок місцевих податків, обов’язкових зборів та платежів, загальних субсидій, що надаються державною владою, і деяких інших доходів.

Доходи місцевого бюджету розвитку формуються за рахунок банківських кредитів, муніципальних кредитів, позик, інвестиційних субсидій, що надаються державною владою, та за рахунок деяких інших джерел. Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на фінансування витрат поточного місцевого бюджету.

Основні податкові надходження місцевих бюджетів зарубіжних країн

• Прямі реальні податки –податки на нерухоме і нерухоме майно, у т.ч. землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний.

• Прямі податки на доходи – прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, із спадщині і дарувань.

• Непрямі податки на продаж – податки на роздрібний продаж, на продаж спиртних напоїв на розлив, на споживання електроенергії, газу, акцизи на бензин, тютюн, спиртні напої.

• Збори та платежі – збори на прибирання сміття та його вивезення, на будівництво службових будинків, за паркування машин, за користування спортивними й оздоровчими закладами і установами культури, за полювання і риболовство, видовища, послуги цвинтарів, із власників собак, за видачу різних ліцензій і реєстраційних посвідчень, за участь у бігах на іподромі, за відкриття шинків і готелів, збори для компенсації збільшення вартості земельної ділянки внаслідок проведення забудов та інших робіт тощо.

Найбільшу питому вагу у податкових надходженнях місцевих бюджетів мають податки на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, податок на прибуток компаній і прибутковий податок з громадян. Так, в Ірландії, Голландії, Великій Британії 70-100% податкових доходів місцевих бюджетів становлять податки на майно. У США податки на майно становлять 75% місцевих податкових надходжень. У Бельгії, Данії, ФРН, Італії, Норвегії 70-90% усіх податкових доходів місцевих бюджетів забезпечується у формі податку на прибуток підприємницьких структур і на дохід фізичних осіб.

Неподаткові надходження місцевих бюджетів зарубіжних країн формуються в основному за рахунок доходів: від власності, керованої місцевими органами влади; від здачі в оренду чи продажу землі, лісових масивів; від експлуатації водойм; доходів (прибутку) комунальних (муніципальних) підприємств; від надходжень судових мит, штрафів, різних зборів. Неподаткові надходження мають незначну частку у загальних доходах місцевих бюджетів. Їх питома вага коливається в різних країнах від 10 до 30% загальних доходів місцевих бюджетів.

Видатки місцевих бюджетів зарубіжних країн

Видатки місцевого поточного бюджету направляються на …

Видатки розвитку місцевого бюджету спрямовуються на …

Найбільшу частку у загальному обсязі видатків місцевих бюджетів мають видатки на економічну і соціальну інфраструктуру: місцевий транспорт, водо- і газопостачання, будівництво шкіл, лікарень та інших соціальних установ. У ФРН ці видатки становлять 25% видатків місцевих бюджетів, у Японії та Франції – більше 30%, у Великій Британії та США – понад 40%. Значну питому вагу мають і видатки на охорону здоров'я. наприклад, у Норвегії, Швеції, Фінляндії ця стаття витрат становить понад 50% усіх видатків місцевих бюджетів.

Органи місцевого самоврядування в багатьох країнах є досить значними інвесторами. Деякі з них витрачають на інвестиції понад 1/3 мобілізованих фінансових ресурсів. Так, у Чехії на інвестиції направляється 40% усіх муніципальних витрат, Португалії – 35%. Ірландії – 32%, Швейцарії – 30%, Іспанії –24%, Польщі – 21%, Бельгії – 18%. У той же час в Данії такі витрати становлять лише 5,7%, Італії – 3,2%, у Литві – 0,6%.

3 метою вирішення конкретних економічних і соціальних проблем місцеві органи влади країн утворюють цільові фонди – резервні, страхові, гарантійні, амортизаційні, фонди, спрямовані на перепрофілювання економіки регіонів. Регіональні фонди зарубіжних країн, як правило, є трастами, які до свого складу включають інвестиційні корпорації. Трастовий характер фондів дозволяє нарощувати сконцентрований капітал. Кошти фондів вкладаються в активи, облігації, інші цінні папери, нерухомість та земельні ділянки.

У низці зарубіжних країн функціонують регіональні цільові фонди, спрямовані на перепрофілювання економіки регіонів, що створюються у зв’язку з згортанням виробництва у добувних галузях (після того, як запаси сировини вичерпаються). Такі фонди функціонують у Саудівській Аравії (Фонд індустріального розвитку), Кувейті (Фонд майбутніх поколінь), США – на Алясці (Фонд перспективного розвитку), Нідерландах (Фонд розвитку для структурної перебудови та вирішення проблем зайнятості), Норвегії (Нафтовий фонд). Кошти цих фондів формуються переважно за рахунок частини доходів від реалізації мінерально-сировинних ресурсів та рентних доходів. Нагромаджені кошти є джерелом фінансових ресурсів для диверсифікації економіки добувних регіонів, створення нових робочих місць, розвитку соціальної сфери.

Комунальний (муніципальний) кредит відіграє особливу роль у фінансах місцевих органів влади зарубіжних країн. У розвинутих місцевих фінансових системах комунальний кредит – основне джерело фінансування муніципальних інвестиційних програм. У законодавстві більшості зарубіжних країн міститься вимога про спрямування запозичених фінансових ресурсів виключно на інвестиції. За рахунок позик в європейських країнах формується, як правило, 10-15% доходів місцевих бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, він становить 69%, у Нідерландах – 19%, у Бельгії – 13%, на Кіпрі – 12%, у Чехії – 11%, в Іспанії, Франції – 10% муніципальних доходів.

Основними формами муніципального кредиту у зарубіжних країнах є: облігаційні позики (дохідні облігації, бездохідні облігації (генеральні боргові зобов’язання), облігації змішаного характеру); безоблігаційні позики (угоди оренди, лізингу обладнання та майна; іпотечні позики під заставу землі і майна; податкові позики); комунальний (муніципальний) банківський кредит (кредити комунальних банків, кредити комерційних банків, кредити центральних банків, взаємний комунальний кредит). У багатьох розвинених країнах успішно функціонують комунальні банки взаємного кредиту, що є банками-посередниками, за допомогою яких місцеві органи влади одних територіальних громад можуть кредитувати органи влади інших адміністративно-територіальних утворень. Така практика поширена у Швеції, Бельгії, ФРН, Великій Британії, Італії, Франції.

Самостійною ланкою місцевих фінансів зарубіжних країн є муніципальні підприємства, до яких належать дорожні, транспортні підприємства, підприємства газо-, енерго- і водопостачання, а також житлове господарство. Муніципальні підприємства займаються обслуговуванням населення, надають допомогу приватному капіталу в спорудженні нових об'єктів. Муніципальними підприємствами є ті підприємства, у яких понад 50% капіталу належить місцевим органам влади.