1550 З після 1620) з відомий український письменник-полеміст, мис-

литель. Освіту отримав в Острозькій академії. Визнаючи лише правосла-

вну патристику (доктрину), будучи виразником православного консерва-

тизму, критично сприймав світську філософію, відкидав філософські

вчення Платона та Арістотеля, античнихфілософів, повчання західних це-

рковних діячів. Центральною в творчості є ідея протиставлення Бога і світу,

Бога і людини. Дотримуючись ранньохристиянської ідеї докорінної від-

мінності небесного і земного буття, він розглядав Бога як творця всього

сущого, вищу волю, якій підпорядковується все в світі як об'єктивному

законові буття. Бог З це надприродне начало, єдина, вічна, об'єктивно

Найвидатніші філософи сену та України

531

існуюча, таємнича й непізнанна істина, що сама в собі розуміється. Все

суще, а отже і людина, З творіння Бога. Водночас Бог не тільки творець

світу, людини, а й ідеал добра, справедливості, мудрості, чесності, доско-

налості. ) земне життя людини має спрямовуватися на досягнення цього

ідеалу. Філософською основою міркувань вишенського е неоплатонізм.

До нас дійшли 16 його творів у різних рукописних списках, зокрема ЫКни-

жкаы, ЫОбличеніє діавола-миродержцаы, ЫПосланіє до всьх обще в Лядс-

кой земле живущихы, ЫКраткословний ответ Петру Скаргеы, ЫЗачалка муд-

рого латанника з глупим русиномы та ін.

Віденський гуртокЗ група філософів, науковців, що об'єдналися на-

вколо філософського семінару, організованого у 1922 р. керівником ка-

федри філософії індуктивних наук Віденського університету М. Шліком. У

центрі інтересів гуртка буяй проблеми філософії науки. До нього входили

відомі філософи, фізики, математики З Р. Карнап, О. Нейрат, К. Гедель,

Г. Гаы, Ф. Ваймзн, Г. Фейгль, регулярно брали участь у дискусіях А. Айєр,

Г. Рейхенбах, К. Лоппер, Е. Нагель і багато інших тогочасних інтелектуа-

лів. Гурток був ідейним та організаційним центром логічного позитивіз-

му. Із насильницьким приєднанням Австрії до Німеччини в 1938 р. учас-

ники гуртка емігрували до Англії та США, де немало зробили для розвитку

досліджень у сфері філософії науки.

Вітгенштейн Людвіг (1889З1951) З австралійський філософ, нео-

позитивіст. ЫЛогіко-філософський трактаты (1921) вважається одним з ос-

новних творів неопозитивізму. В ньому різко розмежовується наука і фі-

лософія. Твердження останньої проголошуються неверифікованими і пу-

стими. Пізній Вітгенштейн відійшов від цієї позиції. Він визнавав значення

філософських висловлювань, але вимагав строгого розмежовування їх з

науковими висловлюваннями. Погляди пізнього В. справили значний

вплив на розвиток лінгвістичної філософії.

Вольтер (псевд. Аруе Франсуа Марі) (1694З1778) З французький

фіяософ-просвітитель. вчений, публіцист. Автор понад 100 томів різно-

спрямованих за проблематикою праць. Представник деїзму, виступив

проти католицизму та клерикалізму. Брав участь у створенні ЫЕнциклопе-

діїы 18 сторіччя. Прихильник концепції суспільної угоди. Головні філософсь-

кі праці: ЫФілософські листиы, ЫТрактат про метафізикуы, ЫФілософський

словникы, ЫКандідыта інші. Виступаючи за утвердження в суспільстві бур-

жуазних відносин та антифеодальної ідеології, В. не виключав можливість

поступок та компромісів з боку нижчих верств. В. не сприймав не тільки

комуністичних ідеалів Мельє та егалітаризму Руссо, але й будь-яких ви-

разів ідеї народного правління. У філософській онтології впритул підійшов

до ідеї вічної матерії, яка є об'єктивною та рухомою. На думку В., свідо-

мість є атрибутом матерії й залежить від побудови тіла. Кінцеву причину

як свідомості, руху, так і матерії, В. вбачав у Богові. Але разом з тим В.

відкидає провіденціалізм, вважаючи історію творчістю самих людей. Фі-

лософські ідеї В. відіграли велику рольу формуванні нового покоління фра-

нцузьких просвітників: Ламетрі, Дідро, Гельвеція, Гольбаха та ін.

Гадамер Ганс-Георг (нар. 1900) З німецький мислитель, провідний

представник герменевтики XX ст. Багато уваги приділяв специфіці гер-

меневтики як методу пізнання феноменів культури, зокрема т.з. герме-

невтичному колу, упередженості в тлумаченні тексту. Праця ЫІстина і ме-

тоды (1960).

532

Найвидатніші філософи світу та України

Гайдеггер Мартін (1889З1976) З німецький філософ-екзистенціа-

ліст, один із найоригінальніших мислителів XX ст. Вибудовуючи онтологію

на основі феноменології Гуссерля, прагнув розкрити Ысенс буттяы через

розгляд людського буття, оскільки тільки людині первісне притаманне ро-

зуміння буття. За Гайдеггером, онтологічну основу людського існування

складає його кінечність, тимчасовість. Тому час повинен розглядатися як

найсуттєвіша характеристика буття. Гайдеггер прагне переосмислити єв-

ропейську філософську традицію, яка тлумачила чисте буття як щось по-

зачасове. І причину такого стану він вбачав в абсолютизації одного з мо-

ментів часу З теперішнього, Ывічної присутностіы, коли справжня часо-

вість ніби розпадається, перетворюючись у послідовний ряд моментів

Ытеперы, у фізичний час. Основні твори: ЫБуття і часы, ЫНа шляху до мовиы,

ЫЩо є думка?ы, ЫМова З це дім буттяы, ЫЛісові стежкиы тощо.

Гегель Георг-Вільгельм- Фрідріх (1770З1831) З представник німе-

цької класичної філософії, творець всеосяжної системи філософії, яка охо-

плювала всі сфери людського знання, фундатор найбільш розгорнутої і

обЄрунтованої системи ідеалістичної діалектики. Основу його філософ-

ської системи складають дві домінуючі ідеї: а) переосмислення розсудку

й розуму; б) розуміння ідеї (істини) як системи знання, що породжує себе

в процесі розвитку. Поділяючи класичну віру у визначенні предмета фі-

лософії як Абсолютного, вбачав у думці, в ЇЇ логічному русі, адекватну Аб-

солюту Ыстихіюы. Звідси й переконання, що суще в основі своїй є думка.

Ідея є істина, система знання, а все істинне є ідея. Філософія, на його

думку, можлива як процес конструювання абсолютного знання, як діале-

ктична філософія, в основі розвитку якої е цикл: теза, антитеза, синтез,

або тріада, згідно з якою думка (ідея) в своєму розвитку переходить у свою

протилежність, яка на наступному етапі знімається своєю протилежніс-

тю, примиряючи в собі два попередні етапи. Тобто в підсумку протилежні

моменти зберігаються в своїй єдності як внутрішні моменти синтетично-

го цілого. Панування так званої тріади характеризує всю філософську си-

стему Гегеля: перший розділ З ЫЛогікаы, де простежується увесь шлях роз-

витку абсолютної ідеї, починаючи з найпростіших логічних форм і закін-

чуючи абсолютною ідеєю; другий розділ З ЫНатурфілософіяы, де наявне

розгортання в просторі сутнісного змісту абсолютної ідеї у формі тілесно-

го, матеріального, тобто в природі; і третій розділ З ЫФілософія духуы, де

дух виступає у трьох формах: суб'єктивний дух (індивідуальний розвиток

людини), об'єктивний дух (дух народу) і абсолютний дух (мистецтво, релі-

гія і філософія як найвища ступінь розвитку світового духу). Автор праць:

ЫФеноменологія духуы, ЫНаука логікиы, ЫЕнциклопедія філософських наукы,

ЫФілософія праваы, ЫФілософія релігіїы тощо.

Гельвецій Клод-Адріан (1715З1771)З французький філософ-

просвітитель, представник деїзму (матеріалістична концепція в онтоло-

гії), ідеолог французької революції 18 ст. У філософськомутлумаченні світу

абсолютизував значення законів механіки. Створив концепцію індивіду-

алістичної етики, що грунтувалась на засадах дослідного походження мо-

ральних уяв та почуттів. Головна філософська праця: ЫПро розумы. Згідно

з Г., світ є матеріальним, нескінченним у просторі й часі, перебуває у

постійному русі, а мислення та чуття є властивостями матерії, які вини-

кли як її найскладніші витвори. У гносеології Г. додав сенсуалізмові Лок-

Найвидатніші філософи світу та України

533

ка матеріалістичного забарвлення. Був супротивником агностицизму.

Починаючи аналіз суспільства з ізольованого індивіда (ЫРобінзонаы), роз-

глядав як рушійні сили суспільного розвитку свідомість людини та людсь-

кі пристрасті. Критикуючи вчення про вроджену нерівність інтелектуаль-

них здібностей людей, абсолютизував роль соціального середовища у ви-

хованні й розвитку людини. Висунув концепцію індивідуалістської етики

(на противагу релігійній та спірітуалістичній етичним концепціям). Г. вва-

жав республіканську форму правління непридатною для великих держав,

а тому обстоював освічений абсолютизм з буржуазно-демократичними

акцентами.

Геракліт Ефесський (бл. 544/540 З бл. 483 до н.е.) З давньогрець-

кий філософ. Вчив, що світЗ це вогонь, основою якого є логос, чистий

розум. Висунув геніальні діалектичні здогадки про загальну мінливість

сущого (Ывсе тече...ы) і боротьбу протилежностей. Війна З батько всього,

твердив він. Свої ідеї висловлював у формі непрозорих (темних) афориз-

мів, звідки, на думку деяких дослідників, походить його прізвисько Тем-

ний. Погляди мислителя справили глибокий вплив на подальший розви-

ток філософії (Гегель, Ніцше).

Гербарт Маркузе (1898З1979) З німецько-американський філо-

соф і соціолог, один із засновників Франкфуртської школи, чия теорія

пізньокапіталістичного суспільства була ідеологічним підЄрунтям ліво-

радикального руху на Заході в 60-ті роки. Його філософські погляди сфо-

рмувалися переважно під впливом Гегеля й Маркса, Фрейда й Гайдег-

гера. Коло творчих інтересів Маркузе досить широке, про що свідчать

назви таких його книг, як ЫОнтологія Гегеля й підвалини теорії історич-

ностіы, ЫРадянський марксизм. Критичне дослідженняы, ЫКультура і сус-

пільствоы, ЫПсихоаналіз і політикаы. Але світову популярність він здобув

після виходу у світ праць: ЫЕрос і цивілізаціяы, ЫОдновимірна людинаы як

критик високотехнізованої західної цивілізації, що втратила гуманістичні

параметри розвитку.

Гізель Інокентій (бл. 1600З1683) З український церковний та

громадський діяч, історик, філософ. Був професором, ректором Киє-

во-Могилянської академії. У 1656З1683 рр. З архімандрит Києво-

Печерської лаври, де зібрав найбільшу на той час в Україні бібліотеку.

Під його керівництвом двічі видавався ЫКиєво-Печерський Патерикы

(1661, 1678), інші твори. Він автор праць ЫПро істинну віруы (1668),

ЫСтара віраы (1668), ЫМир з Богом людиніы (1669) тощо. Дослідники вва-

жають його автором ЫСинопсисаы (1674) З першого підручника вітчиз-

няної історії, найпопулярнішого посібника з історії у XVIIЗ XVIII ст. Сві-

тобачення його базувалося на принципах деїзму і було близьким до

ренесансних позицій. Бог, за вченням Гізеля, не має фізичних першо-

основ, він нематеріальний, безкінечний, безмежно досконалий, але

пізнається природним розумом. Він створив матерію і дух, наслідком

чого виникли тілесні субстанції, а згодом З тілесні речі, які Бог наді-

лив природним для них способом існування. Різноманітність речей Гі-

зель пояснював різним кількісним розподілом матерії за її формами

Вона не народжується і не зникає, а тільки переходить з одного тіла в

Інше як основа взаємного перетворення, колообігу в природі. Наслі-

дуючи Коперника, вважав, що Сонце є нерухомим центром Всесвіту.

534

Найвидатніші філософи світу та Украпи

Був прибічником ідеї громадського гуманізму. Одним із перших вітчиз-

няних мислителів поставив природне право як критерій людської по-

ведінки над законом Божим, доповнюючи критерій добра і зла розу-

мом, який, пізнавши закони природи, керує людиною відповідно до

цих законів.

ГоббсТомас (1588З1679) З один із найвідоміших англійських фі-

лософі а-матеріа люті в Нового часу, приділяв багато уваги проблемам ме-

тафізики й епістемології, автор емпіричної теорії мови. Вважав, що все

мислення коріниться в чуттєвому досвіді, Ыадже в людському розумі не-

має жодного поняття, яке спершу не було б, цілковито чи почасти, схоп-

лене органами чуттівы. Гоббс був першим філософом, який систематично

застосовував принципи фізики та механіки в етиці й соціальній філосо-

фії. Один із засновників соціології Нового часу, батько семіотики як нау-

ки, він привертає до себе увагу як політолог, котрий розкрив анатомію

диктатури як форми державної влади. Основні твори Гоббса: ЫЕлементи

законів, природних і політичнихы, філософська трилогія ЫОснови філосо-

фіїы: ЫПро тілоы, ЫПро людинуы, ЫПро громадянинаы; ЫЛевіафаны, ЫПро сво-

боду і необхідністьы та ін.

Гогоцький Сильвестр Сильвестрович (1813З1889) З професор

філософії Київської духовної академії, з 1869 р. З університету

св. Володимира. Послідовно проводив ідею історизму, обстоював фі-

лософування на основі нових досягнень західноєвропейської думки,

їі критичного переосмислення, першим в історії вітчизняної думки зро-

бив спробу створення філософської енциклопедії З ЫФілософського

лексиконуы, тт. 1З4 (1858З1873). Одним із перших вітчизняних мис-

лителів усвідомив методологічну цінність філософії Гегеля. Послідов-

но розмежував філософію і релігію як різні форми світосприйняття із

специфічними законами розвитку. У цьому зв'язку спеціально аналі-

зував вади філософії середньовіччя, зумовлені її підлеглістю офіцій-

ному віровченню. Критикуючи агностицизм Канта, обстоював можли-

вість пізнання надприродного за умови доповнення розуму силами ві-

ри. Автор праць: ЫКритичний погляд на філософію Кантаы (1847), ЫОгляд

системи філософи Гегеляы (1850), ЫПро характер філософії середньо-

віччяы (1849) та ін.

Гольбах Поль-Анрі (1723З1789)З французький філософ-прос-

вітник, один з засновників французького матеріалізму в онтології, ідео-

лог французької революції 18 ст. Брав участь у створенні ЫЕнциклопедіїы