- •XIX ст.). У ній виокремлюють:
- •1969), Який спеціально досліджував цю єдність, назвав
- •2.2. Філософія в Давніх
- •371 До н.Е.) з це лише цікавий здогад, який можна й
- •2.3. Філософія Середньовіччя
- •1722) З у Франції матеріалізм у формі епікуреїзму відно-
- •1662), Обмежував наукове пізнання на користь релігії. Пі-
- •1. Процес пізнання подано як циклічне повторення
- •3. ЫФеноменологія духуы побудована на принципі істо-
- •1896). Обидва вони мислили в руслі ідей і настанов пози-
- •1994). Він, як і представники аналітичної філософії, від-
- •1927 Р. Праці німецького філософа м. Гайдеггера ыБуття
- •VII ст. До н. Е., упродовж одного-двох століть не лише
- •XVIII з на початку XIX ст., продовжуючи європейську
- •1 Що стосується Бога, то вже в середньовіччі було доведено не-
- •1980). Вона Єрунтується на принципі розширення інва-
- •3. Отже, Арістотель переймався онтологією (висновок, ре-
- •1950), Існує нерозривний взаємозв'язок між раціональ-
- •1. Космічна еволюція. Розпочалася приблизно 10 млрд
- •2. Біологічна еволюція. Розпочалася приблизно 3з4
- •3. Культурна еволюція. Розпочалася 2з3 млн років
- •1. Зачатки трудової діяльності в поєднанні з природ-
- •1994). Щоправда, в ыЛатинсько-російському словникуы
- •1980) Не заперечує природних основ релігії, але водно-
- •1. Географічний. Кожна нація має географічні пара-
- •4. Історичний. Спільність історичних переживань тво-
- •5. Морально-психологічнии. Спільність природно-
- •6. Економічний. Спільність виробничих зв'язків уні-
- •1627 Р., який охоплював 7 тисяч термінів.
- •1550 З після 1620) з відомий український письменник-полеміст, мис-
- •18 Сторіччя. Прихильник єднання філософії та природничого знання. Спи-
- •2) Ділити складні речі (знання) на прості аж до найпростіших; 3) йти від
- •1627 Р. Був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври, в 1633 р. З
- •1561), Що вийшло з монастиря в Пересопниці (Волинська область). Ду-
- •576 С. (Альма-матер)
1550 З після 1620) з відомий український письменник-полеміст, мис-
литель. Освіту отримав в Острозькій академії. Визнаючи лише правосла-
вну патристику (доктрину), будучи виразником православного консерва-
тизму, критично сприймав світську філософію, відкидав філософські
вчення Платона та Арістотеля, античнихфілософів, повчання західних це-
рковних діячів. Центральною в творчості є ідея протиставлення Бога і світу,
Бога і людини. Дотримуючись ранньохристиянської ідеї докорінної від-
мінності небесного і земного буття, він розглядав Бога як творця всього
сущого, вищу волю, якій підпорядковується все в світі як об'єктивному
законові буття. Бог З це надприродне начало, єдина, вічна, об'єктивно
Найвидатніші філософи сену та України
531
існуюча, таємнича й непізнанна істина, що сама в собі розуміється. Все
суще, а отже і людина, З творіння Бога. Водночас Бог не тільки творець
світу, людини, а й ідеал добра, справедливості, мудрості, чесності, доско-
налості. ) земне життя людини має спрямовуватися на досягнення цього
ідеалу. Філософською основою міркувань вишенського е неоплатонізм.
До нас дійшли 16 його творів у різних рукописних списках, зокрема ЫКни-
жкаы, ЫОбличеніє діавола-миродержцаы, ЫПосланіє до всьх обще в Лядс-
кой земле живущихы, ЫКраткословний ответ Петру Скаргеы, ЫЗачалка муд-
рого латанника з глупим русиномы та ін.
Віденський гуртокЗ група філософів, науковців, що об'єдналися на-
вколо філософського семінару, організованого у 1922 р. керівником ка-
федри філософії індуктивних наук Віденського університету М. Шліком. У
центрі інтересів гуртка буяй проблеми філософії науки. До нього входили
відомі філософи, фізики, математики З Р. Карнап, О. Нейрат, К. Гедель,
Г. Гаы, Ф. Ваймзн, Г. Фейгль, регулярно брали участь у дискусіях А. Айєр,
Г. Рейхенбах, К. Лоппер, Е. Нагель і багато інших тогочасних інтелектуа-
лів. Гурток був ідейним та організаційним центром логічного позитивіз-
му. Із насильницьким приєднанням Австрії до Німеччини в 1938 р. учас-
ники гуртка емігрували до Англії та США, де немало зробили для розвитку
досліджень у сфері філософії науки.
Вітгенштейн Людвіг (1889З1951) З австралійський філософ, нео-
позитивіст. ЫЛогіко-філософський трактаты (1921) вважається одним з ос-
новних творів неопозитивізму. В ньому різко розмежовується наука і фі-
лософія. Твердження останньої проголошуються неверифікованими і пу-
стими. Пізній Вітгенштейн відійшов від цієї позиції. Він визнавав значення
філософських висловлювань, але вимагав строгого розмежовування їх з
науковими висловлюваннями. Погляди пізнього В. справили значний
вплив на розвиток лінгвістичної філософії.
Вольтер (псевд. Аруе Франсуа Марі) (1694З1778) З французький
фіяософ-просвітитель. вчений, публіцист. Автор понад 100 томів різно-
спрямованих за проблематикою праць. Представник деїзму, виступив
проти католицизму та клерикалізму. Брав участь у створенні ЫЕнциклопе-
діїы 18 сторіччя. Прихильник концепції суспільної угоди. Головні філософсь-
кі праці: ЫФілософські листиы, ЫТрактат про метафізикуы, ЫФілософський
словникы, ЫКандідыта інші. Виступаючи за утвердження в суспільстві бур-
жуазних відносин та антифеодальної ідеології, В. не виключав можливість
поступок та компромісів з боку нижчих верств. В. не сприймав не тільки
комуністичних ідеалів Мельє та егалітаризму Руссо, але й будь-яких ви-
разів ідеї народного правління. У філософській онтології впритул підійшов
до ідеї вічної матерії, яка є об'єктивною та рухомою. На думку В., свідо-
мість є атрибутом матерії й залежить від побудови тіла. Кінцеву причину
як свідомості, руху, так і матерії, В. вбачав у Богові. Але разом з тим В.
відкидає провіденціалізм, вважаючи історію творчістю самих людей. Фі-
лософські ідеї В. відіграли велику рольу формуванні нового покоління фра-
нцузьких просвітників: Ламетрі, Дідро, Гельвеція, Гольбаха та ін.
Гадамер Ганс-Георг (нар. 1900) З німецький мислитель, провідний
представник герменевтики XX ст. Багато уваги приділяв специфіці гер-
меневтики як методу пізнання феноменів культури, зокрема т.з. герме-
невтичному колу, упередженості в тлумаченні тексту. Праця ЫІстина і ме-
тоды (1960).
532
Найвидатніші філософи світу та України
Гайдеггер Мартін (1889З1976) З німецький філософ-екзистенціа-
ліст, один із найоригінальніших мислителів XX ст. Вибудовуючи онтологію
на основі феноменології Гуссерля, прагнув розкрити Ысенс буттяы через
розгляд людського буття, оскільки тільки людині первісне притаманне ро-
зуміння буття. За Гайдеггером, онтологічну основу людського існування
складає його кінечність, тимчасовість. Тому час повинен розглядатися як
найсуттєвіша характеристика буття. Гайдеггер прагне переосмислити єв-
ропейську філософську традицію, яка тлумачила чисте буття як щось по-
зачасове. І причину такого стану він вбачав в абсолютизації одного з мо-
ментів часу З теперішнього, Ывічної присутностіы, коли справжня часо-
вість ніби розпадається, перетворюючись у послідовний ряд моментів
Ытеперы, у фізичний час. Основні твори: ЫБуття і часы, ЫНа шляху до мовиы,
ЫЩо є думка?ы, ЫМова З це дім буттяы, ЫЛісові стежкиы тощо.
Гегель Георг-Вільгельм- Фрідріх (1770З1831) З представник німе-
цької класичної філософії, творець всеосяжної системи філософії, яка охо-
плювала всі сфери людського знання, фундатор найбільш розгорнутої і
обЄрунтованої системи ідеалістичної діалектики. Основу його філософ-
ської системи складають дві домінуючі ідеї: а) переосмислення розсудку
й розуму; б) розуміння ідеї (істини) як системи знання, що породжує себе
в процесі розвитку. Поділяючи класичну віру у визначенні предмета фі-
лософії як Абсолютного, вбачав у думці, в ЇЇ логічному русі, адекватну Аб-
солюту Ыстихіюы. Звідси й переконання, що суще в основі своїй є думка.
Ідея є істина, система знання, а все істинне є ідея. Філософія, на його
думку, можлива як процес конструювання абсолютного знання, як діале-
ктична філософія, в основі розвитку якої е цикл: теза, антитеза, синтез,
або тріада, згідно з якою думка (ідея) в своєму розвитку переходить у свою
протилежність, яка на наступному етапі знімається своєю протилежніс-
тю, примиряючи в собі два попередні етапи. Тобто в підсумку протилежні
моменти зберігаються в своїй єдності як внутрішні моменти синтетично-
го цілого. Панування так званої тріади характеризує всю філософську си-
стему Гегеля: перший розділ З ЫЛогікаы, де простежується увесь шлях роз-
витку абсолютної ідеї, починаючи з найпростіших логічних форм і закін-
чуючи абсолютною ідеєю; другий розділ З ЫНатурфілософіяы, де наявне
розгортання в просторі сутнісного змісту абсолютної ідеї у формі тілесно-
го, матеріального, тобто в природі; і третій розділ З ЫФілософія духуы, де
дух виступає у трьох формах: суб'єктивний дух (індивідуальний розвиток
людини), об'єктивний дух (дух народу) і абсолютний дух (мистецтво, релі-
гія і філософія як найвища ступінь розвитку світового духу). Автор праць:
ЫФеноменологія духуы, ЫНаука логікиы, ЫЕнциклопедія філософських наукы,
ЫФілософія праваы, ЫФілософія релігіїы тощо.
Гельвецій Клод-Адріан (1715З1771)З французький філософ-
просвітитель, представник деїзму (матеріалістична концепція в онтоло-
гії), ідеолог французької революції 18 ст. У філософськомутлумаченні світу
абсолютизував значення законів механіки. Створив концепцію індивіду-
алістичної етики, що грунтувалась на засадах дослідного походження мо-
ральних уяв та почуттів. Головна філософська праця: ЫПро розумы. Згідно
з Г., світ є матеріальним, нескінченним у просторі й часі, перебуває у
постійному русі, а мислення та чуття є властивостями матерії, які вини-
кли як її найскладніші витвори. У гносеології Г. додав сенсуалізмові Лок-
Найвидатніші філософи світу та України
533
ка матеріалістичного забарвлення. Був супротивником агностицизму.
Починаючи аналіз суспільства з ізольованого індивіда (ЫРобінзонаы), роз-
глядав як рушійні сили суспільного розвитку свідомість людини та людсь-
кі пристрасті. Критикуючи вчення про вроджену нерівність інтелектуаль-
них здібностей людей, абсолютизував роль соціального середовища у ви-
хованні й розвитку людини. Висунув концепцію індивідуалістської етики
(на противагу релігійній та спірітуалістичній етичним концепціям). Г. вва-
жав республіканську форму правління непридатною для великих держав,
а тому обстоював освічений абсолютизм з буржуазно-демократичними
акцентами.
Геракліт Ефесський (бл. 544/540 З бл. 483 до н.е.) З давньогрець-
кий філософ. Вчив, що світЗ це вогонь, основою якого є логос, чистий
розум. Висунув геніальні діалектичні здогадки про загальну мінливість
сущого (Ывсе тече...ы) і боротьбу протилежностей. Війна З батько всього,
твердив він. Свої ідеї висловлював у формі непрозорих (темних) афориз-
мів, звідки, на думку деяких дослідників, походить його прізвисько Тем-
ний. Погляди мислителя справили глибокий вплив на подальший розви-
ток філософії (Гегель, Ніцше).
Гербарт Маркузе (1898З1979) З німецько-американський філо-
соф і соціолог, один із засновників Франкфуртської школи, чия теорія
пізньокапіталістичного суспільства була ідеологічним підЄрунтям ліво-
радикального руху на Заході в 60-ті роки. Його філософські погляди сфо-
рмувалися переважно під впливом Гегеля й Маркса, Фрейда й Гайдег-
гера. Коло творчих інтересів Маркузе досить широке, про що свідчать
назви таких його книг, як ЫОнтологія Гегеля й підвалини теорії історич-
ностіы, ЫРадянський марксизм. Критичне дослідженняы, ЫКультура і сус-
пільствоы, ЫПсихоаналіз і політикаы. Але світову популярність він здобув
після виходу у світ праць: ЫЕрос і цивілізаціяы, ЫОдновимірна людинаы як
критик високотехнізованої західної цивілізації, що втратила гуманістичні
параметри розвитку.
Гізель Інокентій (бл. 1600З1683) З український церковний та
громадський діяч, історик, філософ. Був професором, ректором Киє-
во-Могилянської академії. У 1656З1683 рр. З архімандрит Києво-
Печерської лаври, де зібрав найбільшу на той час в Україні бібліотеку.
Під його керівництвом двічі видавався ЫКиєво-Печерський Патерикы
(1661, 1678), інші твори. Він автор праць ЫПро істинну віруы (1668),
ЫСтара віраы (1668), ЫМир з Богом людиніы (1669) тощо. Дослідники вва-
жають його автором ЫСинопсисаы (1674) З першого підручника вітчиз-
няної історії, найпопулярнішого посібника з історії у XVIIЗ XVIII ст. Сві-
тобачення його базувалося на принципах деїзму і було близьким до
ренесансних позицій. Бог, за вченням Гізеля, не має фізичних першо-
основ, він нематеріальний, безкінечний, безмежно досконалий, але
пізнається природним розумом. Він створив матерію і дух, наслідком
чого виникли тілесні субстанції, а згодом З тілесні речі, які Бог наді-
лив природним для них способом існування. Різноманітність речей Гі-
зель пояснював різним кількісним розподілом матерії за її формами
Вона не народжується і не зникає, а тільки переходить з одного тіла в
Інше як основа взаємного перетворення, колообігу в природі. Наслі-
дуючи Коперника, вважав, що Сонце є нерухомим центром Всесвіту.
534
Найвидатніші філософи світу та Украпи
Був прибічником ідеї громадського гуманізму. Одним із перших вітчиз-
няних мислителів поставив природне право як критерій людської по-
ведінки над законом Божим, доповнюючи критерій добра і зла розу-
мом, який, пізнавши закони природи, керує людиною відповідно до
цих законів.
ГоббсТомас (1588З1679) З один із найвідоміших англійських фі-
лософі а-матеріа люті в Нового часу, приділяв багато уваги проблемам ме-
тафізики й епістемології, автор емпіричної теорії мови. Вважав, що все
мислення коріниться в чуттєвому досвіді, Ыадже в людському розумі не-
має жодного поняття, яке спершу не було б, цілковито чи почасти, схоп-
лене органами чуттівы. Гоббс був першим філософом, який систематично
застосовував принципи фізики та механіки в етиці й соціальній філосо-
фії. Один із засновників соціології Нового часу, батько семіотики як нау-
ки, він привертає до себе увагу як політолог, котрий розкрив анатомію
диктатури як форми державної влади. Основні твори Гоббса: ЫЕлементи
законів, природних і політичнихы, філософська трилогія ЫОснови філосо-
фіїы: ЫПро тілоы, ЫПро людинуы, ЫПро громадянинаы; ЫЛевіафаны, ЫПро сво-
боду і необхідністьы та ін.
Гогоцький Сильвестр Сильвестрович (1813З1889) З професор
філософії Київської духовної академії, з 1869 р. З університету
св. Володимира. Послідовно проводив ідею історизму, обстоював фі-
лософування на основі нових досягнень західноєвропейської думки,
їі критичного переосмислення, першим в історії вітчизняної думки зро-
бив спробу створення філософської енциклопедії З ЫФілософського
лексиконуы, тт. 1З4 (1858З1873). Одним із перших вітчизняних мис-
лителів усвідомив методологічну цінність філософії Гегеля. Послідов-
но розмежував філософію і релігію як різні форми світосприйняття із
специфічними законами розвитку. У цьому зв'язку спеціально аналі-
зував вади філософії середньовіччя, зумовлені її підлеглістю офіцій-
ному віровченню. Критикуючи агностицизм Канта, обстоював можли-
вість пізнання надприродного за умови доповнення розуму силами ві-
ри. Автор праць: ЫКритичний погляд на філософію Кантаы (1847), ЫОгляд
системи філософи Гегеляы (1850), ЫПро характер філософії середньо-
віччяы (1849) та ін.
Гольбах Поль-Анрі (1723З1789)З французький філософ-прос-
вітник, один з засновників французького матеріалізму в онтології, ідео-
лог французької революції 18 ст. Брав участь у створенні ЫЕнциклопедіїы
