Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Філос Причепій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

18 Сторіччя. Прихильник єднання філософії та природничого знання. Спи-

рався на механістичні засади пояснення світу. Заснував концепцію ути-

літаристської етики. Головні філософські праці: ЫСистема природи, чи Про

закони світу фізичного і духовногоы, ЫПриродна політикаы та інші. Г. наго-

лошував на вічності та об'єктивності матерії, яка, розвиваючись, поро-

джує все розмаїття світу. Торкаючись питання єдності матерії та руху,

останній розглядав з позицій механіцизму. В гносеології спирався на ма-

теріалістично забарвлений сенсуалізм. Г. обстоював здатність людсько-

го розуму пізнавати світ та його закономірності. Вирішальною силою та

рушієм суспільного розвитку вважав діяльність свідомих та вольових осо-

бистостей. Виступаючи проти реліні (католицизму) та клерикалізму, Г. вва-

жав її породженням нерозвинутої свідомості, невігластва та свідомого

Найвидатніші філософи світу та України

535

обману з боку клерикалів. Його етичний утилітаризм виник саме на грун-

ті критики релігійної моральності.

Гуссерль Едмунд (1859З1938) З німецький філософ, один із засно-

вників феноменології. Феноменологічна концепція розвивається ним, по-

чинаючи з двотомника ЫЛогічні дослідженняы (1901). Своїм завданням

вважав пошук очевидності, що здійснювався через переорієнтацію ува-

ги філософі? із зовнішнього (трансцендентного) світу на світ свідомості

(світ трансцендентальний), зрозумілий як смислоутворююча активність,

завдяки якій можливий будь-який досвід і будь-яка наукова діяльність.

Внаслідок феноменологічної редукції свідомості людини мусить відкри-

тись світ феноменів З сутностей, які й обумовлюють можливість будь-

якого досвіду, будь-якої предметності, у баченні яких і досягалася б само-

очевидність, що шукається. У наступних працях розвивав і дещо видозмі-

нював свою феноменологічну позицію. Автор праць: ЫФілософія

арифметикиы, ЫЛогічні дослідженняы, ЫІдеї чистої феноменології і феноме-

нологічної філософіїы, ЫКартезіанські роздумиы, ЫКриза європейських на-

ук і трансцендентальна філософіяы.

Декарт Рене (1596З1650) З французький філософ, математик, за-

сновник класичного раціоналізму як універсального.світогляду, протиле-

жного ірраціоналізму. Вважається засновником європейської класичної

філософії, яка Єрунтується на вірі в розум і самосвідомості. Обгрунтував

основні правила наукового методу: 1) починати з простого й очевидного;

2) Ділити складні речі (знання) на прості аж до найпростіших; 3) йти від

простого очевидного до складного неочевидного; 4) діяти при цьому так,

щоб не полишити поза увагою жодної ланки, тобто зберігати непере-

рвність ланцюга умовиводів. Для цього необхідні інтуїція, з допомогою

якої вбачаються першоначала і дедукція, що дає змогу одержувати нас-

лідки з них. Основою і зразком методу Декарта є математика. Декарт від-

крив сферу свідомості як діяльність суб'єкта. Основні праці: ЫМіркування

про методы, ЫМетафізичні роздумиы, ЫНачала філософіїы.

Демокріт із Абдер (бл. 460 З бл. 371 до н.е.) З давньогрецький ми-

слитель, матеріаліст, учень Левкіппа, один із засновників атомістики. Вва-

жав, що все існує завдяки двом першоначалам: атомам і пустоті. Атоми З

неділимі частки матерії. Незмінні вічні і знаходяться в постійному русі.

Атоми відрізняються один від одного лише формою, розміром, положен-

ням і порухом. Інші властивості: звук, колір, смак атомам не властиві і

існують лише умовно. В дечому вчені споглядають ідеї про існування пер-

винних і вторинних якостей речей. Д. ототожнював Ывигинністьы і необ-

хідність і заперечував випадковість (розглядав її як результат незнання).

За своїми політичними поглядами Д. З представник античної демокра-

тії, противник рабовласницької аристократії. Ідеї Д. вплинули на подаль-

ший розвиток науки і філософії (Гасенді). Залишились лише фрагменти його

творів.

Джеймс Вільям (1842З1910) З американський філософ, один із за-

сновників прагматизму. Розглядав прагматизм не як вчення, а як метод,

що носить нейтральний, антидогматичний характер, а звідси здатний Ыза-

лагоджуватиы філософські суперечки. Прагматизм, за Джеймсом. здат-

ний зблизити науку й метафізику. Розвиваючи ідеї Пірса, обгрунтував но-

вий Ыпрагматичнийы критерій істинності, згідно з яким Істинне те, що Ыви-

536

Найвидатніші філософи світу та України

гіднеы, тобто що відповідає практичній успішності вчинків І дій. Був прибі-

чником так званого радикзльного емпіризму, оголошуючи єдиною реаль-

ністю безпосередній чуттєвий досвід індивіда. Його перу належать праці:

ЫВоля до віриы, ЫПрагматизмы, ЫПлюралістичний всесвіты, ЫРізноманіття ре-

лігійного досвідуы та ін.

Дідро Дені (1713З1784) З французький філософ-просвітитель,

представник матеріалізму, що наблизився до діалектичного методу щодо

пояснення світу та еволюційної концепції. У гносеології спирався на сен-

суалізм Дж. Локка. Був прихильником концепції суспільної угоди. Видат-

ний письменник, організатор та редактор ЫЕнциклопедіїы 18 ст. Головні

філософські та літературні твори: ЫДумки про виникнення природиы, ЫРоз-

мова Д'Аламбера з Дідроы, ЫФілософський принцип матерії та рухуы, ЫМо-

нахиняы, ЫНебіж Рамоы, де Д., обстоюючи позиції деїзму, піддає критиці

абсолютизм та клерикалізм. У 1749 р. за поширення Ынебезпечнихы ду-

мок Д. був заарештований та ув'язнений у Венсенському замку. Після зві-

льнення не відійшов від своїх переконань. Д. наголошував на матеріаль-

ності світу, на об'єктивності й вічності матерії та руху. Вважав, що рух про-

сякає увесь світ, навіть те, що здається нерухомим. Д. висловлював думку

про те, що чуття властиве потенційно всій матерії, а свідомість як власти-

вість високорозвиненої матерії виникає шляхом ускладнення органічної

матерії. Щодо суспільного устрою, то, рішучо виступаючи проти деспотич-

них форм правління, пропонував як оптимальний соціальний устрій кон-

ституційну монархію та сподівався на появу в суспільстві Ыосвіченого пра-

вителяы, схиляючись до ідеї республіканської форми правління. Д. був

прихильником концепції утилітаристської етики (на противагу феодаль-

но-релігійній).

Дільтей Вільгельм (1833З1911) З німецький філософ, один із про-

відних теоретиків філософії життя і герменевтики. Центральним у Дільтея

є поняття життя як способу буття людини, культурно-історичної реальнос-

ті. Завданням філософії, за Дільтеєм, є розуміння Ыжиттяы, виходячи з ньо-

го самого. У зв'язку з цим філософ обЄрунтовує метод Ырозумінняы як без-

посереднього осягнення певної духовної цілісності (цілісного переживан-

ня). Розумінню, що близьке інтуїтивному проникненню в життя, Дільтей

протиставляє метод Ыпоясненняы, що широко застосовується у природни-

чих науках, що мають справу із зовнішнім досвідом. ЫРозумінняы власно-

го внутрішнього світу досягається за допомогою інтроспекції (самоспо-

стереження), розуміння чужого світу З шляхом Ывживанняы, Ыспівпере-

живанняы. Стосовно культури минулого Ырозумінняы виступає як метод

інтерпретації, названий Дільтеєм герменевтикою З тлумачення окремих

явищ як моментів цілісного душевно-духовного життя епохи, що реконст-

руюється. Був не лише талановитим філософом, а й енциклопедично осві-

ченим мислителем, вченим-гуманітарієм, істориком культури.

Донцов Дмитро Іванович (1883З1973) З український публіцист і

громадсько-політичний діяч. Кілька разів був заарештований царським

урядом за участь у революційній боротьбі. Разом з М. Міхновським ство-

рив Партію хліборобів-демократів, керував в уряді П. Скоропадського Бю-

ро преси та Українським телеграфним агентством. Після падіння УНР пе-

реїхав до Львова, де видав журнал ЫЛітературно-науковий вісникы. Після

Другої світової війни перебрався до Парижа, Лондона, згодом З до США

Найвидатніші філософи світу та України

537

і Канади. Намагався ідеологічно обгрунтувати українську самостійниць-

ку політику: зовнішню (повна сепарація від Росії) і внутрішню (виховання

на засадах західної культури). Теоретик ідеології інтегрального націона-

лізму, основні принципи якого сформулював з огляду на підневільний стан

української нації: вольовий принцип (культ волюнтаризму), постійне пра-

гнення до боротьби за незалежність, романтизм, непримиренність, син-

тез національного та інтернаціонального, необхідність формування но-

вої політичної еліти. Спираючись на ідеї Макіавеллі, Шопенгауера, Ніц-

ше, Парето, Моски, обстоював тезу про придатність більшості засобів у

безкомпромісній боротьбі за виживання української нації на своїй рід-

ній землі. Найвідоміші праці: ЫМодерне москофільствоы (1913), ЫСучасне

політичне положення нації! наші завданняы (1913), ЫІсторія розвитку укра-

їнської державної ідеїы (1917), ЫНаціоналізмы (1926), ЫДух нашої давни-

ниы (1944), ЫПоетика вогненних межы (1952), ЫРосія чи Європаы (1955),

ЫВід містики до політикиы (1957) та ін.

Драгоманов Михайло Петрович (1841З1895) З український пуб-

ліцист, громадський діяч, історик, філософ. Будучи під впливом ідей Сен-

Сімона, Прудона, Конта, проголошував примат людини, її прав і свобод

над державою і суспільством. Сповідував ідею безупинного громадсь-

кого поступу, мета якого З досягнення добровільної асоціації гармо-

нійно розвинених осіб, із обмеженням до мінімуму елементі в примусу в

суспільному житті шляхом федералізації. Вважав, що для побудовиукра-

їнської держави необхідне: піднесення (шляхом національної освіти і

культури) національної самосвідомості, організувати справутак, щоб Ыве-

ликоросиы допомагали українцям, а не заважали ламати ту політико-

адміністративну систему, що призвела Україну до руїни. Головні праці:

ЫПереднє слово до громадиы (1878), ЫШевченко, українофіли і соціалізмы

(1879), ЫПропащий час З українці під Московським царствомы (1880), ЫВі-

льний Союз З Вільна Спілкаы (1884), ЫЧудацькі думки про українську наці-

ональну справуы (1891), ЫЛисти на Наддніпрянську Українуы (1898) та ін.

Дюркгейм Еміль (1858З1917) З французький філософ і соціолог,

обЄрунтував особливе місце соціології серед наук про людину, обстою-

вав специфічність її об'єкта З соціальної реальності, її незвідність до біо-

психічної реальності індивідів. Визначав предмет соціології як Ысоціальні

фактиы, що існують поза індивідом і які мають стосовно нього примусову

силу. Працював над проблемами розподілу праці, які породжують взає-

мозалежність окремих людей-індивідів. Автор праць ЫПро розподіл суспі-

льної праціы, ЫПравила соціологічного методуы, ЫСамогубствоы, ЫЕлемен-

тарні форми релігійного життяы тощо.

Еллюль Жак (1912З1994) З французький соціолог, філософ, зна-

ний своїми працями з проблем техніки, соціології пропаганди, держави,

суспільного розвитку. Досліджуючи проблему техніки, знайшов оригіналь-

ний підхід до визначення її специфіки, провівши розмежування між опе-

раційною технікою й технікою як цілісним феноменом індустріального су-

спільства. Він звертає увагу на такі нові характеристики сучасної техні-

ки, як доведений до автоматизму вибір технічних засобів, здатність

техніки, до самозростання, її цілокупність, універсальність і автономність.

Найпомітніші праці: ЫПропагандаы, ЫАутонсія революціїы, ЫВід революції

до бунтівы, ЫЗмінити революціюы, ЫНеминучий пролетаріаты.

538

Найвидатніші філософи світу та України

Енгельс Фрідріх (1820З1895) З німецький мислитель, найближчий

соратник К. Маркса, матеріаліст-діалектик. Дещо спрощено інтерпрету-

вав погляди Маркса, зближаючи його з французькими матеріалістами.

(ЫАнти-Дюрінгы, 1878, ЫДіалектика природиы, опублікована в 1925). Пере-

буваючи в Англії (Манчестері), Е. пише твір ЫСтановище робітничого кла-

су в Англіїы, де доходить висновку про діалектичний взаємозв'язок про-

дуктивних сил і виробничих відносин та про неминучість єднання соціалі-

зму з робітничим рухом. Разом з Марксом розробляє концепцію

соціалістичної революції. Більш плідною стала його праця над книгами

ЫАнти-Дюрінгы та ЫДіалектика природиы, де Е. різнобічне розвиває діалек-

тичне та матеріалістичне розуміння природи. Наприкінці свого життя Е.

створює найбільш відому свою працю ЫПоходження сім'ї, приватної власно-

сті та державиы (1884) та здійснює велику роботу з підготовки до видання

томів ЫКапіталуы К. Маркса. Е. застосовує Марксове матеріалістичне розу-

міння історії у своїй концепції розвитку первісного суспільства. Значну роль

у розвитку Марксової концепції історичного матеріалізму відіграли числен-

ні листи Е. до Й. Блоха, К. Шмідта, В. Боргіуса, Ф. Мерінга та ін.

Епікур (342/41З271/70 до н.е.) З давньогрецький мислитель-

матеріаліст. Розвивав атомістичне вчення Демокріта. За Е., у Всесвіті

існують тільки тіла, що знаходяться у просторі. Вони безпосередньо

сприймаються відчуттями. Е. висунув ідею Ывідхиленняы атомів, тобто на-

ділив їх певною Ысвободою воліы. В результаті цієї свободи атоми мо-

жуть описувати різні траєкторії, сплітатися і розплітатися, внаслідок чо-

го виникає світ. Характеризуючи духовний світ людини, Е. признає на-

явність в ній душі. Знання, за Е., починається з чуттєвого досвіду, але

цей досвід повинен бути осмисленим і опрацьованим у вигляді тих чи

інших термінологічно-зафіксованих смислових структур. Основну увагу

приділяв етиці. Ціль життя З задоволення (евдемонізм). Дійшли лише

фрагменти праць.

Зіммель Георг (1858З1918) З німецький філософ і соціолог, осно-

воположник так званої формальної соціології. Досліджував становлення

суспільства, його історичні форми існування. Значну увагу приділяв про-

блемі методу соціального пізнання, досліджував взаємодію культури і жит-

тя, зробив свій внесок у розвиток філософії життя. Автор праць: ЫФілосо-

фія грошейы, ЫСоціологія. Дослідження форм усуспільненняы, ЫФілософсь-

ка культураы та ін.

Іларіон Київський (?Збл. 1053) З український мислитель, перший

Київський митрополит із русичів. Започаткував теологічні та філософські

засади християнства Київського. Один із перших фундаторів тенденції до

інтелектуалізму. Вірувати в єдиного Бога, за Іларіоном, З не просто спра-

ва свята, а й розумна. Виходячи за межі тогочасної християнської орто-

доксії, пом'якшував розмежування тіла і духу й започаткував ідею буття

як єдності матеріальної та духовної основ. Виробив власну концепцію іс-

торії, в якій обстоював погляд на її універсальний і цілісний характер як

втілення буття і руху все нових народів від ветхозавітного ЫЗаконуы до до-

вершеного сучасного З благодатного християнського стану. Звідси його

висновок, що все молоде, яке виникло в історії пізніше, набуває вищої

цінності порівняно зі старим, попереднім. Якщо епоха Старого Завіту, ос-

нована на законі, будувала відносини між народами за принципом рабс-

Найвидатнші філософи світу та України

539

тва, то епоха Нового Завіту дає істину, свободу, благодать. Закон розді-

ляв народи, звеличував одні та принижував інші. Благодать уводить усіх

у вічність, де всі народи рівні перед Богом. Висловив ідею розвитку мо-

ралі й неминучості переходу від жорсткого регламентування поведінки

людини до вільного вибору нею моральних норм. Відомі його праці: ЫСло-

во про Закон і Благодатьы (1044), ЫМолитваы, ЫСповідання віриы.

Кант Іммзнуїл (1724З1804) З засновник німецької класичної фі-

лософії; фундатор нової ідеї розуму як творця, конструктора дійсності та

знання про неї; теоретично обгрунтував автономію волі людини, непідле-

глість моральності зовнішнім факторам, чим виніс сферу людської діяль-

ності (культуру) за межі природної детермінації. Творчість Канта поділя-

ється на докритичний і критичний періоди. Докритичний період, який Кант

назвав догматичним, має яскраво виражені природничонаукові і натур-

філософські особливості, який вінчує створена космогонічна гіпотеза й

теорія припливів і відпливів, що демонструє його віру в можливість розу-

му осягнути закономірності природи. А критичний період заперечував мо-

жливість такого пізнання, дотримуючись думки, що слід не знання (ро-

зум) узгоджувати з предметами, як це робили попередні філософи, а пред-

мет зі знанням (розумом), тобто джерело всезагальності знання філософ

пропонує шукати не в об'єкті, а в суб'єкті. На цій підставі твердив, що світ

науки є витвором розуму, результатом синтезу суб'єктивних апріорних

форм і чуттєвого хаотичного матеріалу. Основні праці: ЫЗагальна природ-

на історія і теорія небаы, ЫКритика чистого розумуы, ЫКритика практичного

розумуы, ЫКритика здатності судженняы та ін.

Камю Альбер (1913З1960) З французький філософ-екзистенціа-

ліст, письменник, публіцист. У своїй творчості пройшов шлях від нігілісти-

чної Ыфілософії абсурдуы до моралістичного гуманізму. Протиставляв ма-

рксистській революційній моралі етичну концепцію християнської пра-

ведності та жертовності тих, хто Ыісторію не творить, а потерпає від її

пастокы. Відомим став завдяки творам ЫСтороннійы (1942), ЫМіф про Си-

зифаы (1942), ЫЧумаы (1947) та ЫБунтівна людинаы (1951). К. З лауреат

Нобелівської премії з літератури (1957). У філософії був прихильником

агностичної епістемології (що грунтувалась на пізнавальному прагненні

дістатися завчасно недосяжної останньої істини З Благодаті). Його онто-

логія мала вигляд скептичної антителеології, а філософія історії відкида-

ла будь-які вчення про поступальну ходу прогресивного розвитку людст-

ва (у тому числі З і провіденціалізм). У філософії творчості наголошував

на вічному протистоянні митця-творця і ворожого для нього та недоско-

налого земного створіння.

Кентерберійський Ансельм (1033-1109) З середньовічний мисли-

тель, в дискусії про універсалі"! захищав позицію реалізму. Висунув онто-

логічний доказ існування Бога (ЫКолоквіумы, 1076, ЫПро свободу воліы,

1077). К. обстоював віру як передумову та підЄрунтя раціонального знан-

ня. Він зазначив: ЫНе шукаю, щоб збагнути для того, аби увірувать, але

вірую, щоб усвідомитиы. Виводив існування Бога, Його буття з думки, по-

няття про Нього як найдосконалішої сутності з необхідністю маючою бут-

тєвість. Цей потяг до Ыінтелектуального богоспогляданняы К. успадкував

від Августина Блаженного. У полеміці про універсалі'! К. схилявся до по-

зицій схоластичного реалізму. Наголошуючи на реалістичній концепції пе-

540

Найвидатніші філософи світу та України

редування універсалій одиничним речам, які, вірогідніше, взагалі не іс-

нують, К. пише трактат ЫЧому Бог улюднився?ы, де логічними засобами

намагається довести необхідність втілення Бога в людину.

Керкегор Сьюрен (1813З1855) З датський філософ, засновник ір-

раціоналізму Нового часу. Різко критикуючи всевладдя розуму у філосо-

фії, підносив роль і значення віри, яка робить можливим неможливе. Аб-

солютизував конкретну людину (одиницю), ставив її вище роду (загалу),

який розглядав як джерел о хаосу. Культуру розглядав як таку, що вдоско-

налює людей як індивідів З позбавляє їх індивідуальності, перетворює в

масу. Його концепція моралі виокремлює естетичний (тобто чуттєвий), ети-

чний (заснований на розумі) і релігійний рівні. Керкегор написав 28 то-

мів творів, серед них ЫНасолода і обов'язокы, ЫСтрах і трепеты, ЫФілософ-

ські крихтиы, ЫХвороба до смертиы тощо.

Кононович-Горбацький Йосип (7З1653) З український філософ,

один із перших ректорів Києво-Могилянської академії. Філософську спа-

дщину складають курси риторики й діалектики, ЫПідручник з логікиы,

ЫОратора Могилянськогоы. Дотримувався номіналістичного тлумачення

вчення Арістотеля. Його номіналізм виявлявся у питанні про універсалі?,

які він вважав вторинними щодо тілесних речей і розглядав як набутий

розумової діяльності. Проблему універсалій пов'язував з необхідністю пі-

знання світу, а не з потребами доведення пізнання творця, як це робили

послідовники Ф. Аквінського. ОбЄрунтував положення про дві істини З

богословську та філософську, чітко розмежовуючи предмети теології

(вчення про Бога) та філософії (реальні тілесні речі). Особливу увагу зве-

ртав на субстанційні начала цих речей З матерію і форму. Обстоював

реальність простору і часу, в яких вбачав реальні акциденції та форми,

що діють на речі. До структури людини включав матерію (тіло) і душу (фо-

рму), заперечуючи при цьому безсмертя душі. Природу розглядав неза-

лежною від свідомості як окремої людини, так і людства, і від того, як

вона сприймається. Розвивав гуманістичні ідеї.

Конт Огюст (1798З1857) З французький філософ, один із осново-

положників позитивізму, який він розглядав як середню ланку між емпі-

ризмом і містицизмом. За Контом, ні наука, ні філософія не можуть і не

повинні ставити питання про причини явищ, а тільки про те, Ыякы вони

відбуваються. У зв'язку з цим наука пізнає не сутності, а лише феномени.

Конт розвинув ідею так званих трьох стадій інтелектуальної еволюції люд-

ства (як і окремої особи), які визначають рівень розвитку суспільства:

1) теологічну або фіктивну, коли за явищами шукають надприродні сили;

2) метафізичну або абстрактну, коли за ними вбачають абстрактні сут-

ності і сили З субстанції, флогістони тощо; 3) наукову або позитивну, ко-

ли між явищами відкриваються незмінні закони. Конт є засновником со-

ціології як окремої науки про суспільство. Найпомітніша праця З 6-том-

ний ЫКурс позитивної філософіїы.

Конфуцій, Кун Фуцзи (552З479 до н.е.) З китайський мислитель,

засновник конфуціанства, релігійно-філософського вчення, яке заклало

духовні підвалини китайської нації і культури. Основна проблема вчення

К. З згармонізувати відношення між людьми. Проповідував п'ять добро-

чинностей З мудрість, гуманність, повага до старших, мужність і вірність.

Поєднуючи елементи даосизму і буддизму, конфуціанство було офіційною

Ідеологією Китаю. Погляди К. дійшли в записах учнів (ЫЛунь юйы).

Найвидатніші філософи світу та України

541

Костомаров Микола Іванович (1817З1885) З український історик,

громадсько-політичний діяч і мислитель. Провідний діяч українофільст-

ва, один із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, в програм-

них документах якого (ЫКнига буття українського народуы та ЫСтатут сло-

в'янського товаристваы) найповніше виявилися його соціально-політичні

орієнтації та історіософська концепція. Науково-філософські пошуки і до-

слідження були спрямовані на проблеми історіографії, рушійні сили сус-

пільного розвитку, національні питання, життя українського народу та його

культуру. Вперше в українській історіографії детально з'ясував сутність

історії України. У працях ЫПравда москвичам про Русьы, ЫДві руські народ-

ностіы не лише дав розгорнуте епічне полотно історичного процесу Укра-

їни, а й доводив, що українці мають свою історію, мову, культуру, психоло-

гію, відмінні від російської. Обстоював самобутність, окремішність, са-

моцінність українського народу. Одним із перших підніс українську ідею

до рівня теоретичного осмислення. ОбЄрунтував ідею федеративного уст-

рою держави. Автор відомих монографій з історії України З ЫБогдан

Хмельницький*, ЫРуїнаы, ЫМазепаы, ЫМазепинціы, ЫГетьманство Виговсько-

гоы, ЫГетьманство Юрія Хмельницькогоы, ЫПавло Полуботокы, трьох томів

ЫРуської історії в життєписах її найголовніших діячівы, 16 томів ЫМоногра-

фій та дослідженьы, в яких втілив оригінальну, протилежну офіційній ро-

сійській історіософську концепцію.

Кузанський Микола (1401З1464) З німецький теолог і філософ по-

чатку епохи Відродження. Формувався під впливом містики і неоплатоніз-

му. Стояв на позиції пантеїзму. Бог, всесвіт і людина (Ымікрокосмы) зпівпа-

дають. Висунув ідею безкінечності Всесвіту. Погляди К. вплинули на Бруно.

(ЫПро вчене незнанняы, 1440, ЫПро божественне баченняы, 1543 та ін.)

Куліш Пантелеймон Олександрович (1819З1897) З відомий укра-

їнський культурний діяч, письменник, історик, етнограф, член Кирило-

Мефодіївського братства. Хоч Куліш тяжів до романтичної традиції, його

світогляд не був усталеним. Він еволюціонував від романтизму до пози-

тивізму, від релігійного світогляду до культу миротворчої науки, від пра-

вослав'я до позитивної релігії для всіх людей і народів, від козаколюбст-

ва до козакофобства тощо. Незмінною була лише відданість ідеї України,

ЇЇ відродженню. Своєрідною є його теорія культурництва, пов'язана з об-

разом культури землеробства, котрий Ыочищаєы рідну землю тієї Ынегідіы,

допомагає своєю працею Ывоскресіннюы поснулої віри й віковічних зви-

чаїв батьків. Звідси його Ыхутірська філософіяы, основана на вимозі по-

вернення до життя природи, правди й душі людської, де ще зберігаються

справжні цінності людського буття. Особливу увагу приділяв українській

мові як предвічному скарбу народного серця. Саме мова, на його думку,

повернула українцям повагу інших народів. Перебував на позиціях фата-

лістичного життя і визнавав творцем усього сущого Бога.

Кульчицький Олександр Юліанович (1895З1980) З український

філософ, культурно-освітній діяч української діаспори. Працював профе-

сором Українського Вільного Університету (Мюнхен). Автор більше сотні

статей і монографій з психології, філософії, антропології, педагогіки, літе-

ратурознавства. У сфері філософії (онтології) тяжів до поглядів Гартмана

про шарову будову буття, який стверджував про поєднання або накла-

дання один на одного чотирьох шарів дійсності: матеріального, органіч-

542

НайвидатнІшІ філософи світу та України

ного, психічного й духовного. Досліджував особливості психічного життя,

психічних явищ і психічних цілей як єдності свідомого й несвідомого, при-

роду свідомості та її відмінність від психічних діянь. Спираючись на мето-

дологію феноменологічного підходу, прагнув до розкриття суті етичних,

естетичних вартостей, соціальної аксіології, яку тлумачив як філософію

релігії. Проблему специфіки українського характеру розв'язував з ураху-

ванням дії расових, геолсихічних, історичних, культуроморфних та глибин-

но-психічних чинників. Найвідоміші праці: ЫНарис структурної психологіїы

(1949), ЫУкраїнський персоналізмы (1985), ЫОснова філософії і філософіч-

них наукы (1995).

Кун Томас (1922З1995) З американський історик і філософ науки,

досліджував роль соціальних факторів у розвитку науки. Початок цих до-

сліджень поклала його праця ЫСтруктура наукових революцій (1963), в

якій він для історичного розвитку науки вводить такі поняття, як Ыпаради-

гмаы, Ынормальна наукаы, Ынаукова революціяы, Ынаукова спільнотаы тощо.

Кун вводить елементи конвенціоналізму і вульгарного соціологізму в тра-

ктування відношення наукової спільноти і парадигми. У праці ЫФункції до-

гми в науковому дослідженніы доводив, що певного роду догматизм, тве-

рда схильність до всебічно обгрунтованої системи поглядів З необхідна

умова наукової роботи. Найкращою умовою одержання нових знань, на

його думку, є не дискусії, а коли вчені, згуртовані єдністю поглядів і осно-

вних ідей (навіть догм), займаються планомірним і настійним вирішен-

ням конкретних завдань.

Ламетрі Жульєн-Офре де' (1709З1751) З французький філософ, про-

світитель, лікар. В онтології З прихильник механістичного матеріалізму, по-

єднував філософію з природничими науками. (Людина тут часто асоціюється

з машиною, рослиною). В гносеології дотримувався сенсуалістичної концеп-

ції. Етику будував на гедон істинних засадах. Голови і філософські пра ці: ЫСис-

тема Епікураы, ЫЛюдина З рослинаы, ЫПриродна історія душіы, ЫТрактат про

душуы та інші. Метою своєї філософії проголошував відродження системи Епі-

кура яке онтології, так і в етиці. Згідно з поглядами Л. існує єдина матеріаль-

на субстанція, яка має властивості сприйняття та мислення (в Ыорганізова-

них тілахы). А людина відрізняється від тварини лише більшою кількістю по-

треб, а отже З більшою кількістю розуму, бо, за Л., саме потреби є Ымірилом

розумуы. Людський організм Л. уподібнював машині, що, як годинниковий

механізм, самостійно заводиться. На думку Л., розвиток суспільства визна-

чається діяльністю видатних людей та успіхами просвітницької роботи в су-

спільстві. Л, був прихильником освіченого абсолютизму. Філософські ідеї Л.

справили значний вплив на творчість Д. Дідро, П. Гольбаха, К. Гел ьвеція та

інших філософів.

Лао-цзи (VIЗV ст. до н.е.) З давньокитайський мислитель, заснов-

ник даосизму, йому приписується трактат ЫДа де цзіны. В центрі даосизму

відношення людини і природи. В основі світу лежить дао З шлях, доля,

яке може осягнути лише мудрець. Проповідь пасивності наближає дао-

сизм до буддизму, з яким він пізніше тісно переплітався. Після конфуці-

анства даосизм зробив найбільший вплив на формування ментальності

китайців.

Лейбніц Вільгельм Готфрід (1646З1716) З німецький філософ, ма-

тематик, фізик, історик, представник раціоналізму. Критично проаналі-

Найвидатніші філософи світу та України543

зував основні ідеї Демокріта, Платона, Августина Аврелія, Декарта, Гобб-

са, Спінози на основі, запропонованій ним методології, найважливіши-

ми вимогами якої були універсальність і чіткість філософських суджень.

Реальний світ, за Лейбніцом, складається із сукупності субстанцій: неді-

лимих сутностей або першоелементів буття, які він назвав монадами. Світ

монад ієрархізований: нижчі З вищі і увінчує усіх З Бог. У теорії пізнан-

ня намагався віднайти компромісну позицію між раціоналізмом Декарта

і емпіризмом і сенсуалізмом Локка. Вважав, що без чуттєвого досвіду

жодна інтелектуальна діяльність була б неможливою, водночас виступав

проти вчення Локка про душу як Ычисту дошкуы. Основні праці: ЫМіркуван-

ня про метафізикуы, ЫНова система природиы, ЫТеодицеяы, ЫМонадологіяы

та ін.

Лесевич Володимир Вікторович (1837З1905) З український філо-

соф, найвизначніший представник українсього позитивізму, логік, зна-

вець тогочасних напрямів західноєвропейської філософії. Виступав із ви-

могою поєднання філософії і науки, перетворення її на позитивну науку.

Філософія, за Лесевичем, покликана виконувати функцію синтезу науко-

вого знання. Тяжіння до позитивістської установки не завадило йому кри-

тично оцінювати надбання найбільших авторитетів позитивізму, зокре-

ма О. Конта, який, на його думку, недооцінював теорію пізнання. Ця тео-

рія в її суб'єктивно-ідеалістичній інтерпретації, за Лесевичем, є

Ытрибуналомы усіх наукових понять. Він виходив із того, що уявлення, які

складають основу знання людини, мають пряме відношення тільки до

окремих індивідуальних явищ або чуттєвих фактів. Ними вичерпується той

об'єктивний матеріал, яким послуговується людина, в силу чого пізнає

не предмети самі по собі, а лише дані досліду. Опосередковане знання,

що оперує абстрактними поняттями, виходить за межі даних досліду, а

тому позбавлене фізичної достовірності. На цій основі Лесевич запере-

чував об'єктивність законів. Автор праць: ЫНарис розвитку ідей прогре-

суы (1868), ЫПозитивізм після Контаы (1869), ЫДосвід критичного досліджен-

ня основоначал позитивної філософіїы (1877), ЫЛист про наукову філосо-

фіюы(1878), ЫЩотаке наукова філософіяы (1888), ЫВід Конта до Авенаріусаы

(1901), ЫЕмпіріокритицизм як єдиний науковий погляды (1909) та ін.

Липинський В'ячеслав Казимировим (1882З1931) З український

історик, філософ історії, ідеолог консервативно-монархічного напряму

української суспільно-політичної думки. Глибокий знавець проблем дер-

жавності. Відстоював необхідність побудови незалежної суверенної Укра-

їнської держави як джерела єдності нації. Тільки з виникненням власної'

держави, на його думку, українець відчує себе сином рідної землі, тільки

за таких умов народжується справжня, а не літературна нація, її він роз-

глядав, передусім, єдністю духовною, культурно-історичною. Ідеал укра-

їнської держави (за тривалої відсутності власної державності) вбачав у

династичному правлінні гетьманського типуЗ Гетьманат, принципом ор-

ганізації якого є Ыкласократіяы, тобто розуміння кожним класом свого мі-

сця і призначення за наявності активної меншості (еліти), що спирається

на рушійну силу політичного процесу З клас хліборобів, його авторитет.

Цей лад має базуватися на принципах співробітництва всіх класів, рівно-

вазі між прогресом і консерватизмом, обмеженні гетьманської влади за-

коном, який височить над гетьманом, як над усіма. Липинський З дер-

544

НайвидатнІшІ філософи світу та України

жавотворчий націоналка. Як представник українського макіавеллізму, був

першим політичним мислителем, який трансформував проблему сили у

свою історіософію і продумав її основні засади. Його переконання, що

Ыніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємоы, і сьогодні

залишається актуальним. Основні праці: ЫУкраїна на переломі 1657З

1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII сто-

літтіы (1920), ЫЛисти до братів-хліборобів про ідею і організацію українсь-

кого монархізму. Писані 1919З1920 рр.ы (1926), ЫРелігія і церква в історії

Україниы (1933) та ін.

Лодій Петро Дмитрович (1764З1829) З український філософ, про-

фесор вищої теологічної школи для українців у Львові, професор метафі-

зики, логіки й етики Краківського університету, перший професор філо-

софії та права Петербурзького університету. Він відкрив громадськості

Російської імперії праці І. Канта, частково поділяючи його погляди, а в

багатьох питаннях полемізуючи з ним. У теорії пізнання розвивав сенсу-

алістичні погляди, виступав проти суб'єктивного ідеалізму, скептицизму

й агностицизму. Істину поділяв на метафізичну, логічну, моральну й фізич-

ну. Критерієм істини вважав несуперечність та одностайність думки біль-

шості людей, що досягається за допомогою розуму й досвіду. Критикував

Канта за розрив чуттєвого і раціонального, логічного та емпіричного, за

спроби розмежувати форму і зміст, сутність і явище, зобразити мислення

незалежним від буття. Агностицизм Канта виводив із апріоризму, зокре-

ма суб'єктивно-ідеалістичних уявлень про простір і час як апріорні фор-

ми чуттєвості, що вносять порядок у діяльність. Основні праці: ЫЛогичес-

кие наставления, руководствующие к познанию й различению истинного

й ложногоы (1915), ЫТеория общих прав, содержащая в себе философс-

кое учение о естественном всеобщем государственном правеы (1928),

ЫХристиана Баумайстера наставления любомудрия нравоучительногоы

(1870). Не були опубліковані та не дійшли до наших днів: ЫПриродне пра-

во народівы, ЫПовний курс філософіїы.

Локатос Імре (1922З1974) З угорський філософ, послідовник

Поппера, автор однієї з кращих моделей філософії науки З методології

науково-дослідницьких програм. Дослідницька програма, за Локатосом,

включає конвенціонально (тобто за згодою вчених) прийняте за істину:

а) Ыжорстке ядроы (це метафізика програми: найбільш загальні уявлен-

ня про реальності, які описують теорії, що входять до програми; основні

закони взаємодії елементів цієї реальності; головні методологічні прин-

ципи); б) Ынегативну евристикуы (сукупність допоміжних гіпотез, які обе-

рігають ядро програми від фальсифікації); в) Ыпозитивну евристикуы

(стратегію вибору першочергових проблем і завдань, які мусять вирі-

шити вчені). Відстоював ідею плюралізму альтернативних науково-

дослідницьких програм. Найпомітніші праці: ЫДоводи і спростуванняы,

ЫФальсифікація і методологія науково-дослідницьких програмы та ін.

Локк Джон (1632З1704) З англійський філософ-просвітник, автор

теорії пізнання, розробленої на засадах емпіризму й матеріалістичного

сенсуалізму, та ідейно-політичної доктрини лібералізму. Один із перших

теоретиків правової системи буржуазного суспільства. Неминучість дер-

жавної влади розглядав із позицій теорії природного права і Ысуспільно-

го договоруы. Основні праці філософа: ЫДослід про людський розумы, ЫДва

НайвидатнІшІ філософи світу та України

545

трактати про державне правлінняы, ЫДумки про вихованняы, ЫРозумність

християнстваы, ЫЛисти про віротерпимістьы тощо.

Лютер Мартін (1483З1546) З німецький мислитель і громадський

діяч, засновник німецького протестантизму, ідеолог Реформації. Ідеї релі-

гійного оновлення пов'язував з визнанням можливості людського спасін-

ня на основі віри і Божественного промислу. Проголосив тезу Ыповернен-

ня до витоківы євангельського життя, заперечуючи традицію, яка нібито

омертвила його. Єдиним джерелом істини вважав Святе Письмо З Біблію.

Відродив ідею безпосереднього спілкування людини з Богом без участі свя-

ще'ників. Автор ЫКоментарів до Послання до римляны, Ы95 тез про індульге-

нціїы, з яких власне і розпочалася Реформація, Ы28 тез до диспуту в Гей-

дельбурзіы, ЫДо християнського дворянства німецької націїы, ЫПро реформу

християнської освітиы, ЫПро вавилонський полон церквиы, ЫПро свободу

християнинаы тощо.

Макіавеллі Нікколо (1469З1527) З італійський громадський діяч,

політичний мислитель, історик. Визнавав державу найвищим проявом

людського духу, а служіння державі З метою життя, проголосив автоно-

мію політичної думки від спекулятивної і етико-релігійної. Принципами

такої думки вважав реалізм і концепцію розумного, могутнього, цілеспря-

мованого керівника держави. Автор праць: ЫДіалог про військове мис-

тецтвоы, ЫМіркування на першу декаду Тіта Лівіяы, ЫГосудары.

Маркс Карл (1818З1883) З німецький філософ, засновник перших

міжнародних пролетарських організацій, співавтор ідеологічної течії (пі-

зніше названої марксизмом), яка охоплює філософію, політичну еконо-

мію і Ытеоріюы революційного перетворення буржуазного суспільства в

комуністичне. Шлях до побудови такого суспільства вбачав у знищенні

приватної власності шляхом класової боротьби, яка проголошувалась ру-

шійною силою історії. Хоча мету і сенс історичного процесу Маркс вбачав

у формуванні всебічно розвиненої гармонійної особистості, він Ырозчи-

нявы особистість у соціумі. Людина для нього З це держава, суспільство,

клас, колектив, сукупність суспільних відносин. Простежуються супереч-

ності між гуманними цілями людського прогресу і антигуманними засо-

бами їх досягнення. Основні праці: ЫРукописи 1844 рокуы, ЫКапіталы, ЫНі-

мецька ідеологіяы (спільно з Ф. Енгельсом) тощо.

Марсель Габріель (1889З1973) З французький філософ і драма-

тург, представник релігійного екзистенціалізму. Центральна проблема З

існування особи. Для людини, на думку М., важливо бути особистістю, а

не Ыматиы, тобто підпадати під владу речей, ідей і т. ін. У дусі Керкегора

він протиставляє віру і розум. (ЫТаємність буттяы, 1951, ЫБути і матиы,

1935 та ін.)

Мемфорд Льюїс (1895З1990) З американський філософ, соціо-

лог, археолог та антрополог. Критично оцінював парадигму техноло-

гічного детермінізму; вбачав причину соціальних негараздів у розри-

ві між рівнями технології та духовності. Однобічний науково-технічний

прогрес розглядав як Ыінтелектуальний імперіалізмы, який може вре-

шті-решт призвести до поневолення людства з боку Мегамашини З

вкрай раціоналізованої технопрактичної організації суспільства. Се-

ред відомих праць Мемфорда ЫМіф про машинуы, ЫТрансформація лю-

диниы, ЫМісто в історіїы тощо.

18

'Ілософія

546

Найвидатніші філософи світу та України

Мілль Джон-Стюарт (1806З1873) З англійський філософ і соціолог,

представник позитивізму. В теорії пізнання Мілль поділяв позицію емпіт-

риків, вважав, що навіть математичні істини мають індуктивний харак-

тер. Мілль розрізняв Ынауки про природуы і Ыморальні наукиы, багато ува-

ги приділяв методу наук. В політології М. висунув ідею захисту прав мен-

шості в парламенті, був активним поборником розширення прав жінки в

соціальному і політичному житті. В етиці виступав як утилітарист. (ЫСисте-

ма логікиы, 1843, ЫУтилітаризмы, 1864.)

Міхневич Йосип Григорович (1809З1885) З український філософ,

представник романтичного шеллінгіанства. Його філософування зумо-

влене впливами німецької класичної філософії, зокрема Шеллінга і Ре-

геля. Визначав філософію як науку, що вивчає загальні начала всіх пред-

метів і явищ, початкові форми, вічні закони. Джерелом філософії вва-

жав свідомість, яка долає різні стани свого розвитку, а потім робить їх

предметом свого дослідження. У самій свідомості виокремлював три

елементи: ЫЯы З суб'єкт, який усвідомлює; Ынеы З предмет усвідомлен-

ня і обмеження свідомості (світ); абсолют З першопричина того, хто ус-

відомлює та усвідомлення (Бог). Свідомість розкриває свою діяльність

у: прагненні від себе до не-себе (від ЫЯы до Ыне-Яы, від людини до світу);

від не-себе до себе; від світу людини до першопочатку всього З Бога.

Філософія, на його думку, має два закони: природний, неписаний закон

розуму, і писаний, покладений Божими заповітами у Святому Письмі.

Тому він застерігав: розум людини не може піднятися над розумом Бо-

га, а мусить бути в належній слухняності віри. Основні твори; ЫОб успе-

хах греческих философов в действительном бьітии, содержании й час-

тяхы (1840), ЫЗадача философииы (1842), ЫОпьіт постепенного развития

главнмх действий мьішления как руководство для первоначального пре-

подавания логикиы (1847), ЫОпьіт простого изложения системи Шеллин-

га, рассматриваемой в связи с системами других германских филосо-

фов. (1850).

Могила Петро (1596З1647) З видатний український церковний,

культурно-освітній діяч, мислитель. З його іменем пов'язаний розвиток

вищої та середньої освіти в Україні. Один із засновників Київського ко-

легіуму (1632), що згодом став знаменитою Києво-Могилянською акаде-

мією З першим вищим навчальним закладом на землях східних і півден-

них слов'ян. Відкрив колегію в Кременці (1636), слов'яно-грено-латинську

академію в Яссах (1640). Дбав про розвиток Києво-Печерської друкарні,

сприяв письменникам, художникам. Вважав за необхідне вивчати, осми-

слювати й засвоювати здобутки західноєвропейської науки та філософії

на основі греко-слов'янської культури з метою її збагачення і розвитку. В