Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій 2013 (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

5.3. Промисловість України

Промисловість – це найважливіший вид діяльності, який складається із підприємств, що здійснюють видобування і заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва та предметів споживання (табл. 5.10, 5.11).

Таблиця 5.10 - Промисловість в економіці [25]

(відсотків)

1990

1995

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

20071

Валова додана вартість

промисловості в загальному обсязі валової доданої вартості

36,0

34,6

31,4

30,6

30,8

30,3

28,5

30,9

31,7

32,2

Основні засоби

промисловості

32,4

31,5

34,4

34,0

35,2

35,3

36,9

35,9

33,5

32,8

Випуск промислової

продукції в загальному обсязі випуску (в основних цінах)

50,7

47,4

47,0

48,7

48,4

48,4

48,0

47,8

46,5

46,1

Таблиця 5.11 - Основні показники розвитку промисловості [25]

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Обсяг реалізованої

продукції промисловості (у фактичних цінах), млн. грн.

182718,3

210842,7

229634,4

289117,3

400757,1

468562,6

551729,0

717076,7

Основні засоби

промисловості (у фактичних цінах; на кінець року), млн. грн.

285328

311089

339259

362598

420080

456738

525222

6454431

Рентабельність

операційної діяльності промислових підприємств, відсотків

4,8

3,7

2,6

3,3

4,7

5,5

5,8

5,8

Частка збиткових

підприємств,

відсотків

42

41

42

40

38

37

35

33

Середньорічна

кількість найманих працівників у промисловості,

тис.

4461,8

4267,2

4063,5

3943,6

3941,2

3913,3

3851,9

3690,0

Середньомісячна

номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості,

грн.

291,16

375,16

455,85

553,59

697,42

912,83

1144,59

1481,96

Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за видами діяльності наведено на рис. 5.1.

За характером виробництва і предметом праці промисловість поділяється на:

а) видобувну – види діяльності, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, води та лісу. До її складу входять:

– підприємства по видобуванню палива;

– підприємства по видобуванню і збагаченню залізних, марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин та лісозаготівля;

б) обробну – сукупність видів діяльності промисловості, підприємства якої обробляють і переробляють сировину й матеріали. Існує 18 укрупнених видів діяльності: електроенергетика, паливна промисловість, чорта і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна і металообробна, лісна, деревообробна і целюлозно- паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро- фаянсова; легка, харчова; мікробіологічна, поліграфічна; мукомельно- круп’яна і комбікормова.

Особливості розміщення промисловості значною мірою визначаються громадською організацією виробництва, яка виступає в таких формах, як концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування.

Концентрація означає, з одного боку, збільшення розмірів підприємств, з іншого боку, підвищення частки великих підприємств за видами діяльності і загалом промисловості. Усього існує чотири види концентрації:

– агрегатна – збільшення одиничної потужності агрегатів на підприємстві;

– технологічна – збільшення розмірів технологічно однорідних виробництв на підприємстві;

– заводська – укрупнення самого підприємства;

– організаційно-господарська – централізація управління через об’єднання підприємств.

Спеціалізація – одна з форм суспільного розподілу праці як між різними видами діяльності, так і усередині діяльності або підприємства на різних стадіях виробничого процесу.

(відсотків до загального обсягу)

Рис. 5.1 – Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за видами діяльності у 2007 р. [25]

Розрізняють три види спеціалізації:

– предметну (виробництво готових видів продукції);

– подетальну (випуск деталей або частин готових продуктів);

– технологічну або стадійну (виробництво напівфабрикатів),

відособлення окремих стадій (технологічних процесів).

Кооперування – взаємодія видів діяльності – виробничі зв’язки між підприємствами, які спільно беруть участь у виготовлені певного виду продукту. Існують наступні види кооперування:

– внутрішнє –поставка здійснюється між підприємствами певного виду діяльності;

– зовнішнє;

– внутрішньорайонне і міжрайонне;

– міжнародне – з’явилося завдяки транснаціональним корпораціям.

Комбінування – поєднання виробництв або технологічних процесів, при яких з одного виду сировини (або енергії) одночасно отримують декілька видів продукції. Види комбінування: - на основі послідовної обробки сировини; - на основі комплексного використання сировини; - на основі використання відходів.

Форми територіальної організації промисловості – промислові зони, райони, конгломерації, промислові вузли, центри та пункти.

Промисловий район – це інтегральний економічний район з переважним значенням промислового виробництва, як головного (найголовнішого) виду діяльності виробничої спеціалізації. Виробничий економічний район утворюється шляхом поєднання підприємств та виробничими зв’язками між ними однієї або декількох видів промисловості.

Промислово-міське скупчення – це виробничо-територіальне об’єднання, яке історично склалося, планомірне формування промислових підприємств, поєднаних між собою тісними виробничими та виробничо- технічними зв’язками, загальною системою допоміжних виробництв, єдиною виробничою інфраструктурою, має спільне транспортно- географічне положення в межах одного або декількох, близько розташованих населених пунктів [19].

Промисловий центр відрізняється від промислового вузла як кількісно (за розмірами території, обсягом виробництва та ін.), так і якісно. Він представляє собою групу підприємств, розташованих в межах одного міста або робочого селища. Основною ознакою виступає єдність транспортно-географічного положення. Об’єднання виробництв завдяки внутрішнім зв’язкам, зумовленим єдністю місця розташування, перетворюється у виробничо-технологічний промисловий центр, а з часом може переростати у вузол. Міське поселення, яке має лише одне підприємство, носить назву промислового пункту.

До головних проблем розвитку господарського комплексу України відносяться:

– підвищення темпів зростання ВВП, як джерела підвищення добробуту населення;

– соціальна спрямованість – покращення соціально-економічних та виробничих умов праці, підвищення реальних доходів населення, покращення медичного обслуговування;

– структурна політика у сфері матеріального виробництва полягає у створені високорозвиненого народного господарського комплексу;

– у фінансовій сфері – підсилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку національного банку, орієнтація на підтримку національних товаровиробників;

– у грошовій політиці – забезпечити пріоритет національної валюти, збільшити золотовалютні резерви національного банку;

– науково-технічна політики – забезпечити технологічне оновлення виробничого потенціалу, сприяти випуску наукомісткої продукції [19].