- •Передмова
- •Тема 1 Теоретичні аспекти розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки
- •1.2. Теорії та концепції регіональної економіки
- •1.2.1. Зарубіжні теорії та концепції регіональної економіки і просторової організації господарства:
- •1.2.2. Концепції й теорії територіальної організації господарств
- •1. Російська наукова школа
- •2. Українська наукова школа
- •1.3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Тема 2 Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництв
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економіко – географічне районування України
- •3.2. Принципи і чинники економічного районування
- •3.3. Територіальна структура і типи економічних районів
- •3.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів
- •Тема 4 Природний та трудоресурсний потенціал України
- •4.1. Загальна оцінка природоресурсного потенціалу України
- •4.2 Населення України та трудові ресурси
- •4.3. Ринок праці України
- •4.4. Виробничий і науково – технічний потенціал України
- •Тема 5 Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- •5.1. Поняття господарського комплексу України та його структури
- •5.2. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •5.3. Промисловість України
- •Тема 6 Сучасний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил України
- •Тема 7 Регіональна економіка та її територіальні особливості. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- •7.1. Сутність регіональної економіки
- •7.2. Економіка регіонів та особливості регіонального розвитку
- •7.3. Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил. Поняття про спеціальні економічні зони (сез)
- •Тема 8 Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку. Управління регіональним розвитком
- •8.1. Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики
- •8.2. Управління регіональним розвитком
- •8.3. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •8.4. Планування та прогнозування у регіональній політиці регіону
- •Тема 9 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •9.1. Зарубіжний досвід управління регіональним розвитком та проведення регіональної політики
- •9.2. Зовнішньоекономічні зв’язки України на сучасному етипі
- •9.3. Поняття, основні риси та форми міжнародної економічної інтеграції
- •Тема 10 Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Список використаної літератури
5.3. Промисловість України
Промисловість – це найважливіший вид діяльності, який складається із підприємств, що здійснюють видобування і заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва та предметів споживання (табл. 5.10, 5.11).
Таблиця 5.10 - Промисловість в економіці [25]
(відсотків)
|
1990 |
1995 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
20071 |
Валова додана вартість промисловості в загальному обсязі валової доданої вартості |
36,0 |
34,6 |
31,4 |
30,6 |
30,8 |
30,3 |
28,5 |
30,9 |
31,7 |
32,2 |
Основні засоби промисловості |
32,4 |
31,5 |
34,4 |
34,0 |
35,2 |
35,3 |
36,9 |
35,9 |
33,5 |
32,8 |
Випуск промислової продукції в загальному обсязі випуску (в основних цінах) |
50,7 |
47,4 |
47,0 |
48,7 |
48,4 |
48,4 |
48,0 |
47,8 |
46,5 |
46,1 |
Таблиця 5.11 - Основні показники розвитку промисловості [25]
|
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах), млн. грн. |
182718,3 |
210842,7 |
229634,4 |
289117,3 |
400757,1 |
468562,6 |
551729,0 |
717076,7 |
Основні засоби промисловості (у фактичних цінах; на кінець року), млн. грн. |
285328 |
311089 |
339259 |
362598 |
420080 |
456738 |
525222 |
6454431 |
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, відсотків |
4,8 |
3,7 |
2,6 |
3,3 |
4,7 |
5,5 |
5,8 |
5,8 |
Частка збиткових підприємств, відсотків |
42 |
41 |
42 |
40 |
38 |
37 |
35 |
33 |
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис. |
4461,8 |
4267,2 |
4063,5 |
3943,6 |
3941,2 |
3913,3 |
3851,9 |
3690,0 |
Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн. |
291,16 |
375,16 |
455,85 |
553,59 |
697,42 |
912,83 |
1144,59 |
1481,96 |
Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за видами діяльності наведено на рис. 5.1.
За характером виробництва і предметом праці промисловість поділяється на:
а) видобувну – види діяльності, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, води та лісу. До її складу входять:
– підприємства по видобуванню палива;
– підприємства по видобуванню і збагаченню залізних, марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин та лісозаготівля;
б) обробну – сукупність видів діяльності промисловості, підприємства якої обробляють і переробляють сировину й матеріали. Існує 18 укрупнених видів діяльності: електроенергетика, паливна промисловість, чорта і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна і металообробна, лісна, деревообробна і целюлозно- паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро- фаянсова; легка, харчова; мікробіологічна, поліграфічна; мукомельно- круп’яна і комбікормова.
Особливості розміщення промисловості значною мірою визначаються громадською організацією виробництва, яка виступає в таких формах, як концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування.
Концентрація означає, з одного боку, збільшення розмірів підприємств, з іншого боку, підвищення частки великих підприємств за видами діяльності і загалом промисловості. Усього існує чотири види концентрації:
– агрегатна – збільшення одиничної потужності агрегатів на підприємстві;
– технологічна – збільшення розмірів технологічно однорідних виробництв на підприємстві;
– заводська – укрупнення самого підприємства;
– організаційно-господарська – централізація управління через об’єднання підприємств.
Спеціалізація – одна з форм суспільного розподілу праці як між різними видами діяльності, так і усередині діяльності або підприємства на різних стадіях виробничого процесу.
(відсотків до загального обсягу)
Рис. 5.1 – Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за видами діяльності у 2007 р. [25]
Розрізняють три види спеціалізації:
– предметну (виробництво готових видів продукції);
– подетальну (випуск деталей або частин готових продуктів);
– технологічну або стадійну (виробництво напівфабрикатів),
відособлення окремих стадій (технологічних процесів).
Кооперування – взаємодія видів діяльності – виробничі зв’язки між підприємствами, які спільно беруть участь у виготовлені певного виду продукту. Існують наступні види кооперування:
– внутрішнє –поставка здійснюється між підприємствами певного виду діяльності;
– зовнішнє;
– внутрішньорайонне і міжрайонне;
– міжнародне – з’явилося завдяки транснаціональним корпораціям.
Комбінування – поєднання виробництв або технологічних процесів, при яких з одного виду сировини (або енергії) одночасно отримують декілька видів продукції. Види комбінування: - на основі послідовної обробки сировини; - на основі комплексного використання сировини; - на основі використання відходів.
Форми територіальної організації промисловості – промислові зони, райони, конгломерації, промислові вузли, центри та пункти.
Промисловий район – це інтегральний економічний район з переважним значенням промислового виробництва, як головного (найголовнішого) виду діяльності виробничої спеціалізації. Виробничий економічний район утворюється шляхом поєднання підприємств та виробничими зв’язками між ними однієї або декількох видів промисловості.
Промислово-міське скупчення – це виробничо-територіальне об’єднання, яке історично склалося, планомірне формування промислових підприємств, поєднаних між собою тісними виробничими та виробничо- технічними зв’язками, загальною системою допоміжних виробництв, єдиною виробничою інфраструктурою, має спільне транспортно- географічне положення в межах одного або декількох, близько розташованих населених пунктів [19].
Промисловий центр відрізняється від промислового вузла як кількісно (за розмірами території, обсягом виробництва та ін.), так і якісно. Він представляє собою групу підприємств, розташованих в межах одного міста або робочого селища. Основною ознакою виступає єдність транспортно-географічного положення. Об’єднання виробництв завдяки внутрішнім зв’язкам, зумовленим єдністю місця розташування, перетворюється у виробничо-технологічний промисловий центр, а з часом може переростати у вузол. Міське поселення, яке має лише одне підприємство, носить назву промислового пункту.
До головних проблем розвитку господарського комплексу України відносяться:
– підвищення темпів зростання ВВП, як джерела підвищення добробуту населення;
– соціальна спрямованість – покращення соціально-економічних та виробничих умов праці, підвищення реальних доходів населення, покращення медичного обслуговування;
– структурна політика у сфері матеріального виробництва полягає у створені високорозвиненого народного господарського комплексу;
– у фінансовій сфері – підсилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку національного банку, орієнтація на підтримку національних товаровиробників;
– у грошовій політиці – забезпечити пріоритет національної валюти, збільшити золотовалютні резерви національного банку;
– науково-технічна політики – забезпечити технологічне оновлення виробничого потенціалу, сприяти випуску наукомісткої продукції [19].
