- •Передмова
- •Тема 1 Теоретичні аспекти розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки
- •1.2. Теорії та концепції регіональної економіки
- •1.2.1. Зарубіжні теорії та концепції регіональної економіки і просторової організації господарства:
- •1.2.2. Концепції й теорії територіальної організації господарств
- •1. Російська наукова школа
- •2. Українська наукова школа
- •1.3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Тема 2 Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництв
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економіко – географічне районування України
- •3.2. Принципи і чинники економічного районування
- •3.3. Територіальна структура і типи економічних районів
- •3.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів
- •Тема 4 Природний та трудоресурсний потенціал України
- •4.1. Загальна оцінка природоресурсного потенціалу України
- •4.2 Населення України та трудові ресурси
- •4.3. Ринок праці України
- •4.4. Виробничий і науково – технічний потенціал України
- •Тема 5 Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- •5.1. Поняття господарського комплексу України та його структури
- •5.2. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •5.3. Промисловість України
- •Тема 6 Сучасний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил України
- •Тема 7 Регіональна економіка та її територіальні особливості. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- •7.1. Сутність регіональної економіки
- •7.2. Економіка регіонів та особливості регіонального розвитку
- •7.3. Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил. Поняття про спеціальні економічні зони (сез)
- •Тема 8 Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку. Управління регіональним розвитком
- •8.1. Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики
- •8.2. Управління регіональним розвитком
- •8.3. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •8.4. Планування та прогнозування у регіональній політиці регіону
- •Тема 9 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •9.1. Зарубіжний досвід управління регіональним розвитком та проведення регіональної політики
- •9.2. Зовнішньоекономічні зв’язки України на сучасному етипі
- •9.3. Поняття, основні риси та форми міжнародної економічної інтеграції
- •Тема 10 Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Список використаної літератури
8.4. Планування та прогнозування у регіональній політиці регіону
Важливою складовою механізму державної регіональної економічної політики є прогнозування як ланка між теоретичними розробками та господарською практикою.
Прогноз — це науково обґрунтоване бачення перспектив розвитку певного соціально-економічного процесу чи явища, а також можливих шляхів та засобів досягнення визначених цілей. Хоча його розробка спирається на систему кількісних і якісних показників, він має імовірнісний характер. Загальна мета прогнозу соціально-економічного розвитку регіонів полягає в тому, щоб інформаційно забезпечити об'єктивність управлінських рішень щодо оптимальних шляхів розвитку регіональної економіки у майбутньому.
Регіональне прогнозування за останні 30—40 років досягло неймовірних масштабів. Складаються прогнози і програми розвитку регіонів як на національному (у межах країни), так і на міжнародному рівні (СЕЗ, єврорегіони та ін.) із залученням іноземного капіталу. На макрорівні прогнози розробляються для країни в цілому. Вони можуть бути галузевими, проблемними, комплексними.
Відповідно до Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" (2000 р.), в усіх адміністративно-територіальних одиницях розробляються прогнози соціально-економічного розвитку терміном на 5 років та програми економічного і соціального розвитку терміном на 1 рік.
У прогнозі економічного та соціального розвитку регіонів Зображаються:
1. Аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку регіону за попередній період, визначення тенденцій і проблем розвитку економіки і соціальної сфери.
2. Стан використання економічного потенціалу регіону, екологічна ситуація.
3. Прогноз кон'юнктури на регіональних ринках основних видів товарів і послуг.
4. Напрями вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону.
5. Цілі та пріоритети регіонального розвитку, заходи з їх досягнення.
6. Основні показники соціально-економічного розвитку.
7. Висновки щодо тенденцій розвитку економіки регіону на середньотерміновий період [9, 380].
Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система досягнутих макроекономічних показників, державні соціальні стандарти і нормативи забезпеченості населення, національно-етнічні особливості регіону, характеристика розвитку соціальної інфраструктури, можливості потенційних інвесторів та інвестиційна привабливість регіону.
Регіональне прогнозування базується на таких принципах:
— системності, багатоваріантності стратегічних і тактичних завдань;
— єдності кількісних і якісних характеристик прогнозу;
— оптимального поєднання різних підходів і методів, ієрархічності та програмності у виборі конкретних засобів вирішення соціально-економічних завдань;
— агрегованості основних індикаторів і показників регіонального прогнозу залежно від прогнозного періоду, послідовності і можливих етапів досягнення визначених цілей.
Розробка системи прогнозів розвитку економіки регіонів відбувається у кілька етапів. На першому етапі здійснюються комплексний аналіз і систематизація регіональних та міжрегіональних проблем розвитку: підвищення рівня життя населення, скорочення безробіття та забезпечення зайнятості населення; екологічні проблеми; зміцнення експортного потенціалу регіонів; удосконалення територіальної спеціалізації.
На другому етапі здійснюється побудова "дерева цілей", яке ґрунтується на їхньому чіткому ранжуванні відповідно до пріоритетів регіонального розвитку та наявних фінансових ресурсів. Виокремлюються часткові цілі із найбільш загальних. Таке "дерево цілей" забезпечує взаємозв'язок системи цілей на різних рівнях управління за ступенем значущості та пріоритетності.
На третьому етапі формулюються обмеження і критерії, які й визначають межі прийнятних рішень та засобів досягнення поставлених цілей. У першу чергу реалізуються цілі та проекти, які не потребують значних капітальних вкладень.
На четвертому етапі відпрацьовуються можливі сценарії розвитку подій у перспективі залежно від обраних шляхів вирішення регіональних проблем. Сценарій — це загальна модель, яка описує не тільки очікувані результати певних перетворень, а й визначає необхідні ресурси для їх досягнення.
До основних принципів регіонального програмування належать: висока цільова спрямованість на кінцевий результат; чітке визначення системи пріоритетів; узгодженість завдань щодо раціонального використання всіх видів ресурсів; перманентність розроблення програмних заходів; конкурсні умови формування програм; керованість і контроль за розробленням і реалізацією програми.
Регіональні програми класифікують таким чином;
— за рівнем: загальнодержавного, регіонального і місцевого значення;
— за тривалістю: довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;
— за змістом реалізованої проблеми: комплексні та функціональні;
— за характером програмних заходів: освоєння нових територій, подальший розвиток їх господарства чи реконструкція [12].
Регіональні програми поділяють на: програми соціально-економічного розвитку регіонів (для областей, міст тощо) та цільові комплексні програми (проблемні програми для територій поза адміністративно-територіальним поділом). Нині вже розроблено проекти регіональних програм соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Причорномор'я, розробляються програми розвитку Придніпровського регіону.
Програми соціально-економічного розвитку регіону обов'язково взаємоузгоджуються з проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.
