- •Передмова
- •Тема 1 Теоретичні аспекти розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки
- •1.2. Теорії та концепції регіональної економіки
- •1.2.1. Зарубіжні теорії та концепції регіональної економіки і просторової організації господарства:
- •1.2.2. Концепції й теорії територіальної організації господарств
- •1. Російська наукова школа
- •2. Українська наукова школа
- •1.3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Тема 2 Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництв
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економіко – географічне районування України
- •3.2. Принципи і чинники економічного районування
- •3.3. Територіальна структура і типи економічних районів
- •3.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів
- •Тема 4 Природний та трудоресурсний потенціал України
- •4.1. Загальна оцінка природоресурсного потенціалу України
- •4.2 Населення України та трудові ресурси
- •4.3. Ринок праці України
- •4.4. Виробничий і науково – технічний потенціал України
- •Тема 5 Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- •5.1. Поняття господарського комплексу України та його структури
- •5.2. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •5.3. Промисловість України
- •Тема 6 Сучасний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил України
- •Тема 7 Регіональна економіка та її територіальні особливості. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- •7.1. Сутність регіональної економіки
- •7.2. Економіка регіонів та особливості регіонального розвитку
- •7.3. Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил. Поняття про спеціальні економічні зони (сез)
- •Тема 8 Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку. Управління регіональним розвитком
- •8.1. Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики
- •8.2. Управління регіональним розвитком
- •8.3. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •8.4. Планування та прогнозування у регіональній політиці регіону
- •Тема 9 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •9.1. Зарубіжний досвід управління регіональним розвитком та проведення регіональної політики
- •9.2. Зовнішньоекономічні зв’язки України на сучасному етипі
- •9.3. Поняття, основні риси та форми міжнародної економічної інтеграції
- •Тема 10 Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Список використаної літератури
Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
3.1. Економіко – географічне районування України
Відмінності між природними умовами і ресурсами – одна з причин територіального поділу праці, який впливає на виробництво не безпосередньо, а через виробничі відносини.
Територіальний поділ праці – об’єктивний незворотний процес виробничої спеціалізації економічних районів і формування міжрайонної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. Просторовий поділ суспільної праці зумовлений природними, економічними, соціальними, національно-історичними особливостями різних територій та їх географічним положенням і є одним з факторів підвищення продуктивності суспільної праці. Рівень територіального поділу праці залежить від рівня суспільного поділу праці в країні а, отже, може бути непрямим показником рівня розвитку її продуктивних сил.
Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів. Територіальний поділ праці виявляється насамперед у виробничій спеціалізації економічних районів, у розвитку в кожному з них тих чи інших видів виробництва, що орієнтуються на вивезення за межі району значної частини продукції. Спеціалізація економічних районів має спільні риси із спеціалізацією промислових чи сільськогосподарських підприємств.
Види економічної діяльності спеціалізації визначають місце району в територіальному поділі праці, беруть участь у міжрайонному обміні продукцією чи послугами.
Спеціалізація промисловості тісно пов’язана з технічним прогресом, розвитком продуктивних сил суспільства, оскільки технічний прогрес поглиблює суспільній поділ праці в промисловості завдяки виникненню й розвитку спеціалізованих видів діяльності, підприємств, цехів, дільниць. Спеціалізація тісно пов’язана з територіальним поділом праці, спеціалізованим виробництвом на основі використання природних ресурсів.
Інфраструктура визначається як сукупність споруд, будівель, мереж, так і систем, які прямо не належать до виробництва матеріальних благ, але необхідні для самого процесу виробництва (виробнича інфраструктура – транспорт, зв’язок, мережа енерго- та водопостачання тощо). Соціальна інфраструктура – заклади охорони здоров’я, освіти, культури, побутового обслуговування. Соціальна інфраструктура – це важливий показник умов й життєвого рівня населення.
Економічний район – це економічно цілісна частина території країни, якій притаманні такі ознаки, як спеціалізація та комплексність господарства.
Економічне районування – це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що історично склалися або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Економічне районування сприяє раціональній територіальній організації господарства. Разом з тим спеціалізація економічних районів, як і взагалі спеціалізація у виробництві (предметна, подетальна, технологічна), сприяє економії суспільної праці.
Завданням економічного районування є створення теоретико- методологічного підгрунття для територіальної організації національного господарства: обґрунтування раціонального розміщення виробництва в регіонах, удосконалення його спеціалізації, піднесення соціально- економічного розвитку території району й країни в цілому.