8.3. Механізм реалізації регіональної економічної політики

Механізм реалізації регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу.

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів. Вибір системи фінансово-економічних, соціальних, організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах. Розрізняють методи прямого й опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальними та обмежувальними, активними та пасивними, їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність державного впливу на процеси, що протікають на регіональному рівні.

До методів прямого економічного регулювання відносять цільове фінансування, пряму фінансову допомогу, надання субсидій та субвенцій. Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі податкової, бюджетної, кредитно-грошової, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної політики та ін.

Основними складовими механізму реалізації державної регіональної економічної політики України виступають:

— законодавчо-нормативна база;

— бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів державою;

— державна фіскальна політика;

— державні регіональні програми, індикативні прогнози та плани, місцеві програми соціально-економічного розвитку;

— створення та розвиток спеціальних економічних зон у певних регіонах;

— розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва [19].

Підґрунтям правової та організаційної самостійності органів місцевого самоврядування є матеріальна та фінансова основа, до складу якої входять:

— рухоме та нерухоме майно, яке е у комунальній власності;

— доходи регіональних (місцевих) бюджетів;

— позабюджетні фонди;

— інші кошти;

— земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності;

— об'єкти спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад [12].

Фінансові ресурси складаються:

— з ресурсів бюджетів усіх рівнів (АР Крим, обласних і місцевих), які використовуються для поточного фінансування економіки регіону, соціальної сфери, інвестування важливих господарських проектів;

— ресурсів позабюджетних фондів;

— ресурсів господарських об'єктів, які використовуються для фінансування власних оборотних засобів і капітальних вкладень, утримання об'єктів власної соціальної інфраструктури;

— кредитних ресурсів комерційних банків та інших фінансових структур, що використовуються для швидкого і зворотного фінансування оборотних засобів і капітальних вкладень?

— субсидій, дотацій, субвенцій та інших надходжень з державного бюджету України для подолання дефіциту регіональних бюджетів і централізованих інвестицій.

Фінансові ресурси регіонів поділяються на централізовані (ресурси бюджетів усіх рівнів та інші державні надходження, надходження від комунальної власності) і децентралізовані (фінанси юридичних і фізичних об'єктів різних форм власності). Децентралізовані фінанси не підпорядковуються регіональним і місцевим органам влади, але також є об'єктами регулювання регіональної фінансової політики.

Фінансово-бюджетна система регіонів

Вплив держави на економіку регіонів здійснюється через фінансово-бюджетну систему [19] шляхом:

— формування регіональних (обласних і місцевих) бюджетів;

— прямого державного інвестування;

— надання субсидій;

— створення спеціальних фондів для фінансування регіональних програм;

— залучення іноземних інвестицій;

— пільгового кредитування та оподаткування;

— преференцій та спрямування коштів державних позабюджетних фондів.

Суть і принципи місцевого самоврядування

Однією з головних підвалин кожної демократичної держави є місцеве самоврядування, функціонування якого здійснюється на засадах самостійності та фінансової незалежності. Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння та самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Фінансову незалежність можна розглядати як можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного та соціального розвитку даної території, що входять до компетенції відповідного рівня місцевого управління, а також в оптимальному врахуванні інтересів держави, підприємницьких структур, населення і місцевого самоврядування.

Легітимність місцевого самоврядування в Україні підтверджує Конституція, а Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу та відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Рис. 8.1 Домінанти соціально-економічного призначення місцевих фінансів [19]

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" легітимізується фінансова незалежність місцевого самоврядування. Це самостійність розробки, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів; внесення змін до місцевих бюджетів; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їхніх ставок у межах, визначених законодавством; надання пільг за місцевими податками та зборами; випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів; отримання позик з інших місцевих бюджетів та інших джерел; передача коштів з відповідного місцевого бюджету до інших місцевих бюджетів; розміщення належних органам місцевого самоврядування коштів у банках, отримання відсотків, зарахування їх до доходів місцевих бюджетів; утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) фондів; розпорядження комунальним майном; встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності; право створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ [19].

Земля та інші види природних ресурсів, розміщених на території адміністративно-територіальної одиниці, лише номінально входять до складу матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, адже вони не включені до переліку об'єктів, щодо яких виникає право комунальної власності.