Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій 2013 (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Тема 7 Регіональна економіка та її територіальні особливості. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку

7.1. Сутність регіональної економіки

Економіка — це наука про вміння раціонально вести господарство, незалежно на якому рівні, — підприємства, населеного пункту, області та країни в цілому.

Економіка країни — це складний механізм народногосподарського комплексу, основу якого складають окремі галузі та система суспільних відносин, спрямованих на виробництво матеріальних благ, які забезпечують створення належних умов для існування людини.

Оскільки господарство країни являє систему складових певних територій — регіонів, то з поняттям «регіон» пов'язаний і термін «регіональна економіка» і у її сфері повинно бути як матеріальне виробництво, а це — промисловість, сільське господарство, будівництво, вантажний транспорт, так і діяльність, яка забезпечує життєдіяльність суспільства, тобто її соціальна сфера [12].

Таким чином, економіка регіонів — це частинка економіки країни.

Для функціонування регіональної економіки необхідно:

а) комплексність економічного, екологічного та соціального розвитку;

б) єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;

в) відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

г) цілісність системи соціальної інфраструктури;

д) поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.

Характеристику регіону визначає його економічний потенціал, який характеризується вартістю основних фондів, величиною національного прибутку та абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції.

Основними напрямками розвитку регіонів мають бути:

У сфері виробництва:

а) раціональне використання виробничого, науково-технічного і ресурсного потенціалу;

б) створення сприятливих умов для розміщення і ефективного функціонування виробничих об’єктів, розвиток територіальної виробничої інфраструктури та міжгалузевих проектів, виконання робіт загальнобудівельного профілю і т.ін;

в) розширення територіальних виробничо-господарських комплексів;

г) відлагодження спільної діяльності підприємств, внутрі- регіональний розподіл праці, спеціалізація і кооперування;

д) керівництво підприємствами місцевої промисловості, координування на випуск продукції і надання послуг внутрі- регіонального характеру.

У соціальній сфері:

а) забезпечення розвитку соціальної інфраструктури;

б) здійснення комплексу заходів для відтворення населення;

в) ефективне використання трудових ресурсів;

г) підтримка сприятливого середовища для проживання і роботи людей;

д) сприяння розвитку закладів освіти, охорони здоров’я, спорту, мистецтва;

е) задоволення потреб у продуктах харчування, товарах і послугах.

Ефективне вирішення передбачених напрямків в регіонах можливо в процесі роботи на всіх рівнях і в усіх ланках суб’єктів господарської діяльності [12].

7.2. Економіка регіонів та особливості регіонального розвитку

На сучасному етапі управління народним господарством з метою підвищення ефективності виробництва передбачається поєднання народногосподарського підходу з розвитком економічних районів та адміністративних областей.

Економічний район — це цілісна складна територіальна система продуктивних сил, що виступає нерозривною ланкою, складовою частиною єдиного господарського комплексу країни і виконує певну функцію в рамках національного ринку.

Основні показники, що характеризують рівень економічного розвитку регіонів:

1) розмір території;

2) чисельність населення;

3) вартість основних засобів;

4) виробництво валового регіонального продукту;

5) виробництво продукції промисловості;

6) виробництво продукції сільського господарства (рослинництво і тваринництво);

7) експорт товарів і послуг;

8) імпорт товарів і послуг.

Аналіз виробничого і трудового потенціалу регіонів України та результатів їх економічної діяльності за останні роки свідчить, що в країні є значні відмінності між регіонами (табл. 7.1) [12].

За розміром території: при средньому показнику 4% на Чернівецьку область припадає 1,3%, Закарпатську — 2,1%, Івано-Франківську і Тернопільську — по 2,3%. Найбільші області Одеська — 5,5%, Дніпропетровська і Чернігівська — 5,3%, Харківська — 5,2%.

За чисельністю населення: найменше його у Чернівецькій області — 1,9%, Волинській — 2,2%, Тернопільській і Рівненській — по 2,4%, Закарпатській — 2,6%, Івано-Франківській — 2,9%. Найбільше населення у Донецької області — 9,9%, Дніпропетровській — 7,4%, Харківській — 6,0%.

За вартістю основних засобів: на Чернівецьку область приходиться 1,2%, Волинську і Тернопільську — по 1,3%, Закарпатську — 1,4%. На Донецьку область приходиться — 12%, Дніпропетровську — 9,9%, Харківську — 7,3%.

За виробництвом валового регіонального продукту у фактичних цінах. На Чернівецьку область припадає 1%, Тернопільську — 1,3%, Волинську — 1,5%, Закарпатську і Херсонську — по 1,6%, Ровенську, Житомирську і Кіровоградську — по 1,7%.

Найбільша частка виробництва валової доданої вартості приходиться на м. Київ — 17,2%, Донецьку область — 12,4%, Дні- пропетровську — 8,8%, Одеську — 5,3%.

За виробництвом продукції промисловості в Чернівецькій області частка її виробництва становить 0,4%, в Тернопільській — 0,6%, Закарпатській — 0,7%, Кіровоградській і Херсонській — по 0,8%, у Волинській і Житомирській — по 1,1%, у Рівненській і Хмельницькій областях — по 1,2%. На Донецьку область приходиться 21,2%, Дніпропетровську — 14,1%, Запорізьку — 8,2%, Луганську — 7,6%.

За виробництвом продукції сільського господарства: на Київську область приходиться 6,5%, Вінницьку і Харківську області — по 5,6%, Черкаську, Донецьку і Одеську — по 4,9%, Полтавську — 4,8%.

Таблиця 7.1 - Частка регіону в загальнодержавних основних соціально-економічних показниках у 2010 р. [12]

(в процентах)

Регіони

Терито- рія

Кількість наявного населення

Валовий ре- гіональний продукт у фактичних цінах

Основні засоби

Про- дукція промис- ловості

Продук- ція сіль- ського госпо- дарства

Експорт товарів

Імпорт товарів

Інвес- тиції в основ- ний капітал

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

По Україні

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Автономна Республіка Крим

4,3

4,2

3,0

4,1

1,5

3.4

1,0

0,5

3,8

Вінницька

4,4

3,7

2,6

2,5

1,7

5,6

1,1

0,7

1,7

Волинська

3,3

2,2

1,5

1,3

1,1

3,3

0,9

1,4

1,4

Дніпропет- ровська

5,3

7,4

8,8

9,9

14,1

5,8

18,6

8,2

8,3

Донецька

4,4

9,9

12,4

12,0

21,2

4,9

22,9

6,4

9,5

Житомирська

5,0

2,9

1,7

1,9

1,1

3,6

0,8

0,5

1,2

Закарпатська

2,1

2,6

1,6

1,4

0,7

2,6

1,8

2,1

2,0

Запорізька

4,5

4,0

4,2

5,5

8,2

3,2

8,1

4,6

4,2

Івано- Франківська

2,3

2,9

2,2

2,5

1,5

2,9

2,3

1,7

2,2

Київська

4,7

3,8

3,4

3,5

3,3

6,5

1,5

4,4

5,7

Кіровоградська

4,1

2,3

1,7

1,9

0,8

4,0

0,5

0,2

1,4

Луганська

4,4

5,2

4,2

4,7

7,6

2,8

7,8

1,5

3,7

Львівська

3,6

5,5

4,2

4,6

2,8

5,0

2,1

2,5

5,0

Миколаївська

4,1

2,6

2,3

2,4

2,2

2,7

2,8

1,0

2,6

Одеська

5,5

5,1

5,3

4,9

3,0

4,9

2,0

4,3

6,5

Полтавська

4,8

3,3

3,8

3,7

5,3

4,8

4,9

1,4

4,2

Рівненська

3,3

2,4

1,7

1,6

1,2

3,1

0,8

1,0

2,1

Сумська

3,9

2,7

2,1

2,5

1,9

3,6

1,3

0,6

1,8

Тернопільська

2,3

2,4

1,3

1,3

0,6

3,2

0,2

0,3

0,9

Харківська

5,2

6,0

5,8

7,3

5,3

5,6

2,3

4,3

7,0

Херсонська

4,7

2,4

1,6

2,1

0,8

2,9

0,6

0,3

1,1

Хмельницька

3,4

2,9

1,9

1,9

1,2

4,2

0,6

0,6

1,8

Черкаська

3,5

2,9

1,9

2,2

1,5

4,9

1,3

0,9

0,9

Чернівецька

1,3

1,9

1,0

1,2

0,4

2,1

0,3

0,4

1,0

Чернігівська

5,3

2,5

1,9

2,6

1,6

4,4

0,8

0,6

1,6

м. Київ

0,1

5,5

17,2

9,9

9,1

–

11,5

39,1

16,6

м. Севастополь

0,2

0,8

0,7

0,6

0,4

–

0,3

0,1

0,8

За експортом товарів: на Тернопільську і Чернівецьку область відповідно приходиться по 0,2 і 0,3%, Кіровоградську — 0,5%, Херсонську і Хмельницьку — по 0,6%, Рівненську — 0,8%, Волинську — 0,9, Житомирську і Чернігівську — по 0,8%, Вінницьку — 1,1%, Черкаську — 1,3%, .

На Донецьку область приходиться 22,9%, Дніпропетровську — 18,6%, Запорізьку область — 8,1%, Луганську — 7,8% і м. Київ — 11,5%.

За імпортом товарів: на Кіровоградську і Тернопільську області приходиться відповідно по 0,2 і 0,3%, Херсонську — 0,3%, Вінницьку, Волинську, Черкаську і Рівненську — по 0,8%, Сумську, Хмельницьку і Чернігівську — по 0,6%, Житомирську — 0,8%, Миколаївську — 1,0%, Луганську — по 1,5%.

На м. Київ приходиться 39,1%, Дніпропетровську область — 8,2%, Донецьку область — 6,4%.

За виробництвом валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу: у фактичних цінах при загальному показнику виробництв в 2010 р. 9,4 тис. грн, у Чернівецькій і Тернопільській областях вироблено продукції лише на 4,6 тис. грн, у Закарпатській — на 5,3 тис. грн, у Донецькій — 12,5 тис. грн і в м. Дніпропетровську — 11,9 тис. грн, Запорізькій — 10,7, а в м. Києві — на 28,8 тис. грн (табл. 7.2).

Таким чином, у більшості регіонів України по основних соціально-економічних показниках результати значно нижчі середньоукраїнських. Це в основному Західний регіон і центральна сільськогосподарська частина країни.

В той же час деякі регіони — Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська і Харківська області вносить вагомий вклад у виробництво валового регіонального продукту, виробництво промислової продукції та в експорт продукції. Серед вказаних областей особливе місце займає Донецька область, яка за всіма показниками значно перевищує середньореспубліканські показники. На другому місці Дніпропетровська область.

Особливу роль у загальнореспубліканському виробництві відіграє місто Київ, в якому проживає 5,5% населення країни та сконцентровано 9,9% основних засобів, створюється 17,2% валового регіонального продукту, 11,5% експорту і приймає 39,1% імпорту. На м. Київ приходиться 16,6% інновацій в основ- ний капітал.

З однієї сторони, це дуже добре, що на столицю припадає десята частина основних фондів і виробляється шоста частина валової доданої вартості та п’ята частина імпорту продукції в країну, а з іншої — це порушення принципів розміщення продуктивних сил, що веде до погіршення соціально-економічного становища в інших регіонах країни.

Таблиця 7.2 - Виробництво валового регіонального продукту [25]

(у фактичних цінах)

Область

Всього, млн грн

В розрахунку на 1 особу, грн

2000

2005

2010

2000

2005

2010

Україна

137993

244497

441452

2788

5114

9372

Автономна Республіка Крим

4085

7309

12848

1937

3633

6460

Вінницька

3802

6167

10207

2104

3534

5966

Волинська

2195

3512

6553

2077

3339

6285

Дніпропетровська

13163

21311

41227

3562

6058

11909

Донецька

17278

30316

58044

3509

6385

12490

Житомирська

2835

4201

7430

1987

3074

5554

Закарпатська

2151

4016

6700

1677

3207

5373

Запорізька

7568

10177

19968

3795

5353

10683

Івано-Франківська

3117

5544

9622

2192

3958

6916

Київська

5926

8129

15362

3255

4513

8673

Кіровоградська

2159

4023

6877

1860

3632

6394

Луганська

6403

9954

19716

2439

3997

8131

Львівська

5850

10047

17192

2159

4049

6657

Миколаївська

3314

5337

9553

2563

4284

7801

Одеська

7072

12792

20762

2828

5245

8619

Полтавська

5712

8853

18099

3423

5533

11574

Рівненська

2513

4053

7263

2118

3475

6269

Сумська

3495

4822

8025

2631

3795

6497

Тернопільська

1853

3098

5137

1605

2741

4603

Харківська

8271

14515

25618

2799

5045

9025

Херсонська

2348

3799

6469

1925

3287

5713

Хмельницька

2949

4699

7958

2028

3337

5764

Черкаська

3179

4565

9014

2203

3309

6681

Чернівецька

1313

2539

4234

1411

2771

4654

Чернігівська

3073

4576

7627

2407

3764

6474

м. Київ

15715

43920

77124

5965

16697

28780

м. Севастополь

654

1724

2823

1682

4557

7452