- •Передмова
- •Тема 1 Теоретичні аспекти розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки
- •1.2. Теорії та концепції регіональної економіки
- •1.2.1. Зарубіжні теорії та концепції регіональної економіки і просторової організації господарства:
- •1.2.2. Концепції й теорії територіальної організації господарств
- •1. Російська наукова школа
- •2. Українська наукова школа
- •1.3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Тема 2 Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництв
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економіко – географічне районування України
- •3.2. Принципи і чинники економічного районування
- •3.3. Територіальна структура і типи економічних районів
- •3.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів
- •Тема 4 Природний та трудоресурсний потенціал України
- •4.1. Загальна оцінка природоресурсного потенціалу України
- •4.2 Населення України та трудові ресурси
- •4.3. Ринок праці України
- •4.4. Виробничий і науково – технічний потенціал України
- •Тема 5 Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- •5.1. Поняття господарського комплексу України та його структури
- •5.2. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •5.3. Промисловість України
- •Тема 6 Сучасний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил України
- •Тема 7 Регіональна економіка та її територіальні особливості. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- •7.1. Сутність регіональної економіки
- •7.2. Економіка регіонів та особливості регіонального розвитку
- •7.3. Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил. Поняття про спеціальні економічні зони (сез)
- •Тема 8 Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку. Управління регіональним розвитком
- •8.1. Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики
- •8.2. Управління регіональним розвитком
- •8.3. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •8.4. Планування та прогнозування у регіональній політиці регіону
- •Тема 9 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •9.1. Зарубіжний досвід управління регіональним розвитком та проведення регіональної політики
- •9.2. Зовнішньоекономічні зв’язки України на сучасному етипі
- •9.3. Поняття, основні риси та форми міжнародної економічної інтеграції
- •Тема 10 Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Список використаної літератури
3.3. Територіальна структура і типи економічних районів
До встановлення незалежності в Україні економічне районування ґрунтувалося на інтересах СРСР. Тоді територія нашої держави умовно була поділена на 3 економічні райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний та Південний.
Декларація про державний суверенітет України і визнання її як самостійної держави поклала початок новому етапу державного будівництва. Серед комплексу проблем виникло питання реформації територіально-адміністративного устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етнокультурними особливостями.
Вченими-географами, які працювали в цій галузі, — Ф.Д. Заставним, В.А. Поповкіним, М.Д. Пістуном, О.І. Шоблієм, Є.П. Качаном було зроблено спробу поділити Україну на ряд регіонів.
Після встановлення незалежності Національна академія наук отримала завдання на розробку проекта територіального районування.
Так, у 1993 р. В.А. Поповкін у праці “Регіонально цілісний підхід в економіці” обґрунтував поділ України на п’ять макрорайонів, а саме:
1) Центрально-Український (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області);
2) Донбас і Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області);
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська і Полтавська області);
4) Придніпровський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області);
5) Західно-Український (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області).
М.Д. Пістун пропонував поділити Україну на 9 економічних районів:
1) Донецький (Донецька і Луганська області);
2) Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.);
3) Київський (Київська, Чернігівська, Черкаська обл.);
4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);
5) Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.);
6) Волинський (Волинська, Житомирська, Рівненська обл.);
7) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька обл.);
8) Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська обл.);
9) Кримський (Автономна Республіка Крим).
На 9 економічних районів пропонував поділити Україну і вчений географ Ф.Д. Заставний, а саме:
1) Донецький (Донецька і Луганська обл.);
2) Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька обл.);
3) Центрально-Поліський (Київська, Чернігівська і Житомирська обл.);
4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);
5) Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);
6) Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська обл.);
7) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.);
8) Західно-Поліський (Волинська і Рівненська обл.);
9) Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.).
Радою по розвитку продуктивних сил НАН України у 1995 р. запропоновано поділити Україну на 9 економічних районів (вчений Є.П. Качан), а саме:
1) Донецький (Донецька і Луганська обл.);
2) Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька обл.);
3) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);
4) Столичний (Київська, Чернігівська і Житомирська обл.);
5) Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.);
6) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.);
7) Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);
8) Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська обл.);
9) Волинський (Волинська і Рівненська обл.).
Таким чином, різні автори підходять до економічного районування України по-своєму, але наявність багатьох проектів свідчить про те, що така необхідність існує і його потрібно буде проводити. А покищо в Україні діє адміністративне районування. У складі України є Автономна Республіка Крим, 24 області, два міста національного підпорядкування — Київ та Севастополь, 490 районних центрів та 178 районів у містах.
Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про концепцію державної регіональної економічної політики”, в якому пропонується мережа економічних районів Укра їни в такому складі:
1. Донецький (Донецька і Луганська обл.);
2. Придніпровський (Дніпропетровська, Кіровоградська і Запорізька обл.);
3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);
4. Центральний (Київська, Черкаська обл. та м. Київ);
5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська обл.);
6. Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);
7. Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.).
8. Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.).
У січні 2005 р. у складі Кабінету Міністрів України було введено посаду віце прем’єр-міністра по проведенню адміністративної реформи. Робота у цьому напрямку ведеться і з часом буде проведено адміністративне районування, адже у розділі "Адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування" програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" (затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 14 від 16 січня 2008 р.) передбачено такі рівні адміністративного устрою: регіон, район, громада [12].
