- •Загальні положення теорії прийняття рішень
- •2 Метод експертних оцінок
- •2.1 Формування групи експертів
- •2.1.1 Вибір кількості експертів
- •2.1.2 Апріорна оцінка компетентності експертів (кандидатів)
- •2.2 Вимоги до опитування експертів
- •3 Методи формалізації експертної інформації
- •3.1 Метод безпосереднього оцінювання
- •3.3 Метод порівнянь
- •3.3.1 Метод послідовних переваг (порівнянь)
- •3.2 Метод ранжирування
- •3.3.2 Метод парних порівнянь
- •4 Узгодженість і достовірність експертних оцінок
- •4.1 Виявлення узгодженості оцінок експертів
- •4.2 Виявлення достовірності оцінок експертів
- •Додаток а Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці диспетчерів із забезпечення польотів при виконанні задач ппіо
- •Додаток б Визначення завантаженості диспетчерського складу контрольованої зони
- •1. Кожен експерт заповнює матрицю індивідуальних переваг(табл. Б.1) та за допомогою парних порівнянь та ранжирування визначає ранги значимості процедур:
- •Додаток в Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці співробітниками саб при виконанні професійних задач
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Бібліографічний опис
- •16. Подласый и.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов: учеб. Пособие для вузов/ и. П. Подласый. - м.: владос-пресс, 2004. - 365 с.
2 Метод експертних оцінок
Використання інформації, отриманої від фахівців, найбільш ефективне, якщо для її збору, узагальнення і аналізу застосовуються спеціальні логічні прийоми і математичні методи, що одержали назву методів експертних оцінок [1].
Область застосування методу експертних оцінок досить широка. Типові задачі, розв'язувані методом експертних оцінок:
1) складання переліку можливих подій у різних областях за певний проміжок часу;
2) визначення найбільш імовірних інтервалів часу здійснення сукупності подій;
3) визначення цілей і задач управління з упорядкуванням їх по ступеню важливості;
4) визначення альтернативних варіантів рішень задачі з оцінкою їх переваги;
5) альтернативний розподіл ресурсів для рішень задач із оцінкою їх переваги;
6) альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з оцінкою їх переваги.
Експертні судження, що містять числа, називають кількісними (підрозділяють на точкові (числові) і рангові), а які не містять - якісними. Останні можна підрозділити на оцінки, визначені по заздалегідь складених шкалах (оцінки якісних ознак), і оцінки, шкали для яких заздалегідь не можуть бути складені, їх часто не вважають властиво оцінками, а розглядають як судження, дані, отримані від експертів. Експертні судження називають експертними оцінками, якщо вони виносяться в кількісній формі [26]. Процедура одержання оцінок від експертів називається експертизою [26].
Використання несистематизованих суджень окремих фахівців виявляється при рішенні багатьох складних наукових і технічних проблем недостатньо ефективним внаслідок різноманіття взаємозв'язків між основними елементами таких проблем і неможливості охоплення їх усіх. При використанні традиційних процедур підготовки рішень нерідко не вдається розглянути широкий діапазон факторів, урахувати весь спектр альтернативних шляхів вирішення проблем.
Тому комплектуються групи фахівців, що представляють у якості експертів різні галузі знань. При використанні суджень групи фахівців передбачається, що взаємодія між фахівцями дозволить компенсувати зміщення оцінок окремих членів групи і що сума інформації, що має група фахівців-експертів, буде більше, ніж інформація будь-якого члена групи. Застосування групової експертизи дозволяє не тільки розглянути безліч аспектів і факторів, але й об'єднати різні підходи, за допомогою яких ЛПР знаходить найкраще рішення.
Колективна експертиза виконується на основі [3] :
- високого рівня компетентності та поінформованості експертів;
- забезпечення незалежності судження експертів, виключення факторів, що впливають на відвертість суджень;
- однозначності суджень експертів і можливості їх математичної обробки;
- переводу суджень у кількісну форму;
- указівки експертами аргументів, що послужили їм підставою для відповідного судження або оцінки (обґрунтована аргументація суджень сприяє виявленню факторів, що впливають на рішення якої-небудь проблеми).
Для вирішення задач ПР застосовуються різні методи одержання експертних оцінок. До основних методів відносяться: анкетування, інтерв'ювання, мозковий штурм, дискусія, нарада, метод рангів, метод безпосереднього оцінювання, метод порівнянь, оперативна гра, сценарій.
Обробка зібраних думок експертів проводиться як кількісна (числові данні) так і якісна (змістова інформація).
Застосування експертного методу припускає дотримання наступних умов [1,3,12,20,21]:
- експертна оцінка проводиться у випадку неможливості використання більш об'єктивних методів для рішення проблеми;
- думки експертів повинні бути незалежними;
- формулювання питань, поставлених перед експертами, повинно виключати можливість різного тлумачення;
- експерти повинні бути компетентні в розв'язуваних питаннях;
- кількість експертів повинна бути оптимальною;
- відповіді експертів повинні бути однозначними й забезпечувати можливість їх математичної обробки.
До недоліків експертного методу слід віднести властивий йому суб′єктивизм, а також явище конформізму – вплив переважаючого у групі судження на думку експерта. Практика показує, що зменшення суб’єктивності та відповідно збільшення об’єктивності результатів використання експертних методів значно залежить від дотримання правил організації, підготовки та проведення експертних робіт. Серед переваг слід особливо підкреслити можливість одержання унікальної інформації, яка не може бути отримана ні з яких інших джерел. Проблеми експертних опитувань полягають у наступному:
1. Складність організації експертизи: відбору експертів у достатній кількості та «якості» і проведення опитування.
2. Складність формування остаточної експертизи: узгодження отриманих даних, їхнього аналізу й інтерпретації.
3. Можлива суб'єктивність експертів: експерти можуть перебувати в полоні своїх уявлень і неохоче переглядати свою точку зору, навіть якщо вона неправильна.
4. Можливий вплив на результат обраної форми проведення експертного опитування (при відкритому опитуванні висока небезпека конформізму).
5. Висока вартість проведення опитування, тому що висока як оплата праці експертів, так і витрати на організацію й проведення експертизи.
У зв'язку з великою вартістю і складністю проведення експертного опитування вибір цього методу повинен бути строго виправданим. Має сенс залучати експертів тільки для рішення нетривіальних масштабних задач, для яких потрібне одержання незалежної, об'єктивної оцінки ситуації, а також для прийняття рішень, які не можуть бути отримані ніяким іншим способом. Методи експертних оцінок застосовуються у випадках коли задача повністю або частково не піддається формалізації й не може бути вирішена відомими математичними методами.
Основними етапами процесу експертного оцінювання є [1, 24,18]:
- організаційно-технологічна підготовка експертизи;
- формування групи фахівців-аналітиків (організаторів експертизи);
- формування мети і задач експертного оцінювання;
- формування групи експертів;
- вибір методу одержання експертної інформації та способів її обробки, розробка анкети;
- проведення опитування експертів (експертиза);
- обробка і аналіз результатів експертизи;
- визначення колективних експертних оцінок;
- інтерпретація отриманих результатів;
- складання звіту з результатами експертного оцінювання.
Велике значення має чітке визначення мети (цілей) експертизи. Наявність чітко сформульованих цілей є обов'язковою умовою забезпечення надійного результату експертизи. Основою для вибору цілей експертизи є опис передісторії та поточного стану проблеми. Вибір цілей і характер процедури експертизи в значній мірі визначаються суттю проблеми, передбачуваними кінцевими результатами й можливими способами їх подання. Рівень ухвалення рішення (загальнодержавний, галузевий, підприємство) визначає широту діапазону, кількість альтернатив і ступінь формалізації процедури.
Після встановлення узгодженої системи переваг експертів за групою об’єктів (факторів, альтернатив), на її основі приймається рішення, наприклад:
виявляти альтернативні варіанти рішень задачі з оцінкою їх переваги;
проводити альтернативний розподіл ресурсів для рішень задач із оцінкою їх переваги;
знаходити альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з оцінкою їх переваги.
