71 Технологія зберігання яблук

Зібрані яблука не можна залишати в саду навіть на один день, тому що кожен день затримки призводить до скорочення їх подальшого зберігання на 2...З тижні.

Збирання яблук проводять вручну, відділяючи плід від плодушки обе­режно, без натиску, не порушуючи воскового нальоту

При зберіганні у місцях виробництва з використанням контейнерів, товарна обробка та підготовка плодів до реалізації поєднані, тому ця операція виконується тільки перед реалізацією продукції.

Пакування: Плоди запакову­ють у стандартну тару, яка повинна бути міцною, сухою та чистою, без сторонніх запахів. У кожний ящик пакують плоди одного помологічного і товарного сорту. Ящики викладають папером, на дно і під кришку кладуть шар деревної стружки, застеляючи її папером. Для пакування використовують струж­ку тільки листяних порід (осики, липи, тополі) товщиною 0,07...0,15 мм, шириною 1...3 мм і довжиною 200...500 мм.

При пакуванні плодів вищого товарного сорту кожне яб­луко обгортають у промаслений або тонкий фруктовий папір. Це ізолює плоди один від одного, захищає від механічних по­шкоджень, зменшує втрати вологи.

Досвід показав, що чим швидше будуть охолоджені пло­ди до оптимальної температури, тим більший строк їх збері­гання і менші втрати. В деяких плодосховищах з цією ме­тою передбачено влаштування камер швидкого попередньо­го охолодження.

В механізованих сховищах ящики розміщують на піддонах, які штабелерами установлюють у 3...4 яруси на висоту 3...4 м і більше. Для зберігання яблук деяких сортів застосовують контейнери на 200-250 кг.

Все ширше застосовується зберігання яблук у модифіко­ваному газовому середовищі з використанням поліетиленової плівки. Найбілш розповсюджений метод зберігання плодів в герметичних пакетах типу «панчоха» місткістю 1...3 кг з тов­щиною плівки 40 мк. В пакетах створюється газове середови­ще 5...7% С0₂ і 14...16% 0₂. Надійно зберігаються яблука, упаковані у поліетиленову плівку типу «конверт» в ящиках по 20...25 кг в кожному.

Під час зберігання плоди можуть пошкоджуватись мікро­біологічними хворобами: глеоспоріозною (гіркою), сірою, зеле­ною, плодовою (моніліею) та іншими гнилями, а також фізіоло­гічними захворюваннями: побурінням шкірочки (загаром), підшкірковою плямитістю (гіркою ямчатістю), джонатановою плямистістю, низькотемпературним мокрим опіком і побурін­ням м'якуша і побурінням м'якуша внаслідок старіння, скло- видністю, спуханням, в'яненням, пошкодженням плодів низьки­ми концентраціями кисню і високими диоксиду вуглецю при зберіганні їх в умовах РГС.

72 Типи коренеплодів та особливості їх зберігання

Коренеплоди — велика група овочевих рослин, до якої вхо­дить досить багато різних культур: морква, буряки, редька, ре­диска, ріпа, бруква, прянокоренеплідні — селера, петрушка, хрін.

За анатомічно-морфологічними ознаками і будовою корене­плоди ділять на три групи: морквяний, буряковий і редьковий.

Морквяний тип характеризується коренеплодами видовже­ної форми: циліндричної, конічної, веретеноподібної з тупим або гострим кінцем.

Буряковий тип представлений буряками, відрізняються вони округлою, округло-овальною, видовженою формами, темно-чер­воним м'якушем з кільцями більш світлого кольору.

Редьковий тип мають коренеплоди округлої або видовже­ної форми.До корене­плодів цього типу відносять редьку, редиску, брукву, ріпу.

Найкраща температура для зберігання коренеплодів продовольчого призначення від 0°до 1°С. При подальшо­му зниженні температури коренеплоди можуть підмерзнути, а при підвищенні — зростають втрати маси і посилюються мікро­біологічні пошкодження.

Відносна вологість повітря повинна бути високою — біля 95%. Особливо це відноситься до моркви та інших ніжних коренеплодів, які легко втрачають воду Запотівання корене­плодів небажане.

В період збирання коренеплодів, які призначені для тривалого зберігання, не слід допускати численних і сильних механічних пошкоджень, в'янення і підмо­рожування.

Технологія зберігання лежких коренеплодів групи буряків в буртах і траншеях така сама, як і для картоплі. Для редьки бурти обмежують по ширині до 1,5...1,8 м.

Моркву та інші коренеплоди — петрушку, селеру зберіга­ють в буртах і траншеях, перешаровуючи їх піском. Пісок по­винен бути чистим у санітарному відношенні і природної воло­гості не менше 70%.

Буряки, редьку у сховищах з природною вентиляцією не перешаровують піском і'розміщують у вузьких (2 м) засіках. Для цього типові засіки (шириною 6 м) розділяють на 2...З частини поздовжніми перегородками. Висота завантаження буряків — 1,6...2 м, редьки — 0,7...1 м. У сховищах з активним вентилюванням висота завантаження збільшується для буряків до 2,5...3 м.

Зберігання моркви, петрушки, селери, хрону можна в схови­щах проводити штабелями, з перешаруванням піском. Ширина таких штабелів 1...1,5 м, висота — 0,5...0,8 м, довжина — 6...12 м. Розповсюдженню хвороб коренеплодів запобігає додавання 1...2% порошку крейди. Це створює слаболужне середовище на поверхні продукції, несприятливе для проростання спор мікро­організмів.

Непогані результати одержують при глинуванні продукції. Коренеплоди завантажують у ванну із сметаноподібною гли­няною бовтанкою, після чого перекладають їх у ящики з щіли­нами. Шар глини, що залишається на коренеплодах, висихає і утворює тонкий «чохол». Він захищає їх від випаровування вологи і запобігає в'яненню, а також розповсюдженню хвороб.

Сучасний спосіб зберігання моркви — у модифікованому газовому середовищі, з використанням негерметичних поліети­ленових мішків, які виготовлені з плівки завтовшки 100... 150 мк, місткістю 30...50 кг. Мішки ставлять у сховищах-холодильни- ках на стелажах вертикально, не зав'язуючи горловину. У такій тарі не накопичується надлишок С0₂ і не проходить конденса­ція водяної пари.

Для профілактики хвороб на зберігання закладають про­дукцію із «здорових» ділянок, вибраковують пошкоджені і хворі екземпляри. Вирощування моркви без сівозміни значно підви­щує зараженість коренеплодів, які надходять до сховища, фо- мозом, склероціями. Під час зберігання пошкоджені екземпля­ри вибирають з штабелю, а сусідні пересипають порошкоподіб­ною крейдою.