52. Проаналізувати процеси наростання системної кризи в срср в 70-ті – 1980-ті роки хХст. Та її прояви в Україні. Сутність «застою» в економіці країни

Період правління Брежнєва увійшов в історію як період «застою», що проявився в еекономіці, суспільно-політичному та культурному житті країни. Було припинено хрущовські реформи, які, незважаючи на непослідовність, все ж вели до лібералізації та гуманізації суспільства. Почався тотальний наступ на шістедесятників, практично припинився процес реабілітації, пройшла хвиля арештів і судових процесів, фактично сформувався новий культ – Л.Брежнєва, посилилася русіфікація України.

Після невдалої реформи середини 60-х рр. Україна продовжувала йти по екстенсивному шляху розвитку, що обумовило ріст витратної економіки, вимагало залучення до виробництва додаткової робочої сили. Однак, при помітному рості чисельності робочих і інженерно-технічних працівників у промисловості, темпи росту загального обсягу її продукції республіки зменшувалися. Якщо в 1966 – 1970 рр. обсяг промислової продукції республіки виріс на 50 %, то в 1981 – 1985 рр. – лише на 19 %.

Реформа 1965 р. засвідчила: економічне реформування неможливе без політичного, без демократтизації органів влади і управління, без реального державного суверенітету республік.

Система директивного планування і командного управління господарством зберіглася. У 1970 – 1985 рр. негативні тенденції в економіці республіки наростали.

Розвиток економіки УРСР мав індустріальне спрямування. Частка групи «А» в загальному обсязі валової продукції промисловості України становила в 1970 р. 71,0 :, в 1985 р. – 72,0%. А групи «Б» - відповідно – 29,0 і 28,0 %.

Протягом 1970 – 1985 рр. розширення виробництва досягалося, передусім, за рахунок більших затрат прац, залучення додаткових ресурсів. Економіка розвивалася екстенсивним шляхом, будувалося чимало підприємств, у виробництво залучалися нові робочі руки.

Важким тягарем були величезні витрати на військові цілі, які ще більше зросли із введенням радянських військ в Афганістан. Гонка озброєнь позначилася насамперед на важкій індустрії України, що забеспечувала потреби воєнно-промислового комплексу, і, де існувала велика кількість підприємств, які виробляли ракети, різні види зброї та військового обладнання.

В 70-х рр. в Україні розпочалося будівництво атомних електростанцій із використанням недосконалих реакторів. Посилювалися експлуатація природних багатств республіки. Щорічно тут видобували понад 1 млрд. тонн корисних копалин і викидали на поверхню 2,5 млрд. тонн покутних порід, що забруднювали навколишнє середовище. Були практично спустошені багатства українських газових родовищ, вичерпувались запаси вугілля.

За 1966 – 1985 рр. зменшились середньорічні темпи приросту основних показників економічного розвитку України. Валовий суспільний продукт зростав за роки восьмої п’ятирічки на 6,7 %, дев’ятої – на 5,6 %, десятої – на 3,4 %, одинадцятої – на 3,5 %. Темпи приросту національного доходу становили відповідно 6,7; 4,6; 3,4; 3,7 %; продукції промисловості – 8,4; 7,2; 3,9; 3,5%; продуктивності праці – 6,1; 4,1; 3,0; 3,8%.

Темпи приросту реальних доходів на душу населення становили у восьмій п’ятирічці 5,8 %, дев’ятій – 3,8%, десятій – 3,2, одинадцятій – 2,7%.

Не давали відповідного ефекту й безліч усіляких заходів, рішень і резолюцій щодо розвитку сільського господарства. Безгосподарність у використанні землі призвела до того, що з 1965-го по 1985 р. посівні площі в Україні зменшилися більш ніж на мільйон гектарів.

Значно знизився приріст валової продукції сільського господарства, становлячи в середньому за рік в 1966 – 1970 рр – 3,2 %; в 1971 – 1975 рр. – 3,1 %, в 1976 – 1980 рр – 1,6 %, в 1981 – 1985 рр. – 0,5 %.

Кризові явища в економіці безпосередньо позначилися на рішенні соціальних проблем. Слід зазнаити, що в республіці приймалося чимало різних рішень по підвищенню добробуту населення. Однак, на ділі мало, що мінялося.

Незадовільними залишалися і житлові умови багатьох трудящих України. У цілому в республіці в 1966 - 1985 рр. було споруджено близько 31 млн.кв.м. житла, що не так же і мало. Однак, середньорічне введення в лад житла в зазначеному двадцятилітті залишилося на тому ж рівні, що й у 1956 – 1965 рр., хоча кількість населення України за цей період зросла на 5,5 млн.чоловік.

Таким чином, на Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, республіка в цілому по СРСР була важливою складовою частиною промислового виробництва, на частку якої приходилося 17 % загальносоюзного виробництва. Україна залишалася основною житницею СРСР і 19 % населення виробляла близько 23 % усієї сільсьгосподарчої продукції.

З іншого боку, економіка працювала сама на себе, а не на людину, що привело до виснаження корисних копалин і грунтів, загострення економічних проблем, погіршення здоров’я, низького рівня життя населення.