Теоретичні положення

До темнозабарвлених (фемічних) мінералів належать мінерали, які у своєму складі містять молекули заліза (Fe) і магнію (Mg).

Група олівіну

До групи олівіну належать мінерали змішаного складу, крайніми членами яких є форстерит і фаяліт;

• форстерит – Mg₂(SiO₄);

• олівін – (Mg,Fe)₂(Sio₄);

• гортоноліт - (Fe,Mg)₂(Sio₄);

• фаяліт – Fe₂(SiO₄).

Ці мінерали є типовими магматичними мінералами і пов'язані з ультраосновними і основними породами. Олівін і, особливо, його різновидність – хризоліт, може утворюватися і в пневматолітову стадію мінералоутворення. За структурою вони належать до острівних силікатів і кристалізуються у ромбічній сингонії.

Олівін (хризоліт)

N_g = 1,709-1,685; N_m = 1,667-1,690; N_p = 1,651-1,672;

∆ = 0,035-0,037;

Оптично додатній, частково від'ємний.

2V = +70-90 до 69˚.

Олівіни утворюють неправильні, інколи короткопризматичні або таблитчасті, дуже блискучі зерна від жовто-зеленого до буро-зеленого (пляшкового) кольору, інколи майже чорні, при руйнуванні бурі завдяки виділення оксидів заліза. Спайність в основному практично відсутня, злам мушлевидний.

У шліфі безкольоровий, при високому вмісті заліза червонуватий, часто спостерігаються неправильні тріщини.

Шагренева поверхня різко виражена, інтерференційне забарвлення II і ІІІ порядків, погасання пряме стосовно тріщин спайності більш-менш видимих по (010), менш помітних по (100).

Для олівіну характерні явища його перетворення в серпентин. Серпентинізація іде двома шляхами; частіше вона починається на краях зерна олівіну і поширюється всередину його по звивистих тріщинах, в яких відкладається паралельно-волокнистий агрегат хризотилу. В результаті формується характерна петельчаста або решітчаста структура, в петлях якої залишаються ділянки незруйнованого олівіну; в кінці кінців все зерно олівіну переходить у волокнистий агрегат хризотилу, одночасно відбувається виділення оксидів заліза, інколи вони дають початок дрібним зернам магнетиту.

В інших випадках в олівіну з'являються невеличкі листочки антигоріту, які розміщаються в основному паралельно (001) олівіну; в результаті утворюється решітчаста структура. В деяких випадках замість серпентину в олівіні утворюється тальк або ідінгсит.

Від подібних моноклінних піроксенів олівін відрізняється менш досконалою спайністю, більш високим інтерференційним забарвленням, прямим погасанням і у сходженому світлі ізогіра майже пряма.

Олівін широко розповсюджений серед бідних кремнеземом (ультраосновних і основних) вивержених порід, таких як дуніти, перидотити, габро, діабази, базальти та інші. У виключних випадках трапляються у рапаківі і інших гранітах.

В осадових породах немає повністю. Рідше, ніж олівін, в основних вивержених породах трапляється гортоноліт (багатий залізом олівін) і файаліт, який має жовте і буре забарвлення, більший показник заломлення, ніж в олівіну (N_g до 1,874), більше подвійне променезаломлення: у файаліту ∆ = N_g - N_р досягає 0,50, кут оптичних осей 2V = 50˚, оптичний характер від'ємний. Інші властивості ті ж, що і в олівіну. Може бути наявний разом з кварцом.