Група глинистих мінералів

Глинисті мінерали є дуже важливою складовою частиною осадових порід. Вони складають глини, виконують роль цементу у пісковиках та алевролітах, і крім того можуть бути домішками у вапняках, ангідритах, калійній солі, кам'яній солі і т.д.

За хімічним складом глинисті мінерали являють собою водні алюмосилікати і в більшості випадків характеризуються шаруватістю і стрічково-шаруватою будовою. Найбільш поширеними мінералами цієї групи є гідрослюда, каолініт, монтморилоніт і хлорит. Необхідно відмітити, що глинисті мінерали важко діагностувати. Це пов'язано з дуже малим розміром їх частинок (тисячні і десятитисячні міліметра) і тільки у результаті використання при вивченні глинистих порід порід таких методів аналізу, як рентгеноструктурний, термічний, електронно-мікроскопічний та інших, стало можливим точне визначення глинистих мінералів. Вивчення глинистих мінералів під мікроскопом не дуже ефективно, але деякі особливості будови цих мінералів можна прослідкувати.

Гідрослюди - відносяться до найбільш поширених глинистих мінералів. вони утворюють групу, розрізнити в якій окремі мінерали можна тільки за допомогою вищеназваних методів.

У шліфах при великому збільшенні (120-200^х) можна спостерігати окремі безкольорові листочки, лусочки, пластинки гідрослюд або їх агрегати. Показник заломлення їх коливається від 1,54 до 1,67, а подвійне променезаломлення - від 0,017 до 0,040.

Одним із мінералів групи гідрослюд є глауконіт. Він зустрічається у вигляді округлих зерен (кулеподібних, брунькоподібних та інших), котрі мають травянисто-зелене або буровато-зелене забарвлення під мікроскопом при одному ніколі і майже не змінює свого вигляду у схрещених ніколях.

Що до формування гідрослюд, то є декілька точок зору. Одні дослідники вважають їх продуктами розкладу силікатів - слюд і польових шпатів, інші - не виключають можливості синтезу з морської води.

Каолініт. У шліфах являє собою дрібні безкольорові формування лускуватої або псевдогексагональної, віялоподібної та звивистої форми. Показник заломлення його 1,553-1,570, а подвійне променезаломлення також низьке - 0,006-0,007, завдяки чому у схрещених ніколях каолініт майже темний.

Монтморилоніт. При одному ніколі безкольоровий. На відміну від гідрослюд і каолініту показник заломлення його менший, ніж у канадського бальзаму, а кольори інтерференції не вищі другого порядку таблиці Мішель-Леві.

Кристали монтморилоніту настільки малі, що в поляризованому мікроскопі практично не можливо виділити окремі кристали.

Хлорити. Мають слюдяноподібний вигляд, зустрічаються у вигляді лусок і пластин зеленого або блакитно-зеленого кольору, крім того зустрічаються безкольорові, фіолетові та інші різновиди. Забарвлені різновиди володіють плеохроїзмом. Показник заломлення у мінералів цієї групи коливається у межах 1,57-1,66, а подвійне променезаломлення не піднімається вище 0,012. Характерною особливістю хлоритів є відносно крупний розмір їх частинок до десятих долей міліметра.

Формування хлоритів відбувається при розкладі вулканічного скла основного складу, а також темнозабарвлених мінералів, таких як піроксени, амфіболи, слюди.