Група амфіболів

В групу амфіболів, які відіграють значну роль у складі магматичних і метаморфічних порід, входить велика кількість мінералів, котрі володіють складним хімічних складом.

Різноманітність їх обумовлена тим, що до складу їх мінералів входить група Si₄O₁₁, яка утворює ланцюжки. Часто мають домішки Al₂O_3, Na₂O, FeO, Fe₂O₃ і інші оксиди. На відміну від піроксенів вміщають невелику кількість OH, F або Cl.

Форма їх кристалів близька до гексагональної з кутом між площинами призми (110) близько 124⁰30′. Цей кут відрізняється від близьких до них магнезіально-залізистих метасилікатів-піроксенів. Часті двійники по (100).

Густина амфіболів коливається від 2,5 до 3,55.

Повільно розчиняється тільки в соляній кислоті. Сила подвійного променезаломлення (N_g-N_p)=∆ - в межах 0,020-0,025.

Для амфіболів характерні кольори: зелені, жовті, бурі, інколи безкольорові, в лужних рогових обманках зустрічаються густо-зелені і буро-зелені кольори, особливо сині і фіолетові.

Плеохроїзм, як правило виражений, особливо при значному вмісті заліза. Характерні процеси вивітрювання амфіболів. Вторинні мінерали найчастіше представленні хлоритом і волокнистою роговою обманкою (уралітом), рідше біотитом, антигорітом, тальком.

Амфіболи за характером кристалізації розподіляють на три групи:

1 Амфіболи ромбічні, чисто магнезіально-залізисті, з обмеженим вмістом глинозему. Відіграють другорядну роль. До них належать антофіліт і гедрит.

2 Амфіболи моноклінні магнезіально-залізисті, з більшим або меншим вмістом глинозему, а також кальцію. Відіграють першочергову роль у складі вивержених і метаморфічних порід. Серед них виділяють тремоліт, актиноліт, звичайну рогову обманку, базальтичну рогову обманку, арфведсоніт і глаунофан. В магматичних породах надзвичайно поширені.

3 Амфіболи триклінні трапляються як винятки.

Таблиця 10.3 - Оптичні властивості амфіболів

Мінерал	Сингонія	Забарвлення у шліфах	Характер плеохроїзму	Показник заломлення			∆=Ng-Np	Оптичне орієнтування, кут погасання, градуси	Кут 2V, градуси	Оптич-ний знак
				Ng	Nm	Np			58-60 80-85 ≈80 60 - 80 65 - 80 ≈90 0-50	- - - - - + -
Антофіліт Тремоліт Актиноліт Звичайна рогова обманка Базальтична рогова обманка Арфведсоніт Глаукофан	Ромбічна Моноклінна --- --- --- --- ---	Безкольоровий Безкольоровий Слабко забарвлений Забарвлений Забарвлений Забарвлений Забарвлений	--- --- Слабкий у світ-лих блакитно-зелених тонах Чіткий у зелено-жовтих, бурова-тозелених і зеле-них кольорах Чіткий у буро-жовтих кольорах Чіткий у зелено-сірих, буро-сірих, синьо-зелених кольорах Чіткий від майже безкольорового до блакитно-синього	1,644 1,630 1,667 1,644-1,704 1,693-1,760 1,695-1,705 1,627-1,639	1,651 1,618 1,659 1,637-1,697 1,683-1,730 1,687-1,705 1,622-1,638	1,647 1,608 1,647 1,630- 1,678 1,670-1,692 1,693-1,695 1,606-1,621	0,017-0,024 0,022-0,027 0,020-0,025 0,014-0,025 0,023-0,060 0,005-0,010 0,008-0,022	cNg = 0 cNg = 17 cNg= 11-17 cNg= 14-25 cNg= 0-12 cNg= 0-30 cNg = 4-14

Ромбічні амфіболи. Антофіліт і гедрит

(OH)₂ (Mg, Fe)₇, (Si₄O₁₁)₂ n-Ng = 1,615-1,662; Np= 1,598-1,642; ∆=Ng-Np= 0,516-0,025.

Антофіліт оптично додатній; гедрит від'ємний.

2V-70-90⁰. Пл. о.о. (010). Видовження від'ємне.

Антофіліт і геедрит відрізняється за хімічним складом: в гендриті досить багато глинозему (до 22 %), в антофіліті - навпаки дуже його мало. Непостійний також вміст окису заліза: від декількох відсотків до 46,11 % в залізистому антофіліті. Густина 5,9-3,2. Утворюють безперервну серію твердих розчинів з поступовою зміною оптичних властивостей.

Антофіліт і гедрит утворюють стовпасті, призматичні, волокнисті агрегати. Тонковолокнисті різновиди називаються роговообманковим азбестом. Структура цих агрегатів часто радіально-промениста.

Спайність досконала по (110), з кутом антофіліта 123⁰37′, у гедрита 134⁰48′.

Забарвлення буре, зелене; в шліфах вони безколірні, інколи жовтуваті, червоно-бурі, жовто-зелені. Плеохроїзм в забарвлених різновидах чітко проявляється. Ці мінерали наявні в основному в метаморфічних породах - антофілітових сланцях на контактах з гранітами , в оболонках олівінів, які руйнуються.

Від безколірних моноклінних ромбічні амфіболи відрізняються прямим погасанням, від ромбічних піроксенів - перш за все кутом між тріщинами спайності.

Нижче будуть описані моноклінні амфіболи, які поряд з олівіном і піроксенами є головними темнозабарвленими (магнезіально-залізистими) складовими частинами магматичних і метаморфічних порід.

Звичайна рогова обманка

(OH)₂ Ca₂(Mg,Fe)₄(Al₂Si₆O₂₂). Моноклінна. n: Ng = 1,699-1,701; Nm = 1,618-1,69; Np= 1,619-1,675; Ng-Np = 0,019-0,026.

Оптично від'ємна. 2V = 52-85⁰. b=Nm; c: Ng= dsl 2⁰ до 30⁰. Вміщає ізоморфну суміш (OH)NaCa₂(Mg,Fe)₄(Al₂Si₆O₂₂). В окремих випадках присутній TiO₂, інколи F, завжди OH. Густина ≈3,2. Забарвлена в чорний колір з зеленим або чорним відтінком. Утворює або чітко огранені кристали сильно витягнуті за довжиною, або неправильні зерна також витягнуті за вертикальною віссю.

В шліфі спайність по призмі досить чітко виступає у вигляді характерних тріщин, як в актиноліті. Забарвлення зелене і коричневе різних відтінків. Плеохроїзм виражений дуже різко, в зеленій роговій обманці Ng - синюватий або буро-зелений, Nm - жовто-зелений, Np - світложовтий.

Спостерігаються двійники інколи полісентитичні за (100). В цілому зі збільшенням вмісту оксидів заліза збільшується показник заломлення.

Базальтична рогова обманка подібна до звичайної рогової обманки. Базальтична рогова обманка нерідко утворює двійники по (100). Кристали чорні і темнокоричневі, з дуже сильним блиском на площинах спайності по (100). В шліфах в основному бура, рідко зелена, з сильним плеохроїзмом: Ng - темний, червоно-коричневий, темносиній, оливково-зелений, Nm - червоно-бурий, зеленуватий, Np - світлий, червоно-бурий, світложовтий або зеленуватий. Інколи спостерігається зональне забарвлення , в центральній частині буре, у зовнішній зелене. Дуже різкі рельєф і шагренева поверхня, ∆(Ng-Np) коливається в широких межах у зв'язку з непостійністю складу. Інтерференційне забарвлення інколи дуже високе, площина оптичних осей (010); знак видовження додатний. Наявна у ряді бідних на кремнекислоту ефузивних і жильних гірських породах, як лужноземельних, так і лужних (базальтах, діабазах, андезитах).

Лужні амфіболи володіють дуже характерними оптичними властивостями, які дають можливість легко розпізнавати їх під мікроскопом і відрізняти від інших амфіболів. Одна із таких рис - забарвлення дуже часто синє, фіолетове, бузкове різних відтінків, яке характерне для того або іншого оптичного напрямку кристалів цих мінералів. Надзвичайно характерна також дисперсія як оптичних осей, так і бісектрис, а також виражена часто зворотна абсорбція, а саме Ng>Nm>Np. Характерним лугом є натрій, калій має другорядне значення.

У кислих, багатих натрієм, вивержених гірських породах присутні інколи рибекіт і арфведсоніт, віднесені до рогових обманок, особливо багатих оксидом натрію і закису заліза. Арфведсоніт відрізняється у хімічному відношенні особливо високим вмістом оксиду заліза і малим глинозему, рибекіт характеризується значним вмістом закису і оксиду заліза. Нерідко вміщають більш-менш значну кількість двоокису титану, інколи і F. Колір лужних амфіболів синювато-чорний до чисто чорного. Кут спайності близько 124⁰.