14 Громадянська війна в Китаї і прихід до влади кпк (1946 – 1949)

На час закінчення Другої світової війни на не окупованій японцями території Китаю існували два уряди: підтримуваний США гомінданівський уряд Чан Кайші в Чунціні і комуністичний уряд Мао Цзедуна у Яньані. В січні наступного року на ПКК за участю всіх рухів та партій країни було вирішено створити спільні уряд (на пропорційній основі) та збройні сили (50 дивізій Чан Кайші й 10 - Мао Цзедуна) Китаю.У липні 1946р. Чан Кайші віддав наказ розпочати широкомасштабний наступ проти комуністичних військ, до зими гомінданівці ліквідували "червоні райони" у Центральному й Північному Китаї. Але це була піррова перемога, що обійшлася величезними втратами, до того ж НВАК, споряджена переданою СРСР трофейною японською зброєю, зберегла боєздатність і стратегічну базу в Маньчжурії.Чан Кайші у жовтні 1947 р. оголосив про проведення виборів до парламенту, але в охопленій війною країні вони були фікцією. Комуністи, суттєво зміцнивши свої сили, розпочали контрнаступ із долини Хуанхе в напрямку до Янцзи. Водночас комуністи здійснили вдалий політичний маневр, оголосивши про "буржуазно-демократичний" характер китайської революції. Жонглюючи гаслами створена "народного фронту" та розгортання "антиімперіалістичної боротьби" проти американського втручання. Винятково вдалим кроком для комуністів була розпочата ще в 1946 р. роздача земель селянам у контрольованих НВАК районах. Упродовж 1948 р. військове становище гоміндану суттєво погіршилося: армія втратила 500 тис. убитими і бл. 1 млн. полоненими та перебіжчиками. У вересні-жовтні командувач 4-ю армією КПК у Північно-Східному Китаї Лінь Бяо провів Ляошенську операцію, в ході котрої розгромив оточені сили Гоміндану й відкрив дорогу в центральні райони країни. 3 січня 1949 р. капітулював деморалізований 250-тисячний гарнізон старої китайської столиці - Пекіна. Опинившись перед лицем військової катастрофи. Чан Кайші запропонував комуністам мирні переговори, однак КПК зажадала виконання 8-ми вимог, які гоміндан не зміг Навесні 1949 р. НВА продовжила наступ, 23 квітня вона вступила в Нанкін, 27 травня - в Шанхай, почалися розпад і безладна втеча гомінданівської армії. Бажаючи легітимізувати свою владу, КПК скликала в Пекіні 21 вересня 1949 р. Народну політичну консультативну раду. Вона обрала Центральну народну урядову раду на чолі з Мао Цзедуном, прем'єром Державної адміністративної ради (власне уряду) і міністром закордонних справ став його соратник Чжоу Еньлай. На великому мітингу на площі Тяньаньмень 1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун проголосив створення Китайської Народної Республіки. В економічному розділі документу передбачалися ліквідація торгових і митних привілеїв інших держав на території Китаю,

26. Відбудова народного господарства в кнр (1949 – 1952 рр.)

Завершення громадянської війни, протекціоністські заходи уряду, проведення аграрної реформи допомогли подолати депресивний стан ринку. Подальший розвиток ринкових відносин сприяло швидкому відновленню народного господарства, залученню у виробництво трудових ресурсів, зростанню добробуту. Ринковий механізм з його конкуренцією поставив перед керівниками партії і держави принципово нові завдання регулювання відносин з національним капіталом. приватнокапіталістичної промисловість у 1949 р. давала приблизно дві третини промислової продукції, приватний капітал контролював три чверті оптового і понад 80% роздрібного товарообігу. КПК, розвиваючи лінію II пленуму ЦК КПК, проголосила політику використання, обмеження та перетворення приватнокапіталістичного устрою", причому у відбудовний період акцент робився на перших двох вимогах. У результаті число приватних промислових підприємств в 1953 р. в порівнянні з 1949 р. зросла з 123 тис. до 150 тис. Обсяг продукції приватних підприємств у 1953 р. був у два рази вище ніж у 1949 р. сприяла приватному підприємництву і політика регулювання відносин праці і капіталу, яка об'єктивно стримувала боротьбу робітників за економічні вимоги. У 1950 р. уряд надавав підтримку приватним підприємствам з метою відновлення виробництва. І ця підтримка зіграла свою роль - до кінця 1951 легка промисловість була фактично відновлена. Майже всі приватні підприємства в 1951 р. були рентабельними. Проте в кінці 1951 р. - початку 1952 р. керівництво КПК розвернуло масову кампанію боротьби проти так званих «трьох зол» (корупції, марнотратства, бюрократизму) у державному апараті і «п'яти зол» серед буржуазії. Це було по суті справи наступ на буржуазію, на її політичні і економічні позиції. Боротьба проти «трьох зол» виявила, що близько 80% працівників держапарату в тій чи іншій мірі були схильні до розкладницької впливу буржуазії, і це змусило владу провести енергійну чистку державного і партійного апарату, а 4,5% працівників апарату були репресовані спеціальними народними трибуналами . Боротьба проти «п'яти зол» була прямим наступом на приватний капітал, в ході якого було встановлено, що три чверті підприємців ухилялися від сплати податків, займалися спекуляцією, постачали недоброякісні товари, розкрадали сировину і т.п. Прихильники ринкового шляху до соціалізму бачили в «нової демократії» реальний і ефективний підхід до вирішення завдань модернізації Китаю. Радикальні утопісти, прихильники негайного переходу до соціалізму (Мао Цзедун, Гао Ган) вважали політику «нової демократії» давно вичерпаною і орієнтувалися на радянську (сталінську) модель соціально-економічного розвитку.