54. Соціально-економічний і політичний розвиток республіки Кореї у 50–х. Рр. Хх ст. – поч. Ххі ст. Економічна криза 1997–1998 рр.Та її наслідки. Складові корейського економічного дива.

Посилаючись на існування потенційної небезпеки нового комуністичного вторгнення, уряд Лі Син Мана встановив у Південній Кореї жорсткий авторитарний режим. Разом із значним обмеженням особистих свобод та волюнтаристськими методами правління, Лі Син Ман вдався до широкої лібералізації економічного життя Республіки Корея. У 1953 р. було прийнято розроблений американськими фахівцями "План Натана", що мав забезпечити країні швидке економічне зростання. З початку 60-х рр. пріоритетним напрямком економічного розвитку Південної Кореї стали ті галузі господарства, які могли виробляти конкурентоздатну на зовнішніх ринках продукцію. 26 квітня 1960 р. Лі Син Ман змушений був піти у відставку під тиском потужних виступів опозиції. 16 травня 1961 р. група військових на чолі з генералом Пак Чон Хі (1917—1979) встановила в країні ще жорсткіший, ніж раніше, політичний режим. Почався тривалий період військового керівництва Південною Кореєю. Військові запровадили в країні надзвичайний стан, розпустили всі політичні партії та парламент, а також обмежили дію демократичних свобод. Уряд Пак Чон Хі заявив, що влада цивільним буде передана після загальних виборів в 1963 р. У грудні 1962 р. на всенародному референдумі схвалено змінений варіант конституції. З 1 січня 1963 р. в Південній Кореї знову дозволено діяльність політичних партій. На виборах в жовтні 1963 р. переміг Пак Чон Хі, який згодом був переобраний на пост президента в 1967, 1971, 1972 і 1978 рр. У кінці 60-х — на початку 70-х рр. Південна Корея розпочала активні заходи в напрямку створення самостійних високотехнологічних наукових розробок у науковомістких галузях промисловості. Уряд контролював та усіляко підтримував заходи, спрямовані на розвиток національної промисловості. Завдяки державній підтримці економіка країни почала швидко зростати. Швидке економічне зростання спричинило міграцію жителів Південної Кореї до міст, що почасти зняло напругу в земельному питанні на селі. Однак вже в кінці 70-х рр. у економіці з'явилися кризові явища. Зростання інфляції та проблеми у деяких галузях економіки спричинили в кінці 70-х рр. нову хвилю антиурядових виступів. У жовтні 1979 р. в Пусані та Масані для розгону маніфестантів довелося навіть застосовувати силу. 27 жовтня 1979 р. під час сварки у президентському кабінеті Пак Чон Хі був вбитий. 12 грудня 1979 р. генерал-майор Чон Ду Хван, що командував військами державної безпеки, без санкції виконуючого обов'язки президента наказав підпорядкованим йому військам зайняти урядові будинки та заарештувати кількох чільних посадовців та генералів. У квітні 1981 р. Південна Корея прийняла нову конституцію. З метою формування соціальної бази правлячого режиму військові створили Демократичну партію справедливості (ДПС), яка задекларувала повну підтримку політики Чон Ду Хвана. У кінці 1987 р. Чон Ду Хвана на посту президента змінив його близький приятель Ро Де У, який переміг на президентських виборах як кандидат від проурядової Демократичної партії справедливості. Певна лібералізація режиму почалася на початку 1988 р., коли у зв'язку із запланованими у Сеулі Олімпійськими іграми уряд змушений був запровадити загальнообов'язкові демократичні свободи. 25 лютого 1988 р. вступила в дію нова конституція Республіки Корея. Конституція перерозподілила владні повноваження, посиливши роль парламенту, запровадила всезагальні вибори, оголосила гарантії демократичних свобод. У результаті виборів 1990 р. ця партія отримала дві третини всіх місць у парламенті. Першим цивільним лідером країни за понад 30-річний період став у 1993 р. представник ДЛП Кім Єн Сам (1927 р.н.), який набрав 42% голосів всіх виборців. Новий президент розпочав політику економічної санації Південної Кореї. Безпосередньо перед вступом Кім Де Чжуна на пост президента країну вразила фінансово-економічна криза. Певне вповільнення темпів економічного зростання почалося у Південній Кореї ще в середині 90-х рр. Зорієнтована на зовнішні ринки Корея виявилася дуже вразливою до коливань в міжнародній фінансово-кредитній сфері, хоча наслідки фінансової кризи осені 1997 р. для Упродовж листопада — грудня 1997 р. південнокорейський вон втратив половину своєї вартості, а державний борг країни сягнув 200 млрд. доларів. Збанкрутувало багато підприємств, зросло безробіття. Міжнародний валютний фонд позичив Південній Кореї для стабілізації її фінансово-банківської сфери 57 млрд. доларів. У 2000 р. збанкрутував один з найпотужніших концернів країни — "ДЕУ".У 2000 р. вдалося досягнути значного поступу в мирних переговорах із Північною Кореєю.

56. Формування тоталітарного режиму в КНДР та його криза.Північна Корея обрала комуністичну модель економічного та політичного розвитку. До середини 50-х рр. було майже повністю націоналізовано промисловий сектор, а в сільському господарстві колективізовано 3/4 всіх приватних господарств. Упродовж 50—60-х рр. КНДР отримала суттєву економічну допомогу від СРСР, КНР та інших соціалістичних країн. Північна Корея запровадила систему перспективного планування. У 1954—1956 рр. здійснено "трирічку відбудови", згодом реалізовано три семилітні плани економічного розвитку — 1961—1967, 1978—1984, 1987—1993 рр. Політичний розвиток країни характеризувався зміцненням однопартійної тоталітарної системи. Вже в 50-х рр. комуністична Корея почасти свідомо, а почасти через одіозність свого політичного режиму потрапила у зовнішньополітичну ізоляцію. Після початку погіршення радянсько-китайських стосунків в 60-х рр. КНДР підтримала Китай. Однак вже в 1966 р., після початку "культурної революції", Кім Ір Сен заявив, що країна надалі розвиватиметься своїм особливим шляхом. Лідери Північної Кореї твердили, що на початок 70-х рр. у країні вже було збудовано соціалістичне суспільство. Конституція увела пост президента, який зайняв Кім Ір Сен. Характерними рисами суспільного життя Північної Кореї 70—80-х рр. стали культ особи Кім Ір Сена та надзвичайна регламентація всіх сторін життя простих корейців. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. КНДР почала відчувати суттєві проблеми з продуктами харчування.. Сучасна влада Північної Кореї втручається у всі сфери життя людини, постійно нагнітається шпигуноманія. За даними міжнародних гуманітарних організацій, на початок 90-х рр. у Північній Кореї налічувалося 200 тис. політичних в'язнів. Комуністичний режим Північної Кореї створив одну з найгірших антиутопій тоталітарного ґатунку.

49. Соціально-економічний розвиток Кореї у 20-30-х рр.. визвольна боротьба корейців.Після анексії 1910 р. Кореї Японією, на території півострова був встановлений жорсткий окупаційний режим. Вся влада, у тому числі й законодавча та судова, зосередилася в руках генерал-губернатора. Корейський патріотичний рух, що розвивався під егідою товариства "Чхондогьо", посилився у другій половині 1918 р. у зв'язку із економічними проблемами Японії. 1 березня 1919 р. багатотисячні демонстрації відбулися у Сеулі, Пхеньяні та багатьох інших містах країни. У сеульській демонстрації взяло участь майже 300 тис. осіб, що скандували антияпонські гасла. Після того, як поліція зробила спробу силою розігнати демонстрацію, стихійно почалися вуличні сутички, а згодом і повстання. 5 березня в Сеулі спалахнули вуличні бої. Кілька чільних діячів корейського незалежницького руху створили у Шанхаї еміграційний уряд, який очолив Лі Син Ман (1875—1965). Згодом еміграційний уряд Кореї перебрався до США. Генерал-губернатора Хазегаву, на якого покладено відповідальність за спалах насильства, замінено на посаді бароном Макото Сайто. Новий правитель країни запровадив низку реформ, що полягали у спрощенні судочинства, обмеженні повноважень жандармерії, а також скасуванні законів про колонізаційні спілки. Ці зміни дещо покращили становище національної корейської промисловості. Під час страшної посухи влітку 1919 р. японці виділили 1 млн. ієн для закупівлі хліба голодуючим корейцям. Бажаючи каналізувати соціальне незадоволення населення, японці дозволили створити профспілки. У середині 20-х рр. у Кореї почала поширюватися комуністична ідеологія. 1925 р., за активної участі діячів Комінтерну некорейського походження, в Сеулі було створено Комуністичну партію Кореї (КПК). Після окупації 1931 р. Маньчжурії та створення там маріонеткової держави Маньчжоу-Го, Японія об'єднала її у єдиний економічний комплекс із Кореєю. У зв'язку з цим на території Кореї швидкими темпами розпочалося будівництво стратегічних промислових об'єктів. Японці збудували сучасний металургійний комбінат в Чхонджіні та хімічнй завод в Хиннамі, а також низку інших підприємств та споруд промислової інфраструктури. Протягом 30-х рр. різко зросли японські капіталовкладення у корейську економіку. Згодом, під час Другої світової війни, Корея виробляла третину усієї необхідної японській армії продукції.