38. Великий стрибок у кнр та його наслідки. (1958 – 1960 рр.)

«Великий стрибок» - назва особливого курсу Китайської Народної Республіки часів Мао Цзедуна. На засіданні Політбюро ЦК Комуністичної партії Китаю у серпні 1958 р. Мао Цзедун проголосив новий політичний курс, який передбачав будівництво соціалізму, «великий стрибок» і створення народних комун. Передбачалося, що протягом 7-10 р. Китай зможе випередити СРСР та США і стати світовою державою. Ставку було зроблено на виснажливу екстенсивну працю багатомільйонного народу, який мав у величезних розмірах збільшити обсяги виробництва. Так, зростання кількісних показників виплавлення металів було забезпечено маленькими кустарними печами, що були побудовані мало не в усіх селянських подвір'ях.У сільському господарстві розгорнувся всезагальний перехід від кооперативів до народних комун, де усуспільнювалося все, навіть предмети домашнього вжитку. «Державі належить усе, крім зубної щітки» - таким був девіз. Селян позбавили особистого господарства. Було запроваджено зрівнялівку у розподілі та безкоштовне харчування. Але незабаром стала відчутною гостра нестача продовольства та інших речей, необхідних для життєзабезпечення. Проголосивши причиною поганих урожаїв птахів і майже винищивши їх, країну довели до екологічного лиха. Знизився життєвий рівень, зросла смертність (вона досягла 30 млн), повсюдно лютував голод. До 1960 р. «Великий стрибок» поставив економіку країни на межу катастрофи. За таких умов у 1961 р. було прийнято курс на «врегулювання» рівня усього народного господарства. Основою став принцип простого соціалістичного господарського розрахунку. До 1965 р. ціною неймовірних зусиль наслідки «Великий стрибок» вдалося ліквідувати. Проте у 1966 р. Мао Цзедун, проголосивши «велику культурну революцію», зробив нову спробу повернутися до радикальної політики, реалізувати ідеї «казарменого комунізму».

35. Культурна революція в Китаї причини хід наслідки.Не зважаючи на високі темпи розвитку китайської економіки після відмови від політики «Трьох червоних знамен», Мао не збирається мириться з ліберальною тенденцією розвитку народного господарства. Він вимушений констатувати, що основна маса керівних кадрів не розділяє його світогляд. Навіть створений «Комітет з культурної революції» вважає за краще спочатку не застосовувати жорсткі заходи проти критиків режиму. При такому розкладі Мао наважується провести нову глобальну пертурбацію в суспільстві, яка мала привести його назад в лоно революції і «дійсного соціалізму». Трохи пізніше ЦК за вказівкою Мао затверджує документ «Шістнадцять пунктів», що став практично програмою «Великої Пролетарської Культурної Революції». Початком її стали нападки на керівництво Пекінського університету лекторки Не Юаньцзи. Услід за цим студенти і учні середніх шкіл, в прагненні протистояти консервативним і нерідко корумпованим вчителям і професурі, надихнувшись революційними настроями і культом «Великого керманича — голови Мао», який уміло розпалювали «ліваки», починають організовуватися в загони «хунвейбінів» — «червоних охоронців» (можна також перекласти як «червоногвардійців». На мільйонному мітингу в серпні 1966 Мао висловлює повну підтримку і схвалення діям хунвейбінів, з яких послідовно створюється армія революційного лівого терору. Разом з офіційними репресіями партійних керівників, все частіше відбуваються жорстокі розправи хунвейбінів. Терор захоплює всю країну, всі області життя і всі класи. Не тільки відомі особи, але і прості громадяни піддаються пограбуванням, биттю, тортурам і навіть фізичному знищенню, часто під найнікчемнішим приводом. Хунвейбінами знищуються незліченні витвори мистецтва, спалюються мільйони книг, тисячі монастирів, храмів, бібліотек. Незабаром, крім хунвейбінів, організовуються загони революційної робочої молоді — «цзаофані» («бунтарі»), причому обидва рухи дробляться на ворогуючі угрупування, що ведуть часом кровопролитну боротьбу між собою. Коли терор досягає свого піку і життя в багатьох містах завмирає, проти анархії наважуються виступити регіональні керівники і армія. Сутички військових з хунвейбінами, а також внутрішні зіткнення між революційною молоддю поставили Китай під загрозу громадянської війни. Дійшовши до цієї межі, Мао вирішує припинити революційний терор. Мільйони хунвейбінів і цзаофаней, разом з партійними працівниками, просто висилаються в села. Головна дія культурної революції закінчилася, Китай образно лежить в руїнах.У країні після культурної революції була заборонена Біблія, і всі екземпляри священної для християн книги були конфісковані. Біблію знову почали випускати в країні тільки в кінці 1980-х років.