- •1.Конституційні засади державної служби в Україні
- •2. Загальна характеристика чинного законодавства про державну службу в Україні.
- •Державна служба як інститут служіння інтересам народу, суспільству, державі.
- •Державна служба як галузь законодавства.
- •Державна служба як правовий інститут адміністративного права.
- •6.Визначення та ознаки державної служби, їх характеристика
- •Основні напрями реформування державної служби в Україні.
- •8. Функції державної служби: визначення, види, характеристика.
- •Організаційно-функціональні принципи державної служби.
- •Правові засади служби в органах місцевого самоврядування
- •Поняття та ознаки служби в органах місцевого самоврядування.
- •Конституційно-правові принципи державної служби
- •13. Принципи служби в органах місцевого самоврядування
- •14. Загальна характеристика проходження служби в органах місцевого самоврядування.
- •15.Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.
- •16.Загальна характеристика військової державної служби.
- •17.Особливості державної служби в органах законодавчої, виконавчої, судової влади.
- •18.Поняття і види державних службовців.
- •24. Службовий обов'язок і особиста відповідальність державного службовця.
- •25. Професіоналізм та компетентність державного службовця.
- •26. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу
- •27. Адміністративна відповідальність державних службовців.
- •28. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
- •29. Матеріальна відповідальність державних службовців.
- •30. Спосіб заміщення вакантної посади державного службовця.
- •31. Поняття та принципи атестації державного службовця
- •Поняття і правова природа дисциплінарного провадження.
- •Принципи дисциплінарного провадження та їхня характеристика.
- •Система органів управління державною службою.
- •Правовий статус Головного управління державної служби України.
- •Державний контроль у сфері державної служби.
- •Етичні вимоги до державних службовців.
- •Особливості державної (публічної) служби в сша.
- •Особливості державної (публічної) служби в країнах Західної Європи.
- •Теорії формування еліт. Сутність понять «Адміністративна еліта», «Управлінська еліта» та «Політичні еліта».
- •Особливості функціонування патронатної державної служби.
- •Державна кадрова політика та її принципи.
- •Основні положення Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки.
- •Кадрові процеси у державній службі.
- •Методичні рекомендації з розроблення профілів професійної компетентності посад
- •Місія, цілі діяльності та структура центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •Європейські інструменти підтримки розвитку державної служби в Україні.
- •Кадровий резерв у сфері державної служби.
- •Нормативно-правова база профспілкової діяльності у сфері державної служби.
- •Хабар та хабарництво, форми надання хабарів. Відповідальність за одержання хабарів.
- •Національна Стратегія боротьби з корупцією.
- •Особова справа державного службовця: основні вимоги та порядок ведення.
- •Дипломатична служба та її специфіка.
- •55.Класифікація посад на державній службі.
- •56. Особливості проходження державної служби в органах законодавчої влади.
- •57. Бюрократія та бюрократизм як атрибут державної служби.
- •58. Атестація посадових осіб місцевого самоврядування.
- •59. Види державної служби. Ознаки, відмінності та специфіка.
- •60. Врегулювання конфлікту інтересів. Компетенційні спори у сфері державної служби.
Кадровий резерв у сфері державної служби.
1. Кадровий резерв для державної служби створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі.
Робота, що проводиться з особами, зарахованими до кадрового резерву, повинна сприяти підвищенню професійного рівня працівників та підготовці їх до виконання функцій на майбутній посаді.
2. Кадровий резерв формується із:
керівників і спеціалістів підприємств, установ, організацій, сфера діяльності яких належить до компетенції даного державного органу, та інших органів;
працівників місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування;
випускників вищих навчальних закладів відповідного профілю;
державних службовців, які підвищили кваліфікацію, пройшли
стажування або рекомендовані для просування на більш високі
посади;
осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до
кадрового резерву;
числа випускників вищих навчальних закладів, зарахованих на
навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів
державного управління, за поданням Головдержслужби.
3. До кадрового резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов'язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності і необхідний досвід роботи, успіхи у навчанні.
Зарахування працівника до кадрового резерву провадиться за його згодою. Про зарахування до кадрового резерву повідомляється керівництво за місцем роботи зарахованого працівника.
Зарахування до кадрового резерву провадиться керівником відповідного державного органу за пропозиціями його заступників та керівників структурних підрозділів, а також за погодженням з іншими органами, якщо призначення на посади, на які формується кадровий резерв, передбачає погодження кандидатур з цими органами.
Головдержслужба аналізує пропозиції центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо формування кадрового резерву на посади державних службовців, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а також Кабінетом Міністрів України, і узагальнений матеріал подає щороку в I кварталі на розгляд Кабінету Міністрів України.
Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота на яких передбачає доступ до державної таємниці, стосовно осіб, які не мають оформленого в установленому порядку допуску до державної таємниці, розглядається питання щодо можливості надання їм такого допуску згідно із законодавством.
4. З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, керівники державних органів і структурних підрозділів їхнього апарату проводять роботу згідно із затвердженими ними особистими річними планами, в яких передбачається:
систематичне навчання шляхом самоосвіти;
періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі зарубіжних);
участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з відповідних проблем та питань діяльності державних органів і структурних підрозділів;
стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців;
заміщення на період відсутності державного службовця посади, на яку зараховано працівника до кадрового резерву;
участь у підготовціі проектів актів законодавства та інших нормативних документів тощо;
вивчення і аналіз виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, в тому числі на місцях.
5. Організаційно-методичне керівництво формуванням кадрового резерву міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади здійснює Головдержслужба.
Кадрові служби органів, на яких поширюється чинність Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), систематично аналізують та узагальнюють практику формування кадрового резерву і роботи з ним, вносять пропозиції керівництву відповідного органу щодо вдосконалення цієї роботи, контролюють виконання особистих планів підготовки та підвищення кваліфікації.
6. Якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано працівника, стає вакантною, то він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу. Просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування або є випускником Української Академії державного управління при Президентові України, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу поза конкурсним відбором.
7. Керівник державного органу несе відповідальність за ефективну підготовку і використання кадрового резерву. При заміщенні вакантної посади керівник державного органу в поданні на призначення кандидата на цю посаду повинен зазначати, чи перебував він у кадровому резерві на цю посаду і протягом якого періоду.
Перебування працівника у кадровому резерві може припинитися з його власної ініціативи або за мотивованою пропозицією керівника відповідного державного органу.
