- •1. Визначте преді і завд курсу і розкрийте історичний зміст періоду новітньої іст.
- •2. Охарактеризуйте Версальсько-Вашингтонську систему мирних договорів.
- •3. Визначте проблеми періодизації новітньої іст. Кр-н Зх Євр та Пн Америки.
- •4. Проаналізуйте основні напрями історіографії та джерельну базу курсу.
- •5. Охарактеризуйте втрати Німеччини у псв та дайте оцінку її економ становищу у перші післявоєнні роки.
- •6. Ліга Націй: процес створення, завдання та перші кроки.
- •7. Веймарська республіка в Німеччині: здобутки та втрати.
- •8. Розкрийте передумови зародження та становлення нацистського руху в Німеччині.
- •9. Фашизм в країнах Європи: спільні риси та особливості розвитку в 30-ті рр. Хх ст.
- •10. Визначте наслідки псв для Франції.
- •11. Прокоментуйте основні засади зовнішньополітичного курсу Франції у 30 р. Хх ст..
- •12. Народний фронт у Франції: причини утворення та наслідки діяльності.
- •13. Розкрийте передкмови та причини зародження фашиського руху в Італії.
- •14. Проаналізуйте політику іспанської монархії післа першої світової війни.
- •16. Революція в Іспанії 1931-1939 рр. : причини, хід, наслідки.
- •17. Проаналізуйте соціально-економічне становище сша після псв.
- •18. Визначте головні напрями зовнішньої політики сша у міжвоєнний період.
- •19. Проаналізуйте основні заходи «нового курсу» ф. Рузвельта та визначте його наслідки для країни.
- •20. Крах Варсальсько-Вашингтонської системи договорів та його наслідки для світової спільноти.
- •21. Проаналізувати громадянську війну в Іспанії. Визначити причини та наслідки.
- •22. Основи фашистського режиму в Італії
- •23. Діяльність Ліги Націй: здобутки і прорахунки
- •24. Версальські мирні договори.
- •25. «Новий курс» Рузвельта: основні заході і наслідки для країни
- •26. Втрати Німеччини у Першій світовій і оцінка її економічного становища у перші післявоєнні роки
- •27. Проаналізуйте події в Іспанії 1931-39 рр.
- •28. Наслідки Першої світової війни для Франції
- •29. Причини та передумови зародження фашистського руху в Італії
- •30. Причини утворення та наслідки діяльності Народного фронту
- •31. Зовнішня політика Німеччини напередодні 2 св. Війни
- •32."Мюнхенська змова"
- •33. Політика «умиротворення агресора»
- •34. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •36. Етапи 2-ї світової. Військові дії у Європі на 1-му етапі. Дивна війна
- •37. Міжнародні відносини після 2 св. Війни
- •38. Створення та початок діяльності оон
- •39. Другий етап 2-ї св. І Сталінградська битва
- •40. Ольстерська проблема
- •51. Проаналізуйте соціально-економічне становище італії після другої світової війни
- •52. Проаналізуйте перший етап іі св. Війни. Причини перемог нім.-фашистських військ
- •53. Дайте характеристику діяльності консервативного уряду маргарет тетчер та його соціально-економічної стратегії
- •54. Визначте причини поразки радянських військ в 1941 році
- •55. Розкрийте суть політики умиротворення агресора напередодні іі св.. Війни
- •56. Охарактеризуйте останній етап іі св.. Війни-домовленості союзників та розгром японії
- •57. Охарактеризуйте процес ліквідації британської колоніальної імперії
- •58. Охарактеризуйте міжнародні відносини після іі св.. Війни
- •59. Визначте суть та шляхи розв’язання ольстерської проблеми
- •60. Проаналізуйте політику лейбористів великобританії у перші післявоєнні роки
- •«Італійське економічне диво»
- •Квебекська проблема
- •67.(???Передивіться!)
- •71.Прокоментуйте суспільно політичний розвиток сша в 90ті рр.
- •72.Проаналізуйте політичні процеси в Австрії в 50-60 рр.
- •73.Дайте оцінку комуністичному тоталітарному ладу Румунії 60-80рр.20ст.
- •74.Визначте зміст та значення реформаційної діяльності керівництва Угорщини 50-60х рр.. 20ст
- •75.Розкрийте процес політичного та економічного розвитку Іспанії у 50-70х рр.Франкістський режим.
- •76.Визначте роль Нато у процесі протидії комунізму в світі.
- •77.Проаналізуйте суспільно політичний та економічний розвиток Іспанії 70-90х роках.Перехід до демократії.
- •78.Охарактеризуйте особливості структури нато.
- •79.Охарактеризуйте інтеграційні процеси в Європі 20 поч.21 ст.
- •80.Проаналізуйте розвиток культури в другій половині 20ст. Визначте основні тенденції в мистецтві та музиці.
- •81.Охарактеризуйте німецьке економічне диво: передумови на наслідки
- •82. Охарактеризуйте політичний та економічний розвиток Канади в 70-80-ті рр. Хх ст.
- •83. Охарактеризуйте процес розколу Німеччини та визначте перешкоди на шляху її об*єднання в 40-50-х роках хХст.
- •84.Охарактеризуйте зовнішню політику сша другої половини 80-х рр..Хх ст..
- •85. Прокоментуйте особливості політичного та економічного розвитку Франції у роки Четвертої республіки.
- •86. Проаналізуйте економічний та політичний розвиток сша в 50-60-х роках хх ст..
- •Економіка сша в 60-х роках
- •87. Проаналізуйте процес об*єднання Німеччини, визначте основні проблеми.
- •88. Розкрийте суть Квебекської проблеми та заходи спрямовані на її подолання.
- •89. Охарактеризуйте політичні процеси в Австрії в 50-60-х рр. Хх ст..
- •Коаліційні уряди 1945-1966
- •90. Охарактеризуйте інтеграційні процеси в Європі в 2 половині хх- поч.. Ххі ст..
57. Охарактеризуйте процес ліквідації британської колоніальної імперії
Безпосереднім результатом Другої світової війни став розпад Британської імперії, як й інших світових колоніальних імперій. Причому Англія здійснювала гнучку політику відносно своїх колоній. Це дозволило їй уникнути військової конфронтації з країнами, що звільнялися (на відміну, наприклад, від Франції, що «загрузла» у колоніальних війнах). Крім того, Англія зуміла на тривалий час зберегти контроль над своїми колишніми колоніями, заснувавши Британську співдружність націй (з 1949 р. її стали називати Співдружність націй, або просто Співдружність).У 1947 р. одержала незалежність найбільша англійська колонія, «перлина Британської корони» — Індія. На її території утворилися дві держави-домініони — Індія і Пакистан. 1948 р. статус домініону отримали Цейлон (нині — Шрі-Ланка) і Бірма.50–60-ті роки стали головним етапом у краху Британської колоніальної імперії. У цей період здобули незалежність колишні англійські колонії в Африці (Гана, Нігерія, Уганда та ін.), на Близькому Сході і в Південно-Східній Азії (Кіпр, Кувейт, Малайзія та ін.), у басейні Карибського моря й Океанії (Ямайка, Тринідад і Тобаго, Барбадос та ін.). Улітку 1997 р. Великобританія передала під юрисдикцію Китаю Гонконг, що протягом 150 років був англійським володінням.Більшість колишніх британських домініонів і колоній увійшли до складу Співдружності націй. Сьогодні її членами є 49 держав. Чимало з цих країн визнають королеву Великобританії як главу держави.
58. Охарактеризуйте міжнародні відносини після іі св.. Війни
Друга світова війна різко змінила співвідношення сил на світовій арені. Німеччина, Італія, Японія, які до війни належали до числа великих держав, у результаті військової поразки на деякий час перетворилися на залежні країни, окуповані іноземними військами. Їхній економічний потенціал був істотно ослаблений. Тимчасово втратила статус великої держави й Франція, що була розгромлена Німеччиною в 1940 р. і протягом чотирьох років перебувала під окупацією німецько-фашистських військ. Великобританія, хоча й завершила війну як одна з трьох великих держав-переможниць, ослабила свої позиції. В економічному й військовому відношенні вона далеко відстала від США й була залежною від американської допомоги.США перетворилися на лідера капіталістичного світу, що претендували на світову гегемонію. Іншою найвпливовішою силою у світовій політиці став Радянський Союз, престиж якого в післявоєнному світі зріс небувалою мірою. Виходячи з того, що СРСР зазнав найбільших утрат за часів війні і його внесок у розгром фашизму був вирішальним, радянське керівництво претендувало на провідну роль у вирішенні питань післявоєнного облаштування світу. На конференції в Ялті та наступних нарадах представників СРСР, США й Великобританії було досягнуто згоди про роздільну лінію між радянськими й англо-американськими військами, що діяли в Європі. Вона проходила з півночі на південь: від Балтійського моря через Німеччину й Австрію, по кордону Югославії з Італією аж до Адріатичного моря. Територія на схід від цієї лінії (за винятком Греції) звільнялася радянськими військами, на захід від неї — англо-американськими. Аналогічна роздільна лінія — по 38-й паралелі — була проведена й у Кореї. Північну Корею звільняли радянські війська, Південну Корею — американські. Спочатку ці роздільні лінії мислилися як тимчасовий військовий захід, проте незабаром вони перетворилися на фактичний кордон між радянською й американською сферами впливу.Важливою подією перших післявоєнних років стало створення Організації Об’єднаних Націй (ООН), головним завданням якої було підтримання міжнародного миру й безпеки, розвиток співробітництва між народами й державами.Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини у війніОдним з найбільш нагальних питань післявоєнного врегулювання було укладання мирних договорів. Оскільки Німеччина не мала уряду, держави-переможниці вирішили в першу чергу укласти мирні договори з європейськими союзниками Німеччини — Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією і Фінляндією.Проекти цих договорів були підготовлені Радою міністрів закордонних справ п’яти великих держав: СРСР, США, Великобританії, Франції і Китаю. Підготовлені проекти були винесені на розгляд Паризької мирної конференції, що проходила з липня по жовтень 1946 р.У процесі підготовки договорів, як і під час роботи Паризької конференції, виявилися серйозні суперечності між СРСР, США і Великобританією. Уряд СРСР підтримував створені за його сприяння уряди Румунії, Угорщини і Болгарії, а уряди США і Великобританії вимагали їхньої докорінної реорганізації.У результаті взаємних поступок все ж таки вдалося досягти домовленостей зі спірних питань, і до кінця 1946 р. робота з підготовки договорів була завершена. У лютому 1947 р. у Парижі відбулося підписання мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією і Фінляндією.Територіальні постанови мирних договорів скасували надбання, здійснені раніше фашистськими агресорами. Італія визнала суверенітет Албанії й Ефіопії, втратила свої колонії в Африці. Окуповані італійцями Додеканезькі острови поверталися Греції. Слов’янські землі, за винятком Трієста, передавалися Югославії. Трієст і невелика область, що прилягала до нього, були проголошені вільною територією (в 1954 р. західна частина «вільної території» з м. Трієст відійшла до Італії, східна — до Югославії). Угорщина повернула Румунії частину Трансільванії. Фінляндія повернула СРСР область Петсамо (Печенга) і надала Радянському Союзу територію Порккала-Удд (недалеко від Ґельсінкі) в оренду терміном на 50 років для створення там радянської військово-морської бази. Кордони Болгарії залишилися незмінними.Економічні розділи договорів передбачали виплату репарацій жертвам агресії: Радянському Союзу, Албанії, Греції, Югославії, Чехословаччині та Ефіопії.У ході конференції у сан франциско радянська делегація висунула ряд пропозицій і поправок до договору, у тому числі ті, що стосувалися чіткого визначення приналежності територій, які відійшли від Японії. Але ці пропозиції не були навіть прийняті до розгляду. Згідно з підписаним договором Японія визнала незалежність Кореї, відмовилася від будь-яких претензій на Курильські острови й Південний Сахалін, на острів Тайвань, Пескадорські острови й низку інших територій. Але в договорі не було зазначено, що ці території повертаються Радянському Союзу й Китаю, як це було передбачено угодами союзних держав воєнного часу.Одночасно з мирним договором у Сан-Франциско був підписаний «договір безпеки» між Японією і США. Цей договір дозволив Сполученим Штатам під приводом «забезпечення безпеки Далекого Сходу» упродовж необмеженого терміну тримати свої війська на японській території.Нормалізація відносин між Японією і СРСР затяглася. Лише в жовтні 1956 р. була підписана спільна декларація про припинення стану війни й відновлення дипломатичних відносин. Однак через розбіжності з питання про повернення Японії островів Південнокурильської гряди (японці їх називають «північними територіями») мирний договір між Москвою і Токіо й дотепер не підписаний.Однак перш ніж відносини між вчорашніми союзниками досягли критичної позначки (початок 50-х років), їм вдалось втілити у життя низку домовленостей і укласти важливі угоди. Так, було успішно розроблено статут ООН (1945 р.) і започатковано її діяльність, засуджено головних воєнних злочинців на Нюрнберзькому (1946-1946) і Токійському (1946-1948) процесах. Подолавши різні труднощі, союзники спромоглись довести до логічного завершення Паризьку мирну конференцію (липень - жовтень 1946 р.), на якій узгоджувалися умови мирних договорів з європейськими союзниками Німеччини - Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною і Румунією. Мирні договори, підписані 10 лютого 1947 р., утверджували повернення до довоєнних кордонів і фіксували певні територіальні зміни в Європі. Італія позбавлялась усіх своїх колоній, знищувала військові укріплення на кордонах Франції, італо-югославський кордон змінювався на користь Югославії, острови Додеканес від Італії передавалися Греції. Радянсько-фінляндський кордон встановлювався станом на 1 січня 1941 р., Фінляндія передавала СРСР область Петсамо (Печенга). Договори узаконювали передачу СРСР раніше вже приєднаних до УРСР Північної Буковини, Південної Бессарабії та українського Закарпаття. Серед територіальних придбань СРСР були також частина німецької Східної Пруссії (Калінінградська область Росії), Південний Сахалін, Курильські острови тощо. Договори передбачали виплату репараційних платежів країнами-агресорами.Мирні договори з Німеччиною та Японією не були розроблені на той час, і їх вирішення було відкладене. Захід і СРСР не знайшли порозуміння з цих питань. Особливу вагу в повоєнних міжсоюзницьких відносинах мало німецьке питання. Влітку 1945 р. у Потсдамі Трумен, Сталін і Черчілль домовились про те, що поділена на 4 окупаційні зони Німеччина буде розглядатися як єдине економічне ціле, а мирний договір з нею буде підписаний одночасно всіма переможцями. Окупаційна політика зводилася до 4 "де": денацифікація, демілітаризація, демонополізація і демократизація. У реалізації цієї програми виявилися глибокі розбіжності між СРСР і Заходом. У радянській зоні повоєнні перетворення мали на меті насамперед закріплення радянського впливу. Основна боротьба на Далекому Сході між Москвою та Вашингтоном розгорнулася за Китай. Незважаючи на підписаний у серпні 1946 р. Договір про дружбу та союз між СРСР і Республікою Китай, сталінська окупаційна адміністрація не допустила війська Чан Кайші у Маньчжурію і чинила всілякі перешкоди його урядовцям. 1 жовтня 1949 р. було проголошено утворення Китайської Народної Республіки (КНР). Рештки партії Гоміндан переправилися на острів Тайвань, звільнений американцями від японців.Мирний договір з Японією було укладено у вересні 1951 р. на міжнародній конференції у Сан-Франциско. За його умовами Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від претензій на Курильські острови, Південний Сахалін, Тайвань. СРСР, Польща і Чехословаччина, що були учасниками конференції, відмовилися поставити свої підписи під цим договором, вимагаючи запрошення для участі у роботі конференції делегацій комуністичного Китаю, Монголії та інших союзників. Крім того, СРСР вимагав вивести з Японії американські війська і ліквідувати військові бази США. Лише в 1956 р. була підписана радянсько-японська декларація про припинення війни і відновлення дипломатичних відносин. Питання про мирний договір Росії як правонаступник СРСР з Японією залишається до сьогодні не вирішеним.
