Пай Журден, Дорімена, Дорант.

✓

Пан Журден (зробивши два поклони, спиняється занадто близько біля Дорімени). Відступіться трохи далі, пані.

Дорімена. Що?

Пан Журден. На один крок, будьте ласкаві.

Дорімена. Що таке?

Пан Журден. Відступіться трохи, щоб я міг ще втретє вам уклонитися.

Дорант. Маркізо, пан Журден розуміється на ви­тонченому поводженні.

Пан Журден. Це мені така честь, пані, що ви зробили мене щасливим... Я такий радий, що маю щастя... Ви були такі добрі... що обдарували мене такою ласкою... що вшанували мене своєю високою присутністю. Коли б я був гідний бути гідним такої гідності, як ваша... коли б само небо... з заздрості до мого щастя... послало мені... дало мені перевагу... щоб я міг заслужити... так би мо­вити...

Дорант. Досить, досить, пане Журдене! Пані не любить довгих компліментів. Вона й без них багато вже чула про ваш гострий розум... (Стиха до Дорімени). В цього доброго міщанина, як бачите, вельми кумедні ма­нери.

Дорімена (стиха до Доранта). Так, це відразу впадає в очі.

Дорант. Пані, дозвольте відрекомендувати вам мого найкращого друга...

Пан Журден. Це надто багато честі для мене...

Дорант. ...Людину дуже шляхетну.

Дорімена. Я відчуваю до нього глибоку повагу.

Пан Журден. Я ще нічого не зробив, пані, щоб заслужити такої ласки.

—

Дорант (стиха до пана Журдена). Глядіть же: ані найменшого натяку на діамант, який ви їй подарували...

Пан Журден (стиха до Доранта). А чи можна хоч поцікавитись, чи припав він їй до вподоби⁹

Дорант (стиха до пана Журдена). Та що ви! Борокь боже! То було б з вашого боку страх як нечемно. Якщо ви бажаєте поводитися так, як годиться у вишуканому товаристві, то вдавайте, ніби то не ви його подарували. (Вголос). Пан Журден, маркізо, каже, що він щасливий вітати вас у своїй господі.

Дорімена. Це для мене велика честь.

Пан Журден (стиха до Доранта). Який я вдячний вам, пане, що ви закинули їй добре слівце за мене!

Дорант (до пана Журдена). Я ледве умовив її поїхати до вас.

Пан Журден (стиха до Доранта). Не знаю, чим вам віддячити.

Дорант. Він каже, пані, що ви — красуня над красунями.

Дорімена. Він дуже ласкавий до мене.

Пан Журден. Пані, то ви дуже ласкаві до мене, що ви...

Дорант. А чи не час уже й про обід подумати? ЯВА 20

Пан Журден, Дорімена, Дорант, лакей.

Лакей (стиха до пана Журдена). Все готове, пане.

Дорант. Ходімо ж до столу, та нехай покличуть музикантів.

ЯВА 21

ВИХІД БАЛЕТУ

Третя інтермедія: шість кухарів, що готували пишний бенкет, танцюють разом; потім вони вносять накритого стола, заставленого різноманітними стравами.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

ЯВА 1

Дор імена, пан Журден, Дорант, троє співаків, лакей.

Дорімена. О Доранте! Та це ж розкішний бенкет!

Пан Журден. Ви глузуєте з мене... Я волів би запропонувати вам щось достойніше вас, пані!

Дорімена, пан Журден, Дорант і троє співаків сідають до столу.

Дорант. Пан Журден має рацію, маркізо, і я йому дуже вдячний за те, що він так гостинно вітає вас у себе. Я цілком погоджуюся з ним, що обід цей не гідний вас, маркізо. Я сам його замовляв, проте, мушу признатися, я далеко не такий досвідчений у цих справах, як наші друзі, а через те й обід цей не досить вишуканий. Людина, що має витончений смак, знайде в ньому багато недоліків... О, коли б за цю справу взявся Даміс, то все було б як слід: на всьому відбилася б його елегантність і глибоке знання справи, він сам вихваляв би кожну страву, і зреш­тою ви були б змушені визнати за ним високий талант до науки смачно попоїсти. Він розповів би вам багато й вельми красномовно про цей підрум’янений хліб із золо­тистою скоринкою, що так м’яко хрумтить під зубами; про тонке, ніжне, немов оксамит, вино з чудовим арома­том; про баранячу лопатку, нашпиговану петрушкою; про нормандську телятину — білу, соковиту, що так і тане в роті; про куріпок, що так чудово пахнуть; і як про вінець усього — про бульйон з блискітками жиру та про молоду ситеньку індичку, обкладену голубами й прикрашену бі­лими цибулинками та цикорієм. Що ж до мене, то, на жаль, мушу вам признатися,— я великий профан у цій справі, і, як дуже влучно висловився пан Журден, я волів би запропонувати вам щось багато достойніше вас, маркізо.

Дорімена. Я їм з великою насолодою,— оце вам відповідь на ваші компліменти.

Пан Журден. Ах, які чудові ручки!

Дорімена. Руки найзвичайнісінькі, пане Журдене; ви, мабуть, хочете сказати — цей діамант? О, він і справді чудовий!

Пан Журден. Я, маркізо? Воронь боже, щоб я що говорив про нього! ^Це було б негідно шляхетної людини; до того ж цей діамант — така дрібничка...

Дорімена. Ви дуже вибагливі.

Пан Журден. Ви надто ласкаві...

Дорант (зробивши знак пану Журденові). Ей! На- лийте-но вина панові Журдену та цим добродіям, що ласкаво потішать нас застольними співами.

Дорімена. До гарного обіду музика — найкраща приправа. О, мене вітають тут чудово!

Пан Журден. Пані, це не...

Дорант. Пане Журдене, послухаймо цих співаків: тс, що вони нам скажуть, варте далеко більше, ніж усе тс, що зможемо сказати ми.

Перший та другий співаки (співають з келихами в руках).

Випий, Філісо, хоч краплю мерщій!

Келих в руках твоїх радість несе...

Келиху жінка — то ворог страшний,

Але мені ви миліш над усе!

І ти, і я, й міцне вино —

Навіки ми тепер одно!

Губками келиха ти поцілуй,—

Враз вони в тебе, як кров, зашаріють.

Ти і вино — то найбільше бажання!

Пий, моя любко, за вічне кохання,

Хай воно радість над нами навіє!..

І ти, і я, й міцне вино —

Навіки ми тепер одно!

Другий та третій співаки (разом).

Пийте, друзі, не сумуйте!

Час не жде на нас, летить.

Користайте кожну мить І життя собі не псуйте! -

Переплинеш чорні хвилі —

1 прощай, вино, любов!..

Пийте, пийте ж, мої милі,

Доки в жилах грає кров!

Дурень хай собі міркує,

В чому щастя слід шукати,

Та нехай іде до ката —

Ми його не потребуєм!

Слава, мудрість і чеснота Вже наскучили мені,

Не зника від них турбота —

Щастя в доброму вині!

Всі троє (разом).

Скрізь вино, скрізь воно,— пийте, добрі люди!

Хлопче, лий, наливай! Наливай і чекай,

Доки скажуть: буде!

Дорімена. Я певна, що краще співати неможливо. Прекрасний спів!

Пан Журден.Ая бачу перед собою, маркізо, щось багато прекрасніше...

Дорімена. Що я чую! А я й не сподівалася, що пан Журден може бути такий галантний!

Д о р а н т. Даруйте, маркізо! За кого ж ви маєте пана Журдена?

Пан Журден. Я дуже хотів би, щоб вона мала мене за те, що я скажу.

Дорімена. Ну ж бо!

Дорант (до Дорімени). Ви його не знаєте.

Пан Журден. Вона мене знатиме добре, аби схо­тіла.

Дорімена. О! Що ви на це скажете?

Дорант. Він така людина, що за словом до батька не бігає. Але ж ви навіть не помічаєте, маркізо, що пан Журден доїдає всі ті шматочки, до яких ви доторкнулися.

Дорімена. Яв захопленні від пана Журдена.

Пан Журден. Коли б я міг захопити ваше серце, я був би...

ЯВА 2