1901 Року), «Скупця» (1912), «Шлюб із примусу* (1915). Ще два не- мадруяовяні переклади («Жорж Данден» та «Лікар мимоволі») лишилися « архіві письменника.

В 1931 році вийшла книжка «Французькі класики XVII сторіччя» в перекладі Максима Рильського, де вміщено, серед Іншого, Мольєрового «Мізантропа». Карбовані олександрійські вірші цієї «високої комедії» стали одним із кращих надбань Рильського-перекладача.

Пропонований нижче переклад «Міщанина-шляхтича» належить перу Ірини Стешекко. Письменниця прожила довге (1898-1987), але складне й трагічне життя. Вона виховувалася в середовищі київської україномовної Інтелігенції початку сторіччя — то були родини Лисенків, Русових, Ко­сачів, Ст&рицькнх... її батько, письменник і літературознавець, Іван Сте­шете о був міністром освіти в очолюваному Володимиром Винниченком Генеральному секретаріаті — першому уряді Української Народної Рес­публіки. І хоча він загинув від руки вбивці ще влітку 1918 року, його наукові праці, власні твори й переклади на підрадянській Україні потра­пили під заборону. Мати письменниці, дочка Михайла Старицького Оксана Стешенко також мала неабиякий літературний хист і залишила низку першорядних творів для дітей. Загинула вона 1941 року, коли після вибуху війни більшовики спішили розправитися з останніми зацілилими представниками «ненадійної» старої української інтелігенції (саме тоді розстріляно співака М. Донця, спалено живцем поета В. Свідзінського, замучено в тюрмі академіка А.Кримського; тоді ж загинула й друга дочка М. Старицького, також відома письменниця Людмила Старицька-Черня- хівська). Ще раніше, 1939 року, загинув і брат письменниці, відомий бібліограф Ярослав Стешенко.

Цей далеко неповний мартиролог дозволяє уявити, яким дивом було те, що Ірина Іванівна не загинула від кулі ката-енкаведиста в тридця­тих-сорокових, а померла в своєму ліжку, в комуналці на київській вулиці Репіна, вже наприкінці вісімдесятих... Адже на додачу до «буржуазно- націоналістичного» походження вона мала в біографії ще й роботу в знаменитому «Березолі», де сам Лесь Курбас спонукав її взятися до перекладів Шекспіра й Мольєра, в чиїх п’єсах вона грала головні ролі.

До кінця життя письменниця лишалася для друзів, які називали її «пані Орися», ніби сполучною ланкою з винищеним до ноги гордим і шляхетним поколінням «Громад» і «Плеяди». Померла вона, трохи не доживши до свого дев’яностоліття. Поховали її не центральній алеї Бай­кового кладовища, поруч із батьком — далася взнаки горбачовська «пе- рестройка».

То ж нехай ця перекладена Іриною Іванівною Стешенко п’єса стане для багатьох юних читачів першим місточком до творчості великого француза, гарячого серцем і швидкого розумом Мольєра.

Максим СТРІХА

МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ

Комедія на п’ять дій

ДІЙОВІ ОСОБИ КОМЕДІЇ

Пан Журден — міщанин.

Пані Журден — його дружина. Люсіль — дочка Журденів.

Клеонт — закоханий у Люсіль. Дорімена — маркіза.

9

2

Дорант — граф, закоханий у Дорімену. Ніколь — покоївка в Журденів.

Ков’ель	— слуга Клеонта.
У ч и т е л ь	музики.
Учень у	чителя музики
Учитель	танців.
У читель	фехтування.
У читель	філософії.
Кравець
Його уч	итель.
Два лак	еї.

ДІЙОВІ ОСОБИ БАЛЕТУ В першій дії

Співачка.

Двоє співаків.

Танцюристи.

В другій дії Учні кравцеві, що танцюють.

В третій дії Кухарі, що танцюють.

В четвертій дії Троє співаків.

Турецька церемонія.

Муф тій, що співає.

Дервіші, що співають.

Турки — помічники муфтія, що співають. Турки — помічники муфтія, що танцюють.

В п’ятій дії Балет націй.

Дія відбувається в Парижі, в господі пана Журдена.

ДІЯ ПЕРША

Увертюру виконує велика кількість інструментів; посередині сцени учень учителя музики, сидячи за столом, компонує мотив до серенади, яку замовив пан Журден.

ЯВА 1

Учитель музики, учитель танців, співачка, двоє

співаків, двоє скрипалів, чотири танцюристи.

Учитель музики (до співаків). Заходьте до цієї зали і відпочиньте тут, поки він прийде.

Учитель танців (до танцюристів), І ви теж за­ходьте сюди, на цей бік.

Учитель музики (своєму учневі). Готово?

Учень. Так.

Учитель музики. Подивимось... О, та й справді добре!

Учитель танців. Щось новеньке?

Учитель музики. Так. Це музика для серенади. Я загадав йому написати її для нашого панка, поки він прокинеться.

Учитель танців. Дозвольте глянути⁹

Учитель музики. Ви її почуєте разом із діалогом, коли з'явиться пан Журден. Зараз вія вийде.

Учитель танців. Тепер у нас з вами діла з го­ловою.

Учитель музики. Ото, ще б пак! Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — вдавати з себе галантного кавалера — просто скарб для нас! І вам з вашими танцями, і мені з моєю музикою не завадило б, щоб усі були на нього схожі.

її

Учитель танців. Ну, не цілком. Мені б хотілося, щоб він краще розумівся на тих речах, які ми для нього компонуємо.

Учитель музики. Він справді нічогісінько не тя­мить, зате добре платить, а це тепер найголовніше для нашого мистецтва.

Учитель танців. Щодо мене, то признаюся вам,— мене вабить трохи ще й слава. Оплески мене хвилюють; на мою думку, для артиста справжня мука — тішити дурнів, марнувати час і сили на те, щоб зворушити якогось йолопа. Що не кажіть, а все-таки дуже приємно працювати для людей, які здатні відчути всі тонкі нюанси мистецтва, вміють оцінити красу нашої праці й щирою похвалою дають нам кілька дійсно чудових хвилин. Найкраща на­города за все, що ви створили,— це бачити, що вас зро­зуміли, і чути оплески, якими вас вшановують! На мою думку, ніщо не може зрівнятися з такою нагородою за працю, а похвала досвідчених людей — найвища насолода.

Учитель музики. Що й казати! Я теж такої думки; немає нічого приємнішого за оплески, але й найщиріші оплески не нагодують шлунка! Самих оплесків для життя ще надто мало, людина потребує чогось соліднішого! Най­краща похвала для мене та, яка переходить із рук просто до кишені. Звичайно, панок наш — людина зовсім темна, плеще про все, не тямлячи нічого, і аплодує кожній ні­сенітниці, та за його гроші можна пробачити йому всяку дурість. Розуміння мистецтва в нього у гаманці, а похвала його — червінці, і цей міщанин-неук, як бачите, платить нам далеко краще, ніж той високородний вельможа, який нас сюди привів.

Учитель танців. Я де в чому погоджуюся з вами... Та все ж мені здається, що для вас гроші надто вже багато важать. Грошолюбство — така паскудна річ, що кожній чесній людині слід не показувати нахилу до неї.

Учитель музики. А проте ви ж не відмовляєтеся від тих грошей, що їх наш панок вам дає?

Учитель танців. Звичайно, не відмовляюсь, але запевняю вас, я дбаю не тільки про гроші. Я хотів би, щоб він при своїх достатках хоч трохи виховав свій смак.

Учитель музики. Я теж цього бажаю; ми ж обидва саме на це з усіх сил і працюємо. Чи так, чи інак, а він просла­вить наш хист серед вельможного товариства; він нам плати- тиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього.

Учитель танців. Ось він іде.

ЯВА 2