Муфтій, дервіліі, турки, що співають і танцюють.

Муфтій. Скажіть, турки, хто він іста? Анабаптиста? Анабаптиста?

Т у р к и . Йок¹.

Муфтій. Цвінгліста?

Турки. Йок.

Муфтій. Кофіста?

Турки. Йок.

Муфтій. Гусита? Мориста? Фроніста?

Турки. Йок, йок, йок.

Муфтій. Йок, йок, йок. Він поганець?

Турки. Йок.

Муфтій. Лютеранець?

Турки. Йок.

Муфтій. Пуританець?

Турки. Йок.

Муфтій. Браміна? Мофіна? Зурина?

Турки. Йок, йок, йок.

Муфтій. Йок, йок, йок. Магометана? Магометана? " Турки. Гі, валла! ² Гі, валла!

Муфтій. Як його звати? Як його звати?

Турки. Джіурдіна, Джіурдіна.

І

Муфтій (підплигуючи). Джіурдіна? Джіурдіна?

Турки. Джіурдіна, Джіурдіна. Муфтій.

Магомета за Джурдіна Я проситиму щоднини.

Щоб зробити паладина З Джіурдіна, з Джіурдіна.

Дам тюрбана й шаблю нині Й відішлю на бригантині Захищати Палестину.

Магомета за Джурдіна Я проситиму щоднини.

(До турків). Добрий турок Джіурдіна?

Турки. Гі, валла, гі, валла!

Муфтій (танцюючи й співаючи). Га-ла-ба, ба-ла- шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!

Турки. Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!

ЯВА 12

Турки, що співають і танцюють.

ЯВА 13

Муфтій, дервіші, пан Журден, т у р к и , що співають і танцюють. Другий вихід балету

Муфтій повертається у величезному святковому тюрбані, прикрашеному чотирма або п’ятьма рядками засвічених свічок; за ним двоє дервішів у гостроверхих шапках, теж прикрашених засвіченими свічками, несуть коран. Двоє інших дервішів вводять пана Журден а і став­лять його навколішки так, щоб він руками доторкався землі, а спина його служила пюпітром для корана; муфтій кладе йому на спину коран і знову починає, кривляючись, прикликати Магомета: то насуплює брови, то б’є раз по раз рукою по корану, то швиденько перегортає сторінки, після чого, зводячи очі й підносячи руки до неба, він голосно вигукує: «Гу!» Під час цієї другої церемонії турки-помічники то нахиля­ються, то випростуються, теж співаючи: «Гу, гу, гу!»

Пан Журден (після того, як у нього зняли коран зі спини). Уф!..

Муфтій (до пана Журдена).

Ти не шахрай?

Ні, ні, ні!

Муфтій.

Ти не брехай?

Турки.

Ні, ні, ні! Муфтій (до турків).

Тюрбан йому дай!

Турки.

Ти не шахрай?

Ні, ні, ні!

Ти не брехай?

Ні, ні, ні!

Тюрбан йому дай!

ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Турки, що танцюють, надівають під звуки музики на пана Журдена тюрбан.

Муфтій (подаючи панові Журденові шаблю).

Ти вже шляхтич, я не брехай. Шаблю приймай!

Турки (видобуваючи шаблі).

Ти вже не шляхтич, ми не брехай. Шаблю приймайї

ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена в такт шаблями.

Муфтій.

Бийте, бийте,

Не жалійте!

Бийте, бийте,

Не жалійте!

П’ЯТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена під музику ціпками.

Муфтій.

Не стидатись, не кричати,

Коли хочеш паном стати!

Турки.

Не стидатись, не кричати,

Коли хочеш паном стати!

Муфтій втретє починає прикликати Магомета. Дервіші шанобливо беруть його попід руки, потім турки — і ті, що співають, і ті, що танцюють,— починають стрибати навколо муфтія і нарешті виходять разом з ним і виводять пана Журдена.

ДІЯ П’ЯТА ЯВА 1

Пані Журден, пан Журден.

Пані Журден. Ах, боже мій милосердний! Ой лишенько! На кого ти схожий! Що ти на себе нап’яв? Чи не зібрався ти часом до маскараду? Та кажи ж нарешті, що це все означає? Хто тебе так вичепурив?

Пан Журден. Чи чувано коли таке зухвальство! Розмовляти так з «мамамуші»?

Пані Журден. Що ти сказав?

Пан Журден. Так, так, тепер усі повинні мене поважати. Мене щойно зроблено «мамамуші». Чула?

Пані Журден. Ще що вигадай! «Мамамуші»?

Пан Журден. «Мамамуші», кажу ж тобі. Я — «мамамуші»!

Пані Журден. А що це за звір такий?

Пан Журден. «Мамамуші» — це по-нашому «па­ладин».

Пані Журден. Балазин? Ти таки й справді бла­зень! Чи не записався ти часом на старість до балету?!

Пан Журден. От дуреля! Я кажу — паладин, розумієш? Це такий високий сан. Мене щойно висвятили на нього з цілою церемонією.

Пані Журден. З якою ж то церемонією?

Пан Журден.

Магомета за Жордіна

Я проситиму щоднини...

Пані Журден. Що ж воно означає?

Пан Журден. Жордіна — означає Журден.

Пані Журден. Ну, нехай Журден. Ну, та й що з того?

Пан Журден.

Щоб зробити паладина із Жордіна...

Пані Журден. Як?

Пан Журден.

Дам тюрбана й шаблю нині...

Пані Журден. Що таке?

Пан Журден.

Й відішлю на бригантині

Захитати Палестину.

Пані Журден. Що ти верзеш?

Пан Журден.

Бийте, бийте — не жалійте!

Пані Журден. Що це за мова така чудернацька?

Пан Журден.

Не стидатись, не кричати,

Коли хочеш паном стати!

Пані Журден. Та що ти мелеш?

Пан Журден (співаючи й пританцьовуючи). Га- ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да! (Падає додолу).

Пані Журден. Ой боже ж мій милосердний! Чо­ловік мій з глузду з’їхав!

Пан Журден (підводиться й виходить). Цить, нахабо! Мусиш з повагою ставитися до пана «мамамуші»!.

Пані Журден (сама). Де він розум свій втратив? Побіжу ж я за ним... Крий боже, ще на вулицю вискочить! (Побачивши Дорімену й Доранта). Ой лишенько! Вас іще тут бракувало! З усіх боків біда!