16. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Цивільно – процесуальні правовідносини – це врегульовані цивільно-процесуальним правом суспільні відносини які виникають між судом та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та рішення цивільної справи.

Цивільно – процесуальні правовідносини виникають через суд який є обов’язковою стороною чи учасником таких відносин. Цивільні процесуальні правовідносини мають такі ознаки :

1. вони врегульовані нормами ЦПП;

2. завжди виникають між судом як органом державної влади та інших учасниками процесу;

3. оформляють поведінку учасників процесу яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах ;

4. мають відносний характер тобто такими правовідносинам притаманний конкретний суб’єктний склад учасників правовідносин з іншим визначенням правового статусу кожного з них

Цивільно – процесуальне законодавство чітко визначає правовий статус суду, судді, сторін, позивача, відповідача, заінтересованих осіб, свідка, третіх осіб, прокурора та інших учасників цивільного процесу.

5. Цивільно – процесуальні правовідносини виражаються у спеціальній встановлені законом цивільній процесуальній формі і постійно перебувають у русі що складає їх систему. При зверненні до суду, суд відкриває провадження по справі: здійснює провадження у справі досудового розгляду, проводить судовий розгляд справи.

Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які правовід­носини, мають свою внутрішню структуру та складаються з трьох елементів: суб'єкта, об'єкта і змісту.

Суб'єктний склад цивільних процесуальних правовідносин є рі­зноманітним.

Суб'єкти - це учасники цивільних процесуальних правовідносин, носії цивільних процесуальних прав та обов'язків. Вони наділені різними процесуальним правами та обов'язками, мають не однакову заінтересованість у справі, тому їх поділяють на декілька груп:

1) суд;

2) особи, які беруть участь у справі;

3) інші учасники цивільного процесу.

За загальним правилом, у процесуальних правовідносинах од­ним із суб'єктів завжди є суд. Так, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособове суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У деяких встановлених законом випадках такі справи розглядаються колегією у складі одного судді і двох на­родних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. У судах апеляційної інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, а у суді касаційної інстанції - п'яти суддів тощо.

Другу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин складають особи, які беруть участь у справі,- суб'єкти, які мають юридичну заінтересованість, що визначає їх правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи. Заінтересованість особи може бути матеріально-правовою та (або) процесуальною.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб; у справах наказного та окремого провадження - заявники, інші заінтересовані особи, їх представники. У цивільних справах також можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 26 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, повинні бути наділені цивіль­ною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.

Окреме місце серед суб'єктів цивільних процесуальних право­відносин займають інші учасники цивільного процесу. Залежно від характеру участі у справі їх поділяють на дві підгрупи: особи, які сприяють встановленню обставин справи (свідок, експерт, пере­кладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу) та особи, які сприяють проведенню судового розгляду справи (секретар су­дового засідання, судовий розпорядник).

Другим елементом цивільних процесуальних правовідносин є об'єкт - це те, з приводу чого вони виникають. Це можуть бути різноманітні матеріальні і нематеріальні блага, що задовольняють потреби суб'єктів.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо об'єкта ци­вільних процесуальних правовідносин. Так, одні автори розуміють під ним дії суб'єктів правовідносин або лише процесуальну діяль­ність суду; інші - матеріально-правові відносини, які захищаються судом; треті виділяють загальний (передбачені законом наслідки процесуальних дій) і спеціальний (захист матеріальних прав і за­конних інтересів сторін і третіх осіб) об'єкти тощо¹. Найбільш сприйнятливою, на наш погляд, є позиція, відповідно до якої виді­ляється загальний об'єкт для усіх цивільних процесуальних право­відносин і спеціальний об'єкт для окремих цивільних процесуаль­них правовідносин. При цьому потрібно мати на увазі, що у цивіль­ному процесуальному праві об'єкти правовідносин невіддільні від процесуальної діяльності і не можуть розглядатися ізольовано від їх матеріального змісту.

Третім елементом цивільних процесуальних правовідносин є їх зміст. Його складають цивільні процесуальні права та обов'язки учасників таких правовідносин, що можуть реалізуватися у сфері процесуальних дій.

Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовід­носин слід визнати наявність відповідної норми цивільного процесуального права та цивільну процесуальну правосуб'єктність, а підставою є певний юридичний факт (конкретна дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов'язує ви­никнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин).

Норми цивільного процесуального права визначають норма­тивну передумову виникнення цивільних процесуальних пра­вовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи як суб'єкта цивіль­них процесуальних правовідносин або ж прямої заборони уча­сті, ці процесуальні правовідносини виникнути не можуть. На­приклад, не можуть бути свідками священнослужителі з при­воду відомостей, які одержані ними на сповіді віруючих (ст. 51 ЦПК).

Цивільна процесуальна правосуб'єктність особи означає її здатність бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідно­син і визначається законом по-різному для кожного із суб'єктів. Наприклад, правосуб'єктність суду визначена Конституцією України, Законом "Про судоустрій і статус суддів", ЦПК та іншими нормативно-правовими актами. У цивільному процесуальному законодавстві найбільше уваги приділяється основним учасни­кам цивільного процесу — сторонам та третім особам, оскіль­ки спір між ними і є безпосереднім предметом судового роз­гляду та вирішення.

Юридичними фактами, внаслідок яких виникають, змінюю­ться або припиняються цивільні процесуальні правовідносини, є, як правило, процесуальні дії його учасників (подання заяви, заявления клопотання, призначення експертизи та ін.).