- •1. Поняття цивільного процесу (судочинства) та його задачі. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
- •2. Поняття, предмет, метод цивільного процесуального права.
- •3.1. Суд як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Правове положення суду. Склад суду. Підстави для відводу судді. Порядок вирішення заяви про відвід судді.
- •3.2. Поняття та ознаки сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність.
- •4.1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді.
- •5. Поняття принципів цивільного процесуального права, їх значення та система.
- •6. Дія принципів законності і рівності громадян перед законом та судом у цивільному процесі. Характеристика загально – правових принципів.
- •7. Показання свідків. Процесуальний порядок допиту свідків. Права та обов’язки свідків.
- •8. Поняття належної та неналежної сторони. Умови, процесуальний порядок та наслідки заміни неналежного сторони.
- •9.1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (поняття, підстави і процесуальний порядок вступу в справу). Їх відмінність від співпозивачів.
- •9.2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (поняття, підстави і процесуальний порядок вступу в справу). Їх відмінність від співучасників.
- •10. Право касаційного оскарження та його підстави. Строки касаційного оскарження
- •11. Порядок забезпечення доказів в цивільному процесі.
- •12. Процес доказування та його елементи.
- •13.14.15.17. Поняття та види представництва в суді. Особи, які можуть бути представниками в суді. Особи, які не можуть бути представниками в суді.
- •16. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
- •18. Докази
- •21. Зміст і значення стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Суб’єкти та об’єкти апеляційного оскарження.
- •22. Законна сила судового рішення. Порядок набрання рішенням суду законної сили. Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили.
- •23. Поняття та види судових рішень
- •24. Поняття та особливості наказного провадження. Справи наказного провадження. Процесуальний порядок їх розгляду, видачі і скасування судового наказу.
- •26. Провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України: підстави, процесуальний порядок оскарження. Повноваження Верховного Суду України при перегляді судових рішень.
- •27. Судові витрати (поняття та види).
- •28. Процесуальна співучасть, її підстави та види. Процесуальні права і обов’язки співучасників.
- •29. Підстави перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Відмінність нововиявлених обставин від нових обставин і від нових доказів.
- •31. Закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення: закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (підстави та правові наслідки).
- •33. Дипломатичний та судовий імунітет в цивільному процесі
- •34. Поняття і зміст окремого провадження. Відмінність окремого провадження від інших видів цивільного судочинства.
- •35. Міжнародний цивільний процес
- •36. Особливості цивілььного провадження за участю іноземного елементу
- •37. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •38. Призначення справи до судового розгляду. Судові виклики та повідомлення суду. Судові повістки та оголошення про виклик в суд.
- •39. Експертиза в цивільному процесі України.
- •41. Поняття кримінального процесу. Завдання кримінального провадження.
- •42. Кримінально-процесуальні функції
- •43. Система засад кримінального провадження
- •44. Суд як орган правосуддя
- •45. Слідчий суддя як суб’єкт кримінального проваждення
- •46. Прокурор в кримінальному провадженні.
- •47. Орган досудового розслідування
- •48. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий
- •49. Захисник як учасник кримінального проважденння
- •50. Потерпілий
- •51. Цивільний позов в кримінальному проважденні
- •52. Поняття доказів в кримінальному процесі. Властивості
- •53. Джерела доказів
- •§ 4. Речові докази і документи
- •§ 5. Висновок експерта
- •54. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •55. Система та види запобіжних заходів
- •56. Особисте забов’язання. Особиста порука. Застава
- •57. Затримання особи, його види
- •58. Тримання під вартою
- •59. Стадія досудового розслідування
- •60. Поняття, види слідчих розшукових дій
- •61. Поняття та система негласних слідчих розшукових дій
- •§ 2. Втручання у приватне спілкування
- •§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
- •62. Повідомлення про підозру
- •§ 2. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування
- •§ 3. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора
- •73. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
- •74. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку.
- •77. Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- •78. Кримінальне провадження про злочини неповнолітніх
- •79. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •80. Кримінальне провадження на підставі угод
- •81. Поняття адвокатури та її завдання
- •82. Принципи організації та діяльності адвокатури
- •83. Форми організації адвокатської діяльності
- •84. Єдиний реєстр адвокатів України
- •85. Поняття, завдання, організаційні форми та принципи здійснення адвокатського самоврядування.
- •86. Фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування
- •87. Правовий статус Національної асоціації адвокатів України
- •88. Порядок скликання та повноваження конференції адвокатів регіону
- •89. Рада адвокатів регіону
- •90. Кдка
- •91. Читати положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги від 17 грудня 2012 року
- •92. Ревізійна комісія адвокатури регіону
- •93. Вкдка
- •94. Вища ревізійна комісія адвокатури (прочитати Положення про врка від 17 жовтня 2012 року)
- •95. Рада адвокатів України
- •96. Комітет захисту прав та гарантій адвокатської діяльності (читати положення про комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності від 27 липня 2013 року)
- •97. З’їзд адвокатів України
- •98. Вимоги до адвоката України
- •100. Зміст та значення Присяги адвоката України
- •101. Помічник адвоката (див положення про помічника адвоката від 1 червня 2013 року)
- •102. Порядок проходження стажування
- •103. Професійні права та обов’язки адвокатів
- •104. Порядок підвищення кваліфікації адвокатів (див Порядок підвищення кваліфікації адвокатами України від 16 лютого 2013 року)
- •105. Адвокатська таємниця
- •107. Поняття та зміст адвокатського запиту
- •108. Поняття та види адвокатської діяльності
- •109. Підстави здійснення адвокатської діяльності
- •110. Договір про надання правової допомоги
- •111. Оплата праці адвоката (див. Порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу від 18 квітня 2012 року)
- •112. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
- •113. Гарантії адвокатської діяльності
- •115. Поняття та види дисциплінарної відповідальності
- •116. Поняття та стадії дисциплінарного провадження
- •114. Підстави та строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
- •117. Підстави та порядок зупинення адвокатської діяльності.
- •118. Підстави і порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •119. Правила адвокатської етики
- •120. Принципи адвокатської етики
56. Особисте забов’язання. Особиста порука. Застава
Стаття 179. Особисте зобов’язання
1. Особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
2. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
3. Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Стаття 180. Особиста порука
1. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
2. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
3. Поручителю роз’яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань та порядок реалізації такого права.
4. Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.
5. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти
років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
6. Контроль за виконанням зобов’язань про особисту поруку здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Стаття 182. Застава
1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.
4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
5. Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
8. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.