1. Поняття, значення та загальні положення стадії порушення кримінальної справи

Термін "порушення кримінальної справи" позначає такі поняття:

1. інститут кримінально-процесуального права, зміст якого утворюють норми глави 8 КПК;

2. кримінально-процесуальне рішення, яке приймають за результатами перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації прозлочини;

3. стадія кримінального процесу.

Останнє значення найповніше відображає зміст цього терміна.

Порушення кримінальної справи — це перша стадія кримінального процесу, в якій орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя приймають, реєструють, перевіряють і вирішують заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини.

Стадію порушення не може оминути жодна кримінальна справа.

Правове значення стадії порушення кримінальної справи поділяють на кримінально-правове і кримінально-процесуальне.

Кримінально-правове значення полягає в тому, що в цій стадії розпочинається кваліфікація злочину:

• спочатку в реєстраційному документі (див. нижче);

• потім у постанові про порушення кримінальної справи.Кримінально-процесуальне значення:

1. вона є своєрідним "процесуальним фільтром", завдяки якомує неможливим порушення кримінальної справи на підставі завідо-мо неправдивих даних, що можуть міститися в первинному джереліінформації про злочин;

2. є правовою підставою для провадження досудового слідства(здійснення слідчих дій, застосування запобіжних заходів, вжиттязаходів до відшкодування завданої злочином шкоди тощо).

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії порушення кримінальної справи діють також загальні положення, притаманні тільки для неї, а саме:

1. обов'язковість органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду приймати повідомлення про вчинені чи підготовлю-вані злочини, в тому числі й у справах, що не належать до їх відання,незалежно від повноти відображення в повідомленні відомостейпро діяння, давності його вчинення тощо;

2. своєчасність початку кримінально-процесуальної діяльностіу всіх випадках, якщо для цього є передбачені законом приводи тапідстави;

3. неприпустимість провадження за анонімним повідомленням;

4. забезпечення права кожного громадянина (незалежно від йоговіку, стану здоров'я, національності тощо) звернутися із заявою(повідомленням) до державного органу, що веде боротьбу із злочинністю;

5. заборона провадження інших, окрім перевірних, процесуальних пізнавальних дій;

6. нерозголошення даних, що їх отримано в ході провадження устадії порушення кримінальної справи, без відома особи, яка ведепроцес;

7. обмеженість у часі встановленими кримінально-процесуальним законом термінами, які залежать від того, чи потребує інформація, що міститься в первинному джерелі, перевірки, чи кінцеверішення може бути прийнято за результатами розгляду цього джерела без його перевірки. Залежно від цього, терміни стадії порушеннясправи можуть бути:

• до 3 днів (якщо первинне джерело не потребує перевірки);

• до 10 днів (якщо необхідно здійснити перевірку джерела інформації).

Початковим моментом терміну стадії порушення справи є момент фактичного отримання органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею заяви (повідомлення) про злочин. Кінцевим — момент прийняття одного із її кінцевих рішень.

Зазначені терміни продовженню не підлягають.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Порушення кримінальної справи є першою стадією кримінального процесу, яку не може оминути жодна кримінальна справа.

2. У стадії порушення справи розпочинається кримінально-правова кваліфікація злочину.

3. Тільки після порушення кримінальної справи в органів дізнання, досудового слідства і прокуратури виникає право на здійсненнядосудового слідства.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

2.1. Завдання стадії

Завдання стадії порушення кримінальної справи випливають іззагальних завдань кримінального процесу.

У цій стадії виконують такі завдання:

1. прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини;

2. реєстрація прийнятих джерел інформації про злочини;

3. перевірка цих джерел;

4. фіксація слідів злочину;

5. вжиття заходів до припинення злочину, що триває;

6. вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

7. прийняття відповідного кінцевого процесуального рішення.

- 2.2. Коло учасників стадії

Учасниками провадження в стадії порушення кримінальної справи є:

1) ініціатори кримінального процесу:

• заявник або особа, яка повідомила про злочин, — громадянин;¹

• підприємство, установа, організація, посадові особи, представники влади або громадськості;

• органи преси, що опублікували матеріали про злочин; • особа, яка з'явилася із повинною;

• посадові особи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які безпосередньо виявили ознаки злочину;

2) державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес:

• органи дізнання (особа, яка провадить дізнання);

• слідчий (начальник слідчого відділу);

• прокурор;

• суддя;

3) інші особи:

• від яких відбираються пояснення;

• громадяни, підприємства, установи, організації, у яких витребуються необхідні документи;

• особи, які провадять спеціальні дослідження, ревізії, інвентаризації, відомчі перевірки та відомчі експертизи;

• учасники оперативно-розшукових дій, що провадяться до порушення кримінальної справи відповідно до ч. 5 ст. 97 КПК;

• учасники слідчих дій, дозволених законом для проведення допорушення кримінальної справи:

огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК);

накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ч. З ст. 187 КПК).

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії

Для виконання завдань стадії порушення кримінальної справи в ній застосовують процесуальні засоби двох видів:

1) притаманні суто для цієї стадії:

• відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб(ч. 4 ст. 97 КПК);

• витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК);

• оперативно-розшукові дії (ч. 5 ст. 97 КПК);

2) властиві стадії досудового слідства, але як виняток дозволенідля проведення в стадії порушення справи:

• огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК);

• накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації зканалів зв'язку — може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції, а також у інформації, якою обмінюються особи з допомогоюзасобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, що маютьдоказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо (ч. З ст. 187 КПК).

... • , ; 2.4. Етапи стадії ?:?;''; , , .-і-: і'-р . -:.

1-й етап: Прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини

Сутність цього етапу полягає у вчиненні компетентними посадовими особами державних органів, які ведуть кримінальний процес, сукупності дій, пов'язаних із отриманням від фізичних і юридичних осіб інформації про вчинений або підготовлюваний злочин.

Усю інформацію, що надходить до компетентних державних органів, залежно від способу її подання, поділяють на дві групи:

1. Інформація про злочини, що міститься в джерелах, визначенихзаконом (ч. 1 ст. 94 КПК) як приводи до порушення кримінальноїсправи:

1. заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,посадових осіб, представників влади, громадськості або окремихгромадян;

2. повідомлення представників влади, громадськості або окремихгромадян, що затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3. явка з повинною;

4. повідомлення, опубліковані в пресі;

5. безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

2. Інформація про злочини, що надійшла телефоном чи за допомогою інших засобів зв'язку.

2-й етап: реєстрація прийнятих джерел інформації (заяв, повідомлень) про злочини

Це фіксація факту прийняття інформації про злочин відповідним органом з присвоєнням порядкового номера і стислим описом отриманих відомостей у реєстраційному документі.

Реєстрація прийнятих джерел інформації про злочини виконує такі функції:

1. надання документу, що містить відомості про вчинений абопідготовлюваний злочин, юридичної чинності;

2. визначення початкового моменту відліку термінів стадії порушення кримінальної справи;

3. фіксація юридично значущої інформації;

4) функцію дисциплінування;

5) допоміжну (щодо наглядової і контрольної) функцію.Реєстрацію первинних джерел інформації здійснюють за такими

правилами:

1. заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини реєструють особи, спеціально призначені керівником відповідного державного органу;

2. спеціально уповноважені особи органів дізнання, досудовогослідства, прокуратури і суду повинні реєструвати всі джерела інформації, що надходить до органу, про злочини без узгодження зкерівником цього або органу вищого рівня;

3. заяву, повідомлення або інше джерело інформації про злочинмає бути зареєстровано в органі, що їх прийняв, негайно;

4. всі джерела інформації про злочини реєструють в єдиномудля органу, що їх прийняв, реєстраційному документі;

5. джерело інформації про злочин має бути зареєстровано незалежно від того, чи є на ньому всі реквізити документа (виняткомє скарги приватного обвинувачення — див. лекцію "Особливостіпровадження у кримінальних справах приватного обвинувачення");

6. джерела інформації про злочини, які повторно спрямовуютьсяв органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, нереєструють;

7) заборонено реєстрацію анонімних джерел інформації прозлочини.

3-й етап: перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини

Це пізнавальна діяльність органу дізнання, досудового слідства, прокурора, судді, здійснювана за допомогою передбачених законом засобів і спрямована на встановлення підстав до прийняття одного із кінцевих рішень стадії порушення кримінальної справи.

Кримінально-процесуальний закон передбачає можливість прийняття кінцевого рішення і без перевірки первинних джерел інформації про злочини — за результатами їх розгляду. Однак у практиці діяльності органів, які мають право на здійснення кримінально-процесуальної діяльності, жодне рішення не приймають без перевірки заяв, повідомлень чи іншої інформації про злочини.

Заяви і повідомлення про злочини перевіряють із використанням спеціальних пізнавальних дій (процесуальних засобів, про які йшлося вище).

4-й етап: вирішення заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини

Це заключний етап стадії порушення кримінальної справи, на якому орган дізнання, слідчий, прокурор чи суддя залежно від обставин, встановлених ними під час перевірки заяв (повідомлень) про злочини, приймають одне із рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в її порушенні; 3) направити заяву (повідомлення) за належністю.

2.5. Кінцеві рішення стадії

За результатами перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини згідно з ч. 2 ст. 97 КПК може бути прийнято такі рішення.