2. Фіксований с/г податок.

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом терміну визначеного Законом з питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

1. Податок на прибуток підприємств, податку на дивіденди (ч. 3 пп. 153.3.2 ПКУ).

2. Земельний податок, але тільки за землі, які використовуються для товарного сільгоспвиробництва. За інші ділянки земельний податок сплачується.

3. Збір за спеціальне використання води.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Сплату єдиного соціального внеску регулює Закон про ЄСВ. Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Платники податку можуть бути тільки юридичні особи, у яких виконуються наступні умови (п. 301.1 ПКУ):

- виробляють сільгосппродукцію та/або вирощують і виловлюють рибу в озерах, ставках чи водосховищах;

-частка сільгосптоваровиробництва перевищує 75 %.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається, як питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (пп. 14.1.262 ПКУ).

Не можуть бути платниками ФСП підприємства, які:

- більше 50 % доходу отримали від продажу декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (пп. 301.6.1 ПКУ);

- виробляють чи продають підакцизні товари (виняток - продаж виноградних виноматеріалів підприємствами первинного виноробства) (пп. 301.6.2 ПКУ).

Новостворені особи повинні надати (п. 308.1 ПКУ) наступний комплект документів:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, із яких справляється податок, та/або земель водного фонду внутрішніх водойм - податковому органу за місцем реєстрації;

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - податковому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - податковому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - податковому органу за своїм місцезнаходженням та/ або за місцем розташування земельних ділянок.

Остання довідка не містить прив'язки до державного земельного кадастру, але в ній мають бути відомості про кожний документ, що встановлює право власності (користування) землею, у тому числі про договори оренди земельних паїв.

Протягом 10-ти робочих днів після подання документів податковий орган повинен видати підприємству довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП (п. 308.3 ПКУ).

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо така особа подає письмову заяву щодо добровільного зняття з такої податкової реєстрації.

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:

- така особа підпадає під регулювання норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- така особа ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному періоді на загальних підставах.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;

- для багаторічних насаджень - 0,09;

- для земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

- у I кварталі - 10 відсотків;

- у II кварталі - 10 відсотків;

- у III кварталі - 50 відсотків;

- у IV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку перераховують у визначений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до Закону "Про Державний бюджет на 2009 рік" фіксований сільськогосподарський податок у повному обсязі належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби. Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Механізм оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком представлено в табл. 3.5.

Ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що платник фіксованого сільскогосподарського податку може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Спеціальний режим оподаткування передбачає звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою 20 %. При цьому оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку на додану вартість:

- 6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

- 9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

Сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування зазначених ставок повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей.

Під виробничими факторами розуміють товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції та використовуються для такого виробництва.