1. Нормативне регулювання та правове забезпечення електронного документообігу на прикладі електронної декларації.

Статтею 49. 3 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України), впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" повинна забезпечувати підтримку роботи засобів електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства.

Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності", повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та тих органів державної влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена законодавством.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" та всі її компоненти є державною власністю.

За допомогою автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" або її компонентів можуть надаватися інші послуги.

2. Необоротні та оборотні активи, нематеріальні активи як елементи оподаткування. Дайте визначення понять "об'єкт оподаткування", "предмет оподаткування", "база оподаткування", "одиниця бази оподаткування". Оцініть їх роль та значення для формування податку.

Необоротні активи (основний капітал) — сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі господарської дія­льності й переносять на продукцію свою вартість частинами, з метою отримання економічної вигоди (прибутку).

Оборотні активи — сукупність матеріальних і грошових цінностей, що обслуговують поточний господарський процес підприємства, які знахо­дяться в постійному кругообігу і в повному обсязі переносять свою вартість на товари (роботи, послуги), що реалізуються, протягом одного операційного циклу, з метою отримання економічної вигоди (прибутку).

Нематеріальні активи придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами, виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої й інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права.

Об'єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.

Найчастіше в юридичній науці поняття “предмет оподаткування” і “об’єкт оподаткування” ототожнюють, між ними фактично ставлять знак рівності. Ця суперечність залежить і від стану термінології чинного законодавства. Характеризуючи зв’язок предмета й об’єкта оподаткування, слід зазначити, що предмет є обов’язковою, невід’ємною частиною об’єкта і вони співвідносяться, як частина і ціле. Сама наявність у платника податків предмета оподаткування не означає неминучого виникнення податкових правовідносин. Однак, якщо платника і предмет оподаткування поєднує певний юридичний стан (юридичний факт, насамперед дія), то в результаті цієї взаємодії ми можемо говорити про виникнення податкового обов’язку. Наприклад, розглядаючи плату (податок) на землю, як предмет ми можемо виділити земельну ділянку, а як об’єкт — право власності на певну земельну ділянку.

Предмет оподаткування — різновид предметів матеріального світу, з якими законодавець пов’язує виникнення податкового обов’язку. При цьому під предметами матеріального світу слід розуміти майно, прибуток, доход, інші частини вартості або інші економічні підстави, що мають вартісну, кількісну чи фізичну характеристику.

База оподаткування - законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку. Податкова база - це кількісний вимір об'єкта оподаткування.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.