13. Фінансові послуги з емісії та обслуговування платіжних карток.

Платіжна картка – власність емітента, що передається клієнтові відповідно до умов договору. Емісію здійснюють банки, що мають ліцензію НБУ. Усі реквізити визначають платоспроможність організацій відповідно до платіжної системи. Обов'язкові реквізити спрямовані на можливість ідентифікувати платіжні системи й емітента. НБУ веде реєстр ідентифікаційних номерів емітентів карток внутрішньодержавних платіжних систем. Одночасно із обслуговуванням платіжних карток зявився еквайринг- напрямок бізнесу, пов’язаний з прийомом від фірм-акцептантів даних про трансакції, перенаправлення їх до системи обміну даними і здійснення розрахунків з цими фірмами. Акцептант – це фірма, де пластикові картки приймаються для оплати товарів і послуг як засіб безготівкових розрахунків. Трансакція – це або одиничний факт використання картки для придбання товарів чи послуг, отримання готівки чи інформації за картковим рахунком, або в іншому значенні терміна – послідовність повідомлень, які виробляються і передаються один одному. Еквайр має самостійно встановлювати перелік послуг, які він надає держателям карток, а також встановлює величини комісійних за еквайринг.

Акцептанту необхідно пересвідчитися в тому, що на банківському рахунку пред’явника картки є достатньо коштів для здійснення покупки та організувати переведення цих коштів на свій власний рахунок, не затримуючи покупця тривалою процедурою перевірки. Існують кредитні картки, які дозволяють спростити оплату. Але у нас поширені в основному дебетові картки, які не допускають перевитрат коштів. Комерційним фірмам вигідно співпрацювати з еквайринговими банками: з одного боку, вони можуть дозволити собі обслуговувати зростаючий потік клієнтів із пластиковими картками всіх видів і систем, а з іншого – мінімізувати свої витрати на купівлю дорогих терміналів, навчання персоналу, знизити ризики при прийомі до оплати «пластикових грошей».

14. Сутність, структура та регулювання валютного ринку.

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн.

Учасниками валютного ринку України є:

- Національний банк України.

- Уповноважені банки та валютно-кредитні установи.

- Резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому НБУ порядку операції через уповноважені банки.

Сьогодні структура валютного ринку України включає два сегменти— міжбанківський ринок і ринок продажу готівки

Ринок продажу готівки обслуговує готівковий оборот, і суб’єктами цього ринку є резиденти та нерезиденти, які купують валюту в обмінних пунктах безпосередньо.

Міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком.

Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Головними виконуючими установами валютного регулювання є Національний банк України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання.

Конкретними виконавцями валютного регулювання є комерційні банки. Вони проводять валютні операції відповідно до ліцензії, яку отримують від НБУ, здійснюють контроль за дотриманням клієнтами валютного законодавства і поданням звітності про укладення валютних угод.