7. Значення та структура грошового ринку.

Грошовий (монетарний) ринок – це система економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші, як специфічний товар та їх взаємне врівноваження. На грошовому ринку реалізуються короткотермінові, депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб’єктів господарювання, формування короткотермінових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень. Основними учасниками грошового ринку є суб’єкти господарювання та державні органи, заощаджувані, фінансові установи.

Грошовий ринок виконує такі функції: акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави; забезпечення ліквідності і доходності короткострокових фінансових вкладень; обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту; регулювання ліквідності фінансових установ; забезпечення касового виконання державного бюджету.

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові:

1. Обліковий ринок – це частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляюься шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з терміном погашення, як правило, до 1 року. Основними операціями, що здійснюються на обліковому ринку є облік (врахування) векселів та переоблік (перерахування) векселів. За рахунок участі в операціях на обліковому ринку векселедержателі реалізують векселі фінансовим установам зі знижкою і забезпечують себе необхідними фінансовими ресурсами, для задоволення поточних потреб господарської або іншої діяльності. Фінансові установи в процесі діяльності на обліковому ринку за винагороду переймають на себе фінансові ризики векселедержателів.

2. Депозитний ринок – це частина грошового ринку, що забезпечує залучення на визначений термін вільних коштів фізичних, юридичних осіб і держави на депозитні рахунки фінансових установ з метою зберігання і нагромадження. Функціонування депозитного ринку забезпечують банки та кредитні спілки додатковими кредитними ресурсами, що створює можливості для збільшення обсягів активних операцій. Власники заощаджень завдяки розміщенню вільних коштів на депозитних рахунках фінансових установ, забезпечують зберігання та приріст таких коштів.

3. Міжбанківський ринок – частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси банківських установ залучаються і розміщуються ними між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни. Він є об’єктом державного регулювання, служить передавальним механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної сфер і безпосередньо на економіку в цілому. В Україні суб’єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку.

8. Суть, учасники та інструменти ринку позик (кредитних послуг).

Ринок позик – є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення, цільового характеру його використання. Ринок кредитних послуг – специфічний вид ринку, на якому купуються і продаються кредитні ресурси та банківські послуги. Об’єктом даного ринку є позиковий капітал. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Основними джерелами позикового капіталу є: амортизаційні відрахування підприємств що призначені для оновлення нематеріальних активів; частина чистого прибутку підприємства; частина оборотного капіталу підприємств, що вивільняється за наявності надлишкових грошових потоків; нагромадження підприємств, заощадження населення, держави тощо.

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, фінансові компанії), які передають в користування позиковий капітал. Покупцями є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях: обслуговування виробництва та товарного обігу за допомогою кредитів; акумуляція грошових заощаджень підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів; фінансування діяльності держави та населення; Концепція і централізація позикового та виробничого капіталу з метою їх злиття для утворення фінансово промислових груп.

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є послуги кредитування, довірчі та гарантійні операції.