15. Види операцій та фінансових послуг на валютному ринку.

Валютні операції — це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в іноземній валюті на певних умовах, у певний момент часу.

Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Основні види валютних операцій:

конверсійні (форексні) операції (обмін однієї валюти на іншу),

депозитно-кредитні операції (надання міжбанківських позик (розміщення депозитів) у різних валютах).

Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

Згідно з класичною термінологією розрізняють валютний ринок обмінних операцій, або форексний ринок, та грошовий ринок, на якому здійснюються угоди з надання (запозичення) міжбанківських валютних кредитів.

Найбільша питома вага усього обсягу валютних операцій припадає на банківський сектор. До таких операцій належать:

• операції банків між собою за свій рахунок;

• операції банків між собою за рахунок клієнтури;

• торгівля банків зі своїми клієнтами.

На валютному ринку здійснюються операції купівлі-продажу валюти. Але це тільки загальне визначення його змісту. Конкретні акти купівлі-продажу відрізняються один від одного не тільки суто індивідуальними ознаками (конкретний термін, обсяг тощо), але й певними типовими умовами їх здійснення. Виділяють два основні типи валютних операцій: операції СПОТ і форвардні операції.

Операція СПОТ являє собою касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не перевищує 48 годин. Цей час необхідний суб’єктам угоди, щоб звірити документи і здійснити поставку валюти. Курс, за яким здійснюється ця операція, має назву СПОТ-курсу.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За форвардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардній угоді. Ці угоди, і це є важливим принциповим моментом, обов’язкові для виконання. Зрозуміло, що курс валюти за форвардною угодою відрізнятиметься від СПОТ-курсу, який, як правило, стає певною базою для укладання форвардної угоди. При цьому форвардний курс може бути як вищим від СПОТ-курсу (у цьому разі йдеться про продаж з премією), так і нижчим — тоді йдеться про продаж валюти з дисконтом.

Послуги валютних бірж.

Валютна біржа – це організація, що надає послуги з проведення торгів, в ході яких здійснюються операції з іноземною валютою. На валютній біржі здійснюється купівля-продаж національної та іноземної валюти за сформованим на основі попиту і пропозиції курсовим співвідношенням. Валютна біржа в процесі роботи організовує торгову систему, що дозволяє здійснювати пошук контрагента, а також забезпечує виконання угод купівлі-продажу.

Завдання біржі полягає у виявленні ринкових цін на іноземну валюту. У рамках цього завдання біржа здійснює такі функції:  --Виявлення і регулювання біржових цін. Біржа бере участь у формуванні та регулюванні цін на біржовий товар.

- Вивчення і прогноз цін. Зосереджений на біржі продавців і покупців, масовий характер біржових угод та їх масштаби в силу того, що угоди укладаються на великі суми в іноземній валюті, роблять курс, встановлений на біржі, найбільш репрезентативною ринковою ціною на валюту.

Основними операціями, здійснюваними на валютних біржах, є: форвардна, спотова і свопова купівля і продаж валют. 

Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) - це валютні угоди, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через певний строк після укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення.

Валютні операції СПОТ найбільш поширені і складають до 90% обсягу валютних угод. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення.

За угодами "спот" поставка валюти здійснюється на рахунки, зазначені банками - одержувачами. Дводенний термін переказу валют по укладеній угоді раніше диктувався об'єктивними труднощами здійснити його в більш короткий термін. 

Валютні операції з негайною поставкою є самим мобільним елементом валютної позиції і містять в собі певний ризик. За допомогою операції "спот" банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, у тому числі "гарячих" грошей, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції. 

Різновидом валютної угоди, що поєднує готівкову операції, є угоди "своп".

"Своп" - це валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною поставкою на певний термін з тими ж угодами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки, корпорації та ін.) За операціями "своп" готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який у поставці(терміновий) коригується з урахуванням премії або дисконту в залежності від руху валютного курсу. Документація за операціями "своп" порівняно стандартизована, включає умови їх припинення при неплатежах, техніку обміну зобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. Вони дають можливість отримувати необхідну валюту, компенсувати тимчасовий відлив капіталів з країни, регулювати структуру валютних резервів, в тому числі офіційних.

Основні види послуг на фондовому ринку за видами діяльності

Фондовий ринок - це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів.

Професійна діяльність на фондовому ринку - це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим законодавством.

Основні види професійної діяльності на фондовому ринку:

1) діяльність з торгівлі цінними паперами - провадиться торгівцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: а) брокерську діяльність - укладення торгівцем цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. б) дилерську діяльність - укладення торгівцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу. в) андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торгівцем за дорученням, від імені та за рахунок емітента. г) діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торгівцем від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

2) діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

3) депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та угод з цінними паперами.

4) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) щодо: створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій; проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами; централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними; розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. До організаторів торгівлі на фондовому ринку відносять фондові біржі.

Фінансові послуги з емісії цінних паперів

Фінансові послуги з емісії цінних паперів надаються з метою забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами: формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг.

За способом розміщення цінних паперів фондовий ринок поділяють на первинний і вторинний.

Первинний ринок - це сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Це ринок перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом передплати, відкритого продажу або проведення аукціонів. В Україні розрізняють публічне (відкрите) та приватне (закрите) розміщення цінних паперів.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів - їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів - розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.

Особливості операцій з цінними паперами

До основних операцій з цінними паперами належать: випуск; емісія; розміщення; конвертація; нарахування і виплата доходів; погашення.

Випуск цінних паперів – це сукупність певного виду цінних паперів одного емітента, що пропонується інвесторам з метою вирішення поставлених задач. Як правило, цінні папери, що належать до одного випуску, мають одну номінальну вартість та забезпечують їх власникам однакові права.

Емісія цінних паперів – комплекс дій емітента щодо випуску та розміщення цінних паперів. До таких зараховують:

– визначення обсягів, виду та форми випуску цінних паперів;

– прийняття рішення про розміщення цінних паперів;

– реєстрацію випуску цінних паперів;

– підготовку проекту емісії фінансових інструментів (у разі публічного їх розміщення);

– вирішення питань, пов'язаних з веденням реєстру власників цінних паперів;

– виготовлення сертифікатів цінних паперів (у разі випуску у документарній формі);

– розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

– організація розміщення цінних паперів;

– реєстрація звіту про підсумки публічного розміщення цінних паперів.

Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів шляхом укладання цивільно-правових договорів з інвесторами. Розміщення цінних паперів може проводитися безпосередньо емітентом або андерайтером. За формами розміщення буває закрите (приватне) та відкрите (публічне). Закрите (приватне) розміщення цінних паперів передбачає розміщення цінних паперів між заздалегідь визначеним колом осіб. Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів – це розміщення, за якого коло осіб, у якому розміщують такі папери, є заздалегідь невизначеним.

Конвертація цінних паперів – це система дій, правил, за якою емітент один вид цінного папера або форму його випуску переводить (обмінює) в інший вид чи форму. Конвертація проводиться з метою зміни умов фінансування активів емітента. Конверсію можуть проводити і для переведення довгострокових зобов'язань у поточні, привілейованих акцій у звичайні та ін.

Нарахування і виплату доходів на цінні папери виконують згідно з умовами їх емісії. Так, дивіденди на звичайні акції виплачують тільки у тому разі, коли загальними зборами акціонерів прийнято рішення про таку виплату. Нарахування і виплата процентних платежів за облігаціями проводяться у строки та в обсягах, передбачених умовами емісії облігацій. Дивіденди на привілейовані акції виплачують у розмірі, встановленому умовами емісії, та за наявності джерел для їх виплати. Виплати дивідендів на привілейовані акції здійснюють в першу чергу, у порівнянні зі звичайними акціями.

За погашення цінних паперів інвесторам виплачують вартість фінансового інструменту в разі вилучення його з обігу.

Із цінними паперами виконують також багато інших операцій. До них, зокрема, належать передавання цінних паперів у спадщину, дарування, внесення їх як майнового вкладу до статутних капіталів господарських товариств, передавання у заставу, залучення в довірче управління, проведення розрахунків між суб'єктами, хеджування фінансового ризику та ін.

Депозитарні послуги

Депозитарна діяльність - це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включно із клірингом та розрахунками за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Власник цінних паперів або особа, що діє за його дорученням, які користуються послугами депозитарію щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, є його депонентами (клієнтами).

Депозитаріями залежно від законодавства відповідної країни можуть бути банки, інші організації, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, спеціалізовані депозитарно-клірингові організації.

Депозитарії укладають із своїми клієнтами договори щодо ведення рахунків у цінних паперах (рахунків відповідального зберігання цінних паперів). Ці договори передбачають обов’язки депозитарію приймати на збереження цінні папери клієнтів, обслуговувати прийняті цінні папери, а також, за вимогою власників, здійснювати перереєстрацію прав власності на цінні папери на користь інших осіб.

Депозитарні установи для здійснення депозитарної діяльності виконують такі основні функції: зберігання цінних паперів; обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах; обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

До депозитарної діяльності винятково депозитарію також належать кліринг і розрахунки за операціями щодо цінних паперів.

Для забезпечення зберігання цінних паперів депозитарні установи здійснюють такі депозитарні операції:

а) прийняття цінних паперів та/або їхніх сертифікатів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

б) зберігання цінних паперів та/або їхніх сертифікатів на пред’явника;

в) зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

г) видання цінних паперів та/або їхніх сертифікатів, що зберігалися депозитарною установою, та інші операції.