18 Питання

Боротьба плебеїв з патриціями за рівність в політичних і економічних правах в Давньому Римі УІ-Ш ст. до н.е.

Починати розгляд даної проблеми доцільно з розуміння поняття «республіка» яке було характерним для того часу. Респу́бліка — епоха в історії Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася руках сенату та двох консулів. Іноді умовно підрозділяється на Ранню і Пізню. Латинський вираз «respublica» означає «загальна справа».

Взагалі традиційним роком встановлення республіки в Римі вважається 509 рік до н. е. Однак для перших років республіки, як і для царського періоду, ми маємо більше тверді дані ніж при з'ясуванні питання про форми суспільного устрою.

За свідченнями В. В. Дементьевой Римська держава за своєю сутністю було рабовласницькою, за формою правління — рабовласницько-демократичною республікою для своїх громадян. Якщо громадяни Риму мали права, то негромадяни Риму були обмежені у своїх правах. У Римській республіці поєднувалися аристократичні і демократичні риси, при істотному переважанні перших. Римська аристократична олігархія фактично керувала республікою, а представництво вільних громадян, в управлінні державою зводилося до декоративної присутності.

«Римський сенат»

У так званий ранній республіканський період своєї історії Рим вступає як типове місто-держава, політична влада в якому належить громаді рабовласників і землевласників. Характерним явищем в рамках громадянської громади була римська сім'я — familia (тобто сім'я). Вона була, за поглядами самих древніх римлян, державою в мініатюрі. Влада батька родини над її членами була безмежна. Крім того, ця влада була самостійною і незалежною відносно загальнодержавної влади, яка, таким чином, не могла втручатися в розпорядження батька в межах родини. Глава сім'ї — верховний господар сімейної власності, верховний жрець сімейного культу і суддя, який має право на життя і смерть членів сім'ї. Влада батька, глави сім'ї, поширювалася не тільки на членів сім'ї у вузькому сенсі слова, а й на рабів, які в Римі включалися до складу сім'ї.

Також, нам відомо, що в Римі з'являється таке явище як «партія». Сам же термін “партія” (лат. pars/partis — частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття “політична партія” як ми розуміємо його зараз — витвір новітньої доби. Ці так звані партії не могли з'явитися в Римі на порожньому місці, тому що їх появі сприяли певні передумови. Оскільки, як відомо партії формувалися за певними класовими розбіжностями, принципами побудови суспільства та ін. Але головною причиною появи політичних партій в Римі якраз і стала класова нерівність, що спричиняло до відкритої боротьби за права пригнічених. Особливу увагу на це звернув Теодор Моммзен в «Истории Риму», де він приділив велику увагу класовій, а потім так званій партійній боротьбі в Римі. Він пояснює утворення держави в Римі: «Так з'єднанням родів склалася держава, а їх земельні наділи утворили її територію. Кожен законний нащадок одного з родоначальників був громадянином цієї держави і вони називалися „батьківськими дітьми“ (отцовыми детьми). Перед так званою общиною всі її члени і учасники були рівноправні, хоча в середині сімей дорослі сини не підкорялися повній волі батька». За даною тезою із слів Теодор Моммзена, можна зрозуміти, що держава в Римі була утворена з так званих родів і їх земельних наділів. Відомо, що саме сенат відіграв важливу роль в утворенні партій в Римі. Звернемося до роботи Теодора Моммзена, який зазначав, що в Римі з давніх часів визнавалося існування 300 родів, які й давали 300 сенаторів у римський державний орган. Зокрема російський дослідник П. А. Аліпов зазначав, що в ті часи в Римі люди мали таке розуміння, що влада на їх думку, повинна була зосереджуватися в руках аристократії або багатих людей, які зосереджували в своїх руках велику кількість земельних володінь, якими вони збагачувалися, а бідні люди в свою чергу потрапляли в боргову кабалу до них.