Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
идпзк.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
309 Кб
Скачать
☆

63 Питання

Політичні партії та їх вплив на буржуазно-демократичну революцію у Франції

Привід до масового вибуху обурення дала сама влада. У ті роки у Франції, як і в Англії, виник рух за виборчу реформу. У Франції воно отримало назвуреформістських банкетів. Щоб пропагувати реформи, і при цьому обійти суворі заборони союзів і зборів, спочатку в Парижі, а потім і у великих провінційних містах багаті учасники реформістського руху влаштовували громадські банкети. У промовах голосно говорили про проекти реформ, а часом і різко критикували уряд. З липня 1847 по лютий 1848 відбулося близько 50 таких бенкетів. Роздратований глава уряду Гізо 21 лютого 1848 а заборонив черговий бенкет, призначений у столиці[1]. При цьому він в різких тонах попередив організаторів, що в разі непокори він застосує силу. У відповідь в Парижі почалися заворушення, вже до вечора прийняли масштаб революції.

22 лютого, в день забороненого бенкету, парижани стали зводити на вулицях барикади. Як підрахували пізніше, в столиці виникло понад півтори тисячі барикад. Натовпи робочих вривалися у збройові лавки і заволодівали зброєю. Стривожений Гізо спробував розігнати повсталих за допомогою військ Національної гвардії. Однак гвардійці навідріз відмовилися стріляти в народ, а частина їх навіть перейшла на бік повстанців. Всупереч очікуванням, хвилювання тільки посилювалися.

Настрій гвардії відкрило очі королю. Переляканий Луї-Філіп вже 23 лютого прийняв відставку уряду Гізо і оголосив про своє рішення сформувати новий кабінет міністрів з прихильників реформ. Ця звістка була зустрінута з повним захопленням. Натовпи народу продовжували залишатися на вулицях, але настрій парижан помітно змінилося — замість грізних вигуків чулися веселий гомін і сміх. Здавалося, у короля з'явився шанс відстояти свою владу, але тут сталося непередбачене. Пізно ввечері 23 лютого натовп народу скупчилася перед готелем міністерства закордонних справ. Охороняв будівлю караул лінійної піхоти відкрив вогонь по присутніх. Хто віддав наказ почати пальбу, так і залишилося невідомим, але цей інцидент вирішив результат революції. Трупи убитих поклали на воза і повезли по вулицях, натовп розлюченого народу з криками і лайкою слідувала за ними. Вранці 24 лютого Луї-Філіп погодився розпустити палату депутатів і запропонувати виборчу реформу. Але ці заходи не справили ніякого ефекту, було вже надто пізно. Величезний натовп повсталих парижан, які взяли штурмом Пале-Руаяль і оточила королівський палац Тюїльрі, вимагаючи, щоб Луї-Філіп забирався «слідом за Карлом X», тобто відрікся і емігрував в Англію.

Не бажаючи спокушати долю, Луї-Філіп так і вчинив, перед від'їздом попередньо відрікшись від престолу на користь свого онука Генріха, графа Паризького. Але це категорично не влаштовувало повсталих. Як тільки 25 лютого їм стало відомо про намір палати депутатів проголосити королем Генріха, натовп повсталих увірвалася прямо на засідання палати. Під дулами рушниць депутати проголосили Францію республікою і утворили нове радикально-буржуазний уряд.

Незабаром після проголошення республіки, було введено загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21 року. У той момент такого широкого права голосу не було в жодній країні світу, навіть в Англії, яка вважала себе батьківщиною демократичних свобод. Іншою важливою мірою нового уряду було відкриття Національних майстерень для безробітних, де отримували невелику — 2 франка в день — але зате гарантовану плату. Хоча майстерні ввели лише в декількох великих містах, незабаром у них працювало вже більше 100 тис. чоловік. Основні завдання революції були виконані. Населення отримало широкі політичні права та громадянські свободи, безробітні були зайняті на дорожніх та земляних роботах, упорядковували будинки та вулиці міст. Радикали використовували велике скупчення народу в майстернях для ведення там революційної пропаганди.