84 Питання

Механізм і структура органів правосуддя новітньої Німеччини

Rechtsstaat, німецька концепція правової держави (нім. Rechtsstaat — «правова держава») — німецький варіант концепції правової держави, доктринальний феномен німецької юриспруденції, базис сучасного німецького конституціоналізму, юридична основа правової соціальної держави.[1]В цій концепції визначається базис державних функцій та повноважень, визначені основні пріоритети державної організації і діяльності, насамперед: конституційна правова держава, де існує розвинене громадянське суспільство, забезпечуються основні ліберально-демократичні права та свободи людини і громадянина, реалізується політичний і соціальний плюралізм.[2]

Верховенство права, принципи законності, політичного плюралізму, примату прав людини поряд із ефективними демократичними механізмами є основою державно-правового устрою і закріплені у Конституції та нормативно-правових актах, також забезпечується стабільність та пріоритет Конституції над іншими нормативно-правовими актами, створено систему рамкових юридичних обмежень компетенції державно-владних органів. У діях державно-владних структур реалізується прозорість, прогнозованість та відповідальність, функціонують демократичні механізми організації та діяльності органів державної влади, здійснюється забезпечення високих соціальних і правових стандартів існування громадянського суспільства.

Базисні положення та принципи, що обмежували державну владу та передбачали створення демократичних інституцій, забезпеченя прав і свобод були вироблені французькими, англійськими та американськими конституціоналістами наприкінці 18 ст..

Іммануїл Кант їх переосмислив та деталізував, формалізувавши у суто німецьку правову концепцію. Ним була закладена ідея «конституційної держави»(«constitutional state»), що полягає у верховенстві писаної Контитуції з гарантіями її дотримання, забезпечення соціального миру як основи та визначальної умови людського щастя і процвітання. Кант обгрунтував фундаментальне значення конституціоналізму, конституційного парламенту,республіканського державного устрою та міжнародної організації, принципу «peace through law» як основних механізмів стримування державної влади та забезпечення її прозорості та демократизму.

Формалізація принципу Rechtsstaat здійснена не раніше 1798 р., але популяризована Робертом Ван Молем у книзі «Die deutsche Polizeiwissenschaft nach den Grundsätzen des Rechtsstaates»(«Німецька політична наука відповідно до принципів правової держави»), здійснена у 1832–1833 рр.,де відбувалося переомислення ідей Канта та протиставлення уряду як політики здійснюваної через нього та з його участю, в загальному контексті ідей німецького філософа.

На розвиток і становлення доктрини Rechtstaat у другій половині XX ст. характерним є помітний вплив англійської доктрини "rule of law « . При цьому доктринальну еволюцію Rechtstaat від „формального“ розуміння в бік „матеріальної“ концепції слід пов'язувати передовсім з новою хвилею відродження в Німеччині ідей природнього права, показовим свідчен­ням чого може виступати факт доповнення Основоположного Закону Німеччини в 1994 р. новим положенням про те, що на державу покла­дається обов'язок забезпечувати „захист природніх основ життя в рам­ках конституційного ладу“ (стаття 20а). На користь сказаного свідчить і новітня практика Конституційного Суду Німеччини, який останніми ро­ками довів, що у крайніх випадках він може навіть визнати нечинними положення самої Конституції, якщо вони порушують „основоположні принципи справедливості“. Крім того, слід брати до уваги й те, що в основу тлумачення сучасної концепції Rechtstaat Конституційний суд Німеччини кладе не якісь „окремі“ положення Конституції 1949 р., а „первинні принципи“ та „керівні вказівки“, що належать до „надпозитивного ціннісного порядку“ (і тому стоять „вище“ від отих „окремих“ положень Основоположного Закону Німеччини); головним чином — це так звані „базові цінності“: гідність людини, свобода і рівність.[4]

Rechsstaat співвідносна із континентально-європейською доктриною доктриною „правової держави“ („legal state“, „держави права“ („state of law“)[5], французькою доктриною „Etat de Droit“, італійською „Stato di dirito“, а також відповідними доктринами у рамках систем права Скандинавських країн, за сферою загального визначення та розуміння сутності та змісту правової держави, загальними принципами закріплення, функціонування та реалізації ліберальних та демократичних суспільних цінностей, забезпеченні існування громадянського суспільства[6].

Унікальність німецької концепції зумовлена: індивідуалізацією основних принципів та засад функціонування правової держави і громадянського суспільства, механізмів їх діяльності, формалізмом та високим рівнем юридичного позитивізму (надмірною увагою до формальних вимог та механізмів правового закріплення, високим рівнем розробленості і деталізації функціональних моментів реалізації права), пріоритетом та домінатом права, високим рівнем обмеженості державної влади правовими рамками та іншими нормативно-правовими актами. Використання переважно німецьких правових конструкцій та засад: моральна справедливість заснована на етиці, раціоналізмі , релігії, рівності. Відповідно до Rechtsstaat державна влада ґрунтується на принципах верховенства права, законності та можливості її судового захисту, демократизму. Це зумовлюється, насамперед, індивідуальними філософсько-концептуальними засадами німецької юриспруденції та особливостями морально-ціннісного правосприйняття та менталітету.

Rechtsstaat є протилежною Obrigkeitsstaat(поліцейській держави, заснованій на постійному застосуванні сили, відсутності прав та свобод населення), є якісним етапом еволюційного розвитку німецької філософсько-правової думки.