68 Питання

Паризька комуна – перша пролетарська держава: органи влади і управління, соціальне законодавство

Паризька комуна — два періоди правління у Франції:

Паризьке муніципальне правління 1789–1794, що було встановлено після взяття Бастилії і протрималося до падіння Робесп'єра в 1794 році.

Революційний уряд Парижа (18 березня—28 травня 1871 року), коли невдовзі після укладення перемир'я з Пруссією під час Франко-прусської війни в Парижі почалися хвилювання, що вилилися в революцію та встановлення самоврядування, що тривало 72 дні. На чолі Паризької комуни стояли об'єднані в коаліцію соціалісти й анархісти. Обрані у Версалі праві Національні збори намагалися роззброїти Національну гвардію. Уряд комуни втратив владу, коли війська Версаля захопили Париж і було убито 20-30 тис. людей (21-28 травня).

Власне слово комуна означає територіальну одиницю і орган місцевого самоврядування; в цій якості комуна Парижа існувала і організовувалася і раніше, але після подій 1871 ця назва без уточнень закріпилася саме за ними.

69 Питання

Друга республіка у Франції та Друга французька імперія. Конституція Франції 1870 р

Дру́га респу́бліка (1848–1852 рр.) — проголошення 25 лютого 1848 року Франція проголошена республікою другий раз за всю історію країни. Ця система влади трималася до 14 січня 1852 року, коли Луї Наполеоном Бонапартом було відновлено монархічну форму правління. «Друга республіка» знаходиться між такими двома історичними межами: між Липневою монархією (1830–1848 рр.) і Другою імперією (1852–1870 рр.). Цей історичний період відіграв дуже важливу роль в житті Франції.

Перші реформи Тимчасового уряду[ред. • ред. код]

25 лютого 1848 р. Франція була проголошена республікою. Новий уряд прийняв декрет про загальне виборче право для чоловіків. Були скасовані дворянські титули, видані декрети про свободу політичних зборів і друку. У французьких колоніях було скасовано рабство. Робочий день скорочувався до 10 годин в Парижі та до 11 годин в провінції. Прийнятий декрет гарантував робітникам право на працю і відміняв заборону на створення робітничих асоціацій. У Франції встановився найліберальніший режим у Європі.

Створення національних майстерень[ред. • ред. код]

Для боротьби з масовим безробіттям в Парижі створювалися так звані національні майстерні. До них вступали розорені підприємці, службовці, що втратили заробіток, ремісники і робітники, а також представники люмпен-пролетаріату (бродяги, жебраки тощо). За символічну працю в майстернях щодня видавалося по два франки, що було достатньо для фізичного виживання. Створенням національних майстерень уряд розраховував забезпечити підтримку республіканського устрою.

Вже у квітні 1848 р., коли в майстерні вступило понад 100 тис. чоловік, роботи в місті не вистачало на всіх, і робітників почали використовувати лише два дні на тиждень (за решту днів платили по 1 франку). Прагнучи подолати фінансову кризу, Тимчасовий уряд значно збільшив прямі податки на власників, що викликало незадоволення селян, чим скористалися згодом монархісти.

Вибори до Установчих зборів[ред. • ред. код]

23 квітня 1848 р. відбулися вибори до Установчих зборів. Вони виявили повний крах політики Тимчасового уряду. Радикал і соціалісти отримали всього 80 місць з 880. 550 депутатських мандатів дісталися поміркованим республіканцям і 300 — монархістам.

Установчі збори підтвердили непорушність республіканського устрою у Франції. Нове законодавство передбачало жорсткішу протидію демонстраціям. Установчі збори вирішили розпустити національні майстерні, замінивши їх практичнішою і корисною програмою громадських робіт

Червневе повстання[ред. • ред. код]

22 червня 1848 р. у газетах було опубліковано рішення Установчих зборів про закриття національних майстерень. Наступного дня близько 50 тис. працівників майстерень, що не бажали розлучатися з дармовими двома франками на день, безробітні, робітники приватних підприємств столиці підняли заколот, і вулиці Парижа заповнилися барикадами.

24 червня Установчі збори передали всю повноту влади військовому міністрові генералові Л. Кавен'яку. Проти повсталих були стягнуті 150 тис. чоловік регулярного війська, батальйонів національної гвардії. Для придушення повстання Л. Кавен'як широко використовував артилерію, яка змітала цілі квартали, що стали центрами опору повстанців. 26 червня заколот був придушений, 1500 чоловік було убито, ще 12 тис. заарештовано і заслано в Алжир.