81 Питання

Листопадова революція 1918 р. в Німеччині. Веймарська конституція.

Військово-монархічна диктатура, що сформувалася в Німеччині у роки Першої світової війни, порушувала принципи Конституції 1871 року. До тих пір, доки воєнні дії розгорталися успішно для Німецької імперії, суспільство терпляче ставилося до встановлення військовою режиму. Але через усвідомлення неминучості поразки німецького мілітаризму та його союзників у країні зміцнювалась опозиція правлячому режиму. Цьому значно сприяла економічна криза, що поглиблювалася. Це позначалося в гіперінфляції, товарному дефіциті, розгулі спекуляції та численних соціальних протестах. Весна 1917 року ознаменувалася активізацією пацифістського руху, який поширювався по всій Європі. Наростанню опозиційних настроїв сприяли революційні події в Росії. Неминучість ліберальних перетворень була настільки явною, що навіть уряд Пруссії, який вважався осередком консерватизму, був змушений піти на реформу виборчого права. Але поразка Німеччини у війні призвела до політичної та соціальної ізоляції влади, коли часткові перетворення у сфері державності вже не могли призвести до відновлення соціальної стабільності і громадянського миру.

Важливим чинником, який визначав політичний розвиток країни в цей період, стало посилення впливу лівих партій, серед яких особливим радикалізмом відзначалася незалежна соціал - демократична партія Німеччини, яка відкололася від соціал-демократичної партії. Крайні ліві соціал-демократи утворили групу "Спартак", члени якої виступали за реалізацію в Німеччині більшовицької моделі державно-політичного розвитку. Вони підтримували тісні зв'язки з радянською Росією, зазнаючи значного ідеологічного впливу більшовиків, які прийшли там до влади. У Німеччині починають створюватися перші ради. Вони разом з іншими силами виступали з вимогами встановлення у країні республіканської форми правління. Республіка в цей період розглядалася як єдиний ефективний механізм, здатний протидіяти мілітаризму. Революційні події в Німеччині було спровоковано спробою імперського уряду вивести з міста Кіля німецький флот і дати флоту Англії генеральну морську битву. Таке рішення виявилося провокацією, мета якої - потопити в Північній Атлантиці 100 тис. революційно налаштованих моряків. З листопада 1917 р. моряки загасили топки кораблів і вивісили червоні прапори. їхній виступ підтримали робітники всієї Німеччини.

82 Питання

Об’єднання Німеччини в ХІХ ст. Конституція Німецької імперії 1871 року.

бъединение Германии (1871) — создание в 1871 году вокруг королевства Пруссия федеративного государства Германская империя из нескольких десятков независимых государств с немецким населением.

Объединение Германии традиционно рассматривают как политический процесс на протяжении 1864—1870 годов, в ходе которого Пруссия провела ряд военных кампаний против Дании, Австрии и Франции. Датой объединения Германии считается 18 января 1871 года, когда после провозглашения Германской империи прусский король Вильгельм I принял присягу в качестве германского императора.

В эпоху Великого переселения народов мигрирующие германские племена с севера Европы разошлись по всем концам континента, создав варварские государства от державы готов в Северном Причерноморье до королевства вандалов в Северной Африке. В новых завоёванных местностях пришлые племена смешивались с местными, более многочисленными и часто более цивилизованными народами, в результате чего потеряли национальную идентичность. Часть территорий, оставленных в первых веках нашей эры германцами, заселили западные славяне. К IX веку близкие по языку германские народы занимали территорию от Рейна до Эльбы, от Балтики до Италии.

Создание первых государств в Европе после падения Римской империи шло не по национальному признаку, а путём военных походов и подчинения мечом соседних племён. Вассалитет преобладал над национальным самосознанием, религиозные убеждения значили больше национальности. В начале IX века большая часть Западной Европы была объединена в державе Карла Великого, тогда же феодальные отношения начали оформлять общественно-политический племенной уклад германцев в сложную иерархическую структуру, объединявшей сотни территориально-государственных образований на землях Германии. Раздел франкской империи Карла Великого привел к образованию Восточнофранкского королевства, примерно совпадавшего в границах с современной Германией. Как пишет Ксантенский анналист под 869 годом, первый его король, Людовик Немецкий, правил «у славян, в Баварии, Алемании и Реции, Саксонии, Швабии, Тюрингии и Франконии с областями Вормсфельд и Шпейер».