Відшкодування моральної шкоди

Моральна шкода - це шкода, заподіяна працівникові поведінкою іншої особи або осіб, яке можна характеризувати як неетичну, таке, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя [38, с. 268].

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливий без втрати потерпілим працездатності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків [38, с. 270].

Доказами вини власника або уповноваженого ним органу можуть бути:

- акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання;

- висновок посадових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці і дотриманням законодавства про працю або профспілкового органу щодо причин пошкодження здоров'я;

- медичний висновок про професійне захворювання;

- вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;

- рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;

- рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;

- показання свідків та інші докази.

Стимулюванні охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.