33. Комерційне кредитування підприємств.

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг тощо часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів — покупець продукції з різ­них причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит — це відповідна кредитна угода між двома підприємствами — продавцем (кредитором) і покупцем (позичаль­ником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора. Основна мета ко­мерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Пога­шення кредиту може здійснюватися:

• оплатою векселя;

• передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

• переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

• в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

• він надається тільки в товарній формі;

Конкретний строк комерційного кредиту залежить від: виду товарів і послуг, вартості угоди, фінансового стану покупця і постачальника, вартості кредиту тощо.

Перевагами комерційного кредиту є: оперативність надання коштів у товарній формі; нескладність оформлення угоди; сприяння розвитку кредитного ринку.

Недоліками комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах, наявність помітного ризику для кредитора, тощо.

Застосовуються переважно 3 різновиди ко­мерційного кредиту:

1. кредит із фіксованим терміном погашення

2. кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальни­ком одержаних товарів;

3. кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступ­ної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

34. Лізингове кредитування підприємств.

Лізинг — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Функції лізингу:

1. Фінансова, полягає: у звільненні підприємства від одноразової повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту; у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

2. Виробнича функція полягає в вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу.

3. Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення підприємств, що неспроможні відразу придбати майно.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів. У лізинговому кредитуванні виділяють 3 сторони: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, який передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо, передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів.