41. Оперативний фінансовий план підприємства.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабі­льну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень — оперативний фінансовий план. Оперативне фінансове планування полягає в складанні та вико­нанні платіжного календаря. Його складають на квартал із роз­бивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У пла­тіжному календарі відображається весь грошовий оборот підпри­ємства, основна частина якого проходить через поточний, валют­ний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. Платіжний календар дає можливість фінансовим службам під­приємства забезпечити оперативне фінансування, виконання роз­рахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді. Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостат­ність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити від­повідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

42. Класична модель фінансової санації.

Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка ши­роко використовується як основа для розробки механізму фінансо­вої санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розви­нутою ринковою економікою. Згідно з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підпри­ємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кри­зи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінан­сового стану фірми. Якщо підпри­ємство перебуває в глибокій кризі, не сумісній із дальшим його іс­нуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстро­чку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є форму­вання стратегічних цілей та тактики проведення санації. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактич­ні цілі, а саме:

• сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

• основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досяг­ти головної стратегічної мети санації.

Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресур­сів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досяг­ненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність.