45. Форма і джерела фінансової санації підприємства.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

зменшення номінального капіталу підприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм: альтернативна санація; зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням; безповоротна фінансова допомога власників; безповоротна фінансова допомога персоналу; залучення додаткових позик.

У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:

1. Реструктуризація активів.

2. Зменшення (заморожування) витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації.

У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів; б) використання зворотного лізингу; в) лізинг основних фондів; г) здача в оренду основних фондів; д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу; е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). є) використання давальницької сировини; і) рефінансування дебіторської заборгованості.

Зменшення (заморожування) витрат

Даний блок санаційних заходів здійснюється за двома напрямками:

1. Заморожування інвестиційних вкладень.

2. Зниження валових витрат.

У рамках мобілізації внутрішньовиробничих санаційних резервів аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції. У цьому разі слід використати весь арсенал заходів для активізації збутової (маркетингової) політики підприємства.

46. Модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства.

Найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є економетричні моделі, збудовані на основі фінансових коефіцієнтів.

1. Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства.

2. Оцінка ймовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що якщо Z-рахунок становить 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 - висока; від 2,8 до 2,9 - банкрутство можливе; за показника 3 і вище ймовірність банкрутства дуже мала.

3. Модель Ліса для оцінки фінансового стану.

4. Оцінка фінансового стану за показниками У. Бівера.

5. Метод рейтингової оцінки фінансового стану (рейтингове число).

Сайфулін запропонував використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

6. Узагальнена модель, розроблена на основі дискримінантної функції.

Згідно з деякими методиками прогнозування банкрутства побудована універсальна дискримінантна функція:

Отримані значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 - підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 - фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних дій;

Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.

11. PAS-коефіцієнт.

PAS-коефіцієнт - це відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений у процентах від І до 100.

Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності і показнику частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники множать на вагові значення коефіцієнтів і результати потім додають до деякої постійної величини (const). Якщо результат Z виявляється від'ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z вказує на високу ймовірність банкрутства.