12. Алгоритм ціноутворення і розрахунку виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Виручка від реалізації продукції - сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Ви­ручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

Розмір виручки від реалізації продукції, залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц1=С + П,

де Ц1 - ціна продукції (ціна виробника продукції); С - собівар­тість продукції; П - прибуток.

Ц2 = С + П + ПДВ,

де Ц₂ - ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ - податок на додану вартість.

Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,

де — Ц3 ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість; АЗ — акцизний збір.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:

Ц4 = С + П + АЗ +ПДВ + ТН,

де Ц4 — роздрібна ціна продукції; ТН - торгова націнка.

Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюють­ся відпускні та роздрібні ціни.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх­ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою: в=р*ц, де В - виручка, Р— кількість реалізованих виробів, Ц - ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу­ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча­ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо­ду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули: Р = 3₁ + Т-3₂, де Р — обсяг реалізації в плановому періоді; З₁ — залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду; Т - випуск товарної продукції в плановому періоді; 3₂ - за­лишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

13. Грошові надходження від інвестиційної діяльності та інші позареалізаційні доходи підприємств.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за рин­кової економіки - це раціональне використання вільних фінансо­вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими дохода­ми, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламах. Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше пого­дитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечу­ється стабільність і тривалість їх отримання.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (буді­влі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяль­ності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізин­гу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лі­зинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отри­мав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу. Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лі­зингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору. Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.