5 Етапи наукових досліджень

Усі наукові дослідження виконуються в певній послідовності, яку можна розділити на наступні етапи:

1. Вибір теми дослідження. Тема прикладного дослідження вибирається, виходячи з практичних потреб суспільства. Для цього проводиться аналіз відповідної галузі технології, огляд літературних джерел, обґрунтовується наукова актуальність, практична доцільність, галузь упровадження результатів та можлива ефективність роботи. Розробляється орієнтовний план дослідження, оцінюється реальність його успішного виконання, можлива трудомісткість і вартість.

2. Вивчення стану проблеми. Проводиться детальний аналіз літературних джерел, результатів раніше виконаних досліджень і практичного досвіду у вибраній галузі. За результатами аналізу, як правило, складається перший розділ науково-технічного звіту.

3. Формулювання мети і завдань роботи виконується за результатами аналітичного огляду літературних джерел та завершує перший розділ науково-технічного звіту.

4. Виконання досліджень. Згідно з поставленими завданнями проводяться необхідні теоретичні й експериментальні дослідження, які повинні органічно поєднуватися з метою досягнення поставленої мети. Завдання, методика та обсяг досліджень можуть коригуватися з урахуванням отриманих результатів.

5. Завершення та оформлення роботи. На цьому етапі виконується аналіз одержаних результатів, формулюються наукові висновки, розробляються рекомендації щодо практичного використання результатів дослідження, формулюються кваліфікаційні ознаки роботи (наукова новизна, практичне значення, вклад авторів тощо). Може виникнути потреба в додаткових дослідженнях та роботах. Складається і редагується звіт про роботу (дисертація, науково-технічний звіт, наукова публікація тощо), у якому з вичерпною повнотою викладаються завдання, методика й результати досліджень, наукові висновки та практичні рекомендації.

6. Упровадження і наукове супроводження роботи. Як правило, автори наукової розробки беруть участь у впровадженні результатів досліджень у відповідну галузь технології. При цьому часто доводиться не лише конкретизувати, деталізувати та роз’яснювати отримані результати, але й брати участь у розробленні конструкторської документації, виконувати додаткові дослідження, ставити експерименти у виробничих умовах. Наукове супроводження розроблення проводиться вже в період серійного виробництва та використання продукції і може зводитися до спостереження за якістю виробництва, розв’язання проблемних питань, модифікації продукції з урахуванням набутого виробничого досвіду та відгуків споживачів.

6 Система науково-технічної інформації та вивчення стану проблеми

Тема, мета і завдання дослідження формулюються на основі аналізу нау­кових досягнень та практичного досвіду у вибраній галузі науки й технології. Результати наукових досліджень публікуються в наступних джерелах:

• нормативні документи (стандарти, норми проектування, посібники тощо);

• довідники, підручники, навчальні посібники;

• монографії й брошури;

• дисертації та автореферати дисертацій;

• статті в журналах і збірниках наукових праць;

• збірники праць, матеріалів та тез наукових конференцій і семінарів;

• реферативні бібліографічні видання, інформаційні листки;

• усна інформація на наукових конференціях, симпозіумах, семінарах;

• Інтернет.

Пошук необхідної інформації раціонально вести такими способами:

• за допомогою автоматизованих пошукових систем (Інтернет і деякі інформатизовані бібліотеки);

• пошук за каталогами в бібліотеці (алфавітний, систематичний, предметний, журнальних статей, перекладів);

• ретроспективний пошук за посиланнями в літературних джерелах на інші, більш ранні джерела;

• ознайомлення з журналами, збірниками статей, праць і тез конференцій на близьку тематику;

• систематичний перегляд періодичних та бібліографічних видань.

У процесі роботи з літературою слід вести картотеку всіх вивчених джерел з їх повними бібліографічними даними, короткими анотаціями і замітками щодо змісту. Джерела, які не містять корисної інформації, варто включити до картотеки, зробивши замітки про їх зміст. Це дозволить у майбутньому не повертатися до їх вивчення, а також полегшить пошук інформації із суміжних питань. Джерела, що містять корисну інформацію, конспектують, частково або повністю копіюють. Слід також систематизувати інформацію за темами, що спростить її аналіз та узагальнення.

При узагальненні даних літератури важливо не просто викласти зміст вивчених публікацій, але й проаналізувати їх з точки зору корисності для розроблення обраної теми, можливостей використання результатів у власних дослідженнях. Об’єктивний порівняльний аналіз дасть змогу не лише оцінити вклад попередників у розроблення вибраного наукового напряму, але й збудувати свого роду „стартовий майданчик” для початку власних досліджень. Вивчення літератури завершується написанням тексту огляду літературних джерел, який звичайно стає першим розділом науково-технічного звіту.