5. Термінологічний словник

Адаптація – пристосування особистості до існування у соціумі відповідно до його норм и вимог, а також відповідно до потреб, прагнень, мотивів та інтересів самої особистості.

Активність – одна з основних характеристик особистості, яка полягає у здатності виступати збудником змін у стосунках з навколишнім світом.

Акцентуація – надмірна вираженість окремих індивідуальних рис характеру чи темпераменту, що виявляється у своєрідному реагуванні особистості на певні ситуації та чинники.

Альтруїзм – система ціннісних орієнтацій особистості, що виявляється в актах турботи про інших, милосерді, самовідреченні.

Аномалії особистості – аномалії психічного розвитку особистості, що виражаються у порушенні структури і динаміки ставлень її до себе й навколишнього світу.

Антиципація – здатність людини передбачати результат своєї діяльності; очікування організмом певної ситуації і відповідно прийняття певної пози, виконання певних рухів.

Апперцепція – залежність сприймання від минулого досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особливостей.

Атракція – поняття, яке означає виникнення в момент сприйняття людини людиною привабливості однієї з них для іншої.

Аутизм – хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням її зв’язків з реальністю, психологічним відчуженням, зосередженістю на власних почуттях.

Аутогенне тренування – активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, спрямований на відновлення динамічної рівноваги системи саморегуляції; системи методів, вправ і прийомів психофізичної саморегуляції, яка дає змогу особистості керувати своєю поведінкою, психічними станами, викликаючи позитивні психологічні та психофізіологічні зрушення.

Афект – сильний та відносно короткочасний емоційний стан людини, пов’язаних із різкою зміною важливих для неї життєвих обставин, що супроводжуються різкою зміною рухів та зміною стану внутрішніх органів.

Аффіліація – намагання людини бути у товаристві інших людей.

Бар’єр психологічний – особливий психологічний стан, який виражається в неадекватній пасивності суб’єкта, що заважає виконанню тих чи інших дій.

Батарея тестів – упорядкований набір тестів для вивчення певного психічного явища.

Бесіда – метод збору первинної інформації на основі вербальної комунікації.

Вербальний – словесний, мовний, усний.

Вміння – це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність.

Внутрішній конфлікт – глибоке, іноді навіть травму вальне переживання, зумовлене суперечностями у сфері мотивів, потреб, інтересів та інших динамічних виявів особистості.

Воля – форма психічного відображення, яка виявляється у здатності людини до свідомої саморегуляції своєї поведінки.

Вчинок – основна особистісна форма й одиниця поведінки, що оцінюється як акт морального самовизначення особистості стосовно людей, суспільства і самого себе.

Депривація – психічний стан, виникнення якого зумовлене життєдіяльністю особистості в умовах тривалого позбавлення можливості задовольняти життєво важливі потреби.

Депресія – психічний стан, протилежний до агресії, що виявляється у відчаї, важкому переживанні безнадійності.

Діагностика міжособистісних взаємин – результат діагностичного обстеження, психологічний висновок стосовно виявлених індивідуально-психологічних особливостей людини і призначений для практичного використання з метою консультування, прогнозу певних досягнень або поведінки, організації колекційної чи розвивальної роботи.

Емоційність – властивість особистості, характерною особливістю якої є схильність до швидкого та яскравого вияву емоцій, легка збудливість.

Емпатія – емоційна чуйність, здатність людини до емоційного відгуку, співчуття, співпереживання, розуміння внутрішнього стану іншого.

Задатки – природжені анатомо-фізіологічні властивості індивіда, природна передумова його розвитку.

Здібності – суттєві психічні властивості людської особистості, що виявляються у її цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх.

Ігрова терапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри.

Ідентифікація – уподібнення себе до значимого іншого як зразка на основі емоційного зв’язку з ним.

Імпульсивність – особливість поведінки людини, яка схильна діяти за першим спонуканням. Імпульсивна людина поводиться нестримано, піддається ситуативним емоційним поривам, не рахується з інтересами інших людей.

Індивід – окремий представник роду людського, носій сукупності морфологічних, фізіологічних та психологічних ознак, які відрізняють його від представників інших видів живих істот.

Індивідуальність – сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.

Інтелект – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, яка виявляється у різних сферах теоретичної й практичної діяльності.

Інтерв’ю діагностичне – метод отримання інформації про властивості особистості, який використовується на ранніх етапах психотерапії.

Інтроспекція – самоспостереження, один із методів психологічного дослідження і пізнання людиною своїх думок, образів, переживань та інших актів власної свідомості.

Інтуїція – безпосереднє відображення дійсності, за якого висновок ґрунтується головно на здогадках, чутті, майже раптовому осяянні.

Компетентність – тип організації знань, який дає можливість приймати ефективні рішення.

Комунікабельний – здатний, схильний до комунікації, встановлення контактів і зв’язків, той, який легко вступає у спілкування.

Комунікативна компетентність – це сукупність вмінь та навичок, необхідних для ефективного спілкування.

Конфіденційність – одна з етичних норм роботи практичного психолога, зобов’язання нерозголошення інформації, отриманої від клієнта.

Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісні взаємодії або міжособистісних взаєминах індивідів або груп людей, яке супроводжується гострими емоційними переживаннями.

Креативність – особливий вид здібностей, які виявляються в успішності творчої діяльності.

Навіюваність – властивість особистості, яка виявляється в неусвідомленому прийнятті думок, поглядів, оцінок інших людей або групи.

Навички – вдосконалені шляхом багаторазових вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматичному виконанні дій.

Онтогенез – індивідуальний розвиток будь-якого організму від народження до кінця життя.

Особистість – стійка система соціально значущих рис, що характеризує індивіда як людину того чи іншого суспільства чи спільноти.

Потреба – сутнісна динамічна психічна сила, що виявляється як стан внутрішньої напруги, що спонукає індивіда до цілеспрямованої активності для задоволення життвєво важливих функцій самозбереження і саморозвитку.

Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок.

Психологічний вік – суб’єктивне переживання особистістю власного віку, ставлення до себе як до молодої, зрілої чи похилого віку людини, зумовлене не завжди усвідомленою задоволеністю собою, мірою своєї самореалізації.

Психологія – наука про закономірності виникнення і діяльності психіки людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими компонентами діяльності та спілкування людей, поведінки тварин.

Психологічна діагностика – наука про конструювання методів оцінки, виміру, класифікації психологічних особливостей людей, а також про використання цих методів у практичних цілях.

Психологічний захист – особлива регулятивна система, яку використовує особистість для усунення психологічного дискомфорту і переживань, що погрожують Я-образу, збереження його на рівні, бажаному й можливому за певних обставин.

Психологічна корекція – система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології та поведінки людини за допомогою спеціальних прийомів психологічного впливу.

Психологічна культура – це турбота про своє психологічне здоров’я, уміння людини самостійно виходити із психологічних криз та допомагати іншим людям.

Рефлексія – процес самопізнання суб’єктом власних психічних станів та дій.

Ригідність – утрудненість у зміні наміченої суб’єктом програми діяльності в умовах, що об’єктивно вимагають її перебудови.

Риси особистості – стійкі й такі, що повторюються у різних ситуаціях особливості поведінки індивіда.

Самоактуалізація – найбільш повна і вільна реалізація особистістю своїх можливостей, вроджена тенденція до безперервного зростання свого творчого потенціалу.

Самовизначення особистості – свідомий акт вияву й утвердження власної позиції у проблемних ситуаціях.

Самовладання – здатність людини свідомо керувати власними почуттями, настроями і приводити їх у відповідність з конкретними життєвими обставинами.

Самоконтроль – усвідомлення і оцінка суб’єктом власних дій, психічних станів і процесів.

Самооцінка – оцінка особистістю себе, своїх фізичних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, моральних якостей, ставлення до себе людей і свого місця серед них.

Самосприйняття – процес орієнтації людини у власному внутрішньому світі унаслідок самопізнання та порівняння себе з іншими людьми.

Свідомість – вища форма психічного відображення, яка властива лише людині.

Соціалізація – процес соціального розвитку людини, формування соціальних якостей особистості.

Темперамент – характеристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів.

Тести – стандартизовані, короткі й обмежені в часі випробування, які проводить з метою встановлення якісних та кількісних індивідуально-психологічних відмінностей між людьми.

Тривога – емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеності та небезпеки.

Тривожність – схильність індивіда до переживань тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги.

Фрустрація – психічний стан, який виражається у характерних особливостях переживань і поведінки, що викликані об’єктивно непереборними труднощами на шляху до досягнення мети.

Характер – індивідуальна своєрідність психічного складу особистості, який виявляється в її поведінці, ставленні до суспільства, до колективу, до інших людей і до себе самої.

Ціннісні орієнтації – відображення у свідомості людини цінностей, які вона визнає як стратегічно важливі цілі і загальні світоглядні орієнтири.