Тема: Виробничі функції професійної діяльності психолога

1. Інформаційно-аналітична функція.

2. Виховна функція.

3. Функція планування.

4. Функція управління.

Список рекомендованої літератури:

1. Буткевич Т. В., Савицька О. В. Практична психологія: Вступ у спеціальність. Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.

2. Введение в практическую социальную психологию: [учеб. пособие] / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьева. - М. : Смысл, 1996. - 373 с.

3. Долинська Л. В. Активні методи в роботі практичного психолога: [навч. посіб.] / Л. В. Долинська, М. В. Летченко, Н. В. Чепелєва, Л. І. Уманець. - К. : Вища школа, 2005. - 80 с.

4. Карамушка Л. М. Модель психологічного консультування керівників закладів середньої освіти з проблеми психологічної готовності до управління // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П’ятих Костюківських читань. - К. , 1998. - Т. 1. - С. 569 – 577.

2.2. Практичні завдання

1. Аналіз поведінкових тенденцій студентської молоді у зв’язку з обранням ними професії психолога.

2. Типи студентів за ставленням бо обраної професії.

3. Форми адаптації першокурсників (зокрема майбутніх психологів) у вищому навчальному закладі.

4. Охарактеризувати причини неуспішності студентів-психологів у вищому навчальному закладі.

5. Умови успішного навчання студентів-психологів у вищому навчальному закладі.

6. Аналіз психологічних причин неуспішності студентів у вищому навчальному закладі.

7. Характеристика особливостей вищої психологічної освіти.

8. Особливості побудови взаємодії студентів-психологів з викладачами у сучасних умовах.

9. Орієнтовна методика відпрацювання лекційного заняття студентами-психологами.

10. Особливості спілкування у вищому навчальному закладі.

11. Компетентності психолога-практика.

12. Соціокультурна компетенція практичного психолога.

13. Особистісна компетентність психолога.

14. Характеристика інтерактивно-комунікативних якостей практичного психолога.

15. В чому полягає сутність безоцінкового ставлення до клієнта?

16. Охарактеризувати критерії професійної придатності майбутнього психолога до професійної діяльності.

17. Кваліфікаційна характеристика посади психолога.

18. Опишіть рівні етичних принципів діяльності практичного психолога.

19. Характеристика етапів професійного зростання психолога-практика, психолога-науковця та викладача психології.

20. Чим відрізняється психолог-професіонал від психолога-аматора?

3. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

У сучасній освіті України домінує ідея формування людини-дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку шляхів вирішення актуальних проблем. В основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти в Україні головним є розкриття інтелектуального потенціалу нації, що формується в системі безперервної освіти. Пріоритетним напрямом діяльності закладів освіти є створення цілісної скоординованої системи з виявлення, розвитку, підтримки і стимулювання талановитої молоді.

Важливою складовою професійної підготовки майбутніх спеціалістів є їх активна участь у всіх формах навчально-виховного процесу. Особливо актуальною ця проблема є для студентів-заочників, які, в першу чергу, повинні активно працювати під час консультацій та на установчих лекціях.

Ми вважаємо обов’язковою складовою рекомендувати студентами оволодіти методикою відпрацювання лекційних занять, а саме:

1) вивчити програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму;

2) визначити місце теми цієї лекції в структурі навчальної дисципліни за тематичним планом;

3) з’ясувати всі питання, які необхідно вивчити;

4) вивчити навчальний матеріал, який є в конспекті, уточнити обсяг відсутнього матеріалу на основі контрольних питань, завдань для контрольної роботи і питань, винесених на іспит (див. програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму);

5) визначити літературу, в якій є необхідний навчальний матеріал, та послідовність його засвоєння;

6) кожен навчальний матеріал опрацювати в такий спосіб:

а) прочитати його в динаміці, щоб зрозуміти загальну сутність;

б) вдруге прочитати навчальний матеріал, осмислюючи кожне слово і речення;

в) за третім разом виокремити основні поняття, сутність явищ і процесів, їх структуру і зміст, а також зв’язки між ними;

г) записати все це в конспект;

д) установити зв’язок із попереднім навчальним матеріалом;

е) самостійно відповісти на всі контрольні питання з цієї теми.

Успішність виконання контрольної роботи залежать не тільки від ґрунтовних знань з відповідної дисципліни, а й значною мірою від володіння методикою наукового дослідження, тобто вміння самостійно знаходити потрібну наукову літературу, планувати та організовувати дослідження, аналізувати фактичний матеріал тощо. Проте саме цих навичок і вмінь бракує студентами, які приступають до написання контрольної роботи. Незнання правил і прийомів наукової праці призводить до непродуктивних витрат сил і часу і, отже, до зниження якості роботи.

Контрольна робота – це одна з форм самостійної навчально-дослідної роботи студента. В процесі її виконання студенти розширюють свій загальний кругозір і поглиблено вивчають одну з тем відповідного курсу. Водночас вони набувають навичок і вмінь, необхідних для проведення самостійних наукових досліджень: вчаться аналізувати наукову проблему, спостерігати й аналізувати навчально-виховний процес у світлі цієї проблеми, добирати й критично вивчати літературу з теми дослідження, робити теоретичні висновки й узагальнення, розробляти програму й використовувати різні методи дослідження, аналізувати одержані результати, обґрунтовувати методичні рекомендації з удосконалення навчально-виховного процесу. Працюючи над текстом роботи, студенти набувають умінь наукового писемного мовлення, аргументувати свою власну думку.

Контрольна робота має переважно реферативний характер, що передбачає ґрунтовне вивчення конкретної наукової проблеми. Її основна частина – критичний огляд наукових праць з певної теми.

У вступі контрольної роботи студент повинен визначити об’єкт, предмет дослідження, сформулювати його мету і конкретні завдання.

Об’єктом дослідження є частина об’єктивної реальності або знань про неї, що створює проблемну ситуацію, на яку спрямовано увагу дослідника.

Предмет дослідження – це певна частина, окремі сторони, властивості або відношення об’єкта. Об’єкт і предмет співвідносяться як загальне і часткове.

Приклади визначення об’єкта і предмета дослідження:

1. Об’єкт – практична психологія як вид професійної діяльності, предмет – дослідження особливостей становлення і розвитку практичної психології як галузі професійної діяльності.

2. Об’єкт – особистість практичного психолога. Предмет – визначальні чинники успішної професійної діяльності практичного психолога.

Проблема дослідження характеризує суперечності між типовим станом предмета дослідження й реальному житті й вимогами до нього.

Розв’язання проблеми є метою контрольної роботи. Мета дає уявлення про орієнтовні результати, які мають бути викладені й обґрунтовані в роботі. Мета конкретизується в її основних завданнях. В контрольній роботі формулюють три-чотири завдання. Зміст і характер завдань залежить від специфіки роботи, але здебільшого одне із завдань передбачає вивчення природи, структури, законів функціонування або розвитку об’єкта, інше – розкриття способів його вдосконалення, а ще – розробку практичних рекомендацій.

Наприклад, якщо тема має формулювання «Основні сфери застосування практичної психології», то мета «розкрити і проаналізувати особливості функціонування різних сфер застосування практичної психології». Завдання відповідно до теми можна сформулювати таким чином: розкрити особливості розвитку і функціонування консультативних служб; обґрунтувати важливість особистісних якостей психолога при наданні допомоги у подоланні внутрішніх сімейних конфліктів; проаналізувати основні етапи роботи практичного психолога при наданні допомоги у різних сферах застосування практичної психології.

Чітко сформульована мета дозволяє вибудовувати композицію контрольної роботи відповідно до її структури.

При виборі того чи іншого варіанту контрольної роботи слід насамперед орієнтуватися на власну зацікавленість тієї чи іншою проблемою, наявність інтересу до певної сфери діяльності практичного психолога. Саме це створить передумови для того, щоб виконання контрольної роботи стало захоплюючою справою, в процесі якої можна значно поглибити знання з окремих аспектів відповідного курсу, з’ясувати своє ставлення до обраної проблеми, набути дослідницьких умінь і навичок. І навпаки, байдуже ставлення до теми зашкодить глибокому розкриттю порушених питань, формування власної позиції. Виявленню творчого підходу в роботі над темою, що, врешті-решт позначиться на якості виконання контрольної роботи.

Запам’ятайте, що при виборі теми важливі враховувати практичні питання – наявність літератури в бібліотеці навчального закладу, адже її виконання передбачає перегляд журналів, роботу з каталогами, з бібліографічними покажчиками, з іншими інформаційними ресурсами.

Практичні завдання до контрольної роботи розкривають основний зміст модулю «Інформаційна культура студента», метою якого є: дати студентові знання, уміння і навички інформаційного самозабезпечення його навчальної і науково-дослідної діяльності. Досягнення цієї мети здійснюється в ході рішення наступних задач: освоєння раціональних прийомів і способів самостійного ведення пошуку інформації і систематизації даних відповідно до задач навчального процесу у вузі; оволодіння формалізованими методами аналітико-синтетичної переробки (згортання) інформації; вивчення і практичне застосування технології підготовки й оформлення результатів самостійної навчальної і науково-дослідної діяльності (підготовка курсових і дипломних робіт, рефератів, доповідей і т.п.).

Головною умовою ефективності вивчення модуля є обов’язкова практична робота студента по оволодінню пропонованими у розділі методиками, алгоритмами, технологіями. Прикладний характер і практична спрямованість розділу, його освоєння дасть можливість більш раціонально організувати самостійну роботу студентів, скоротити інтелектуальні і тимчасові витрати на пошук і аналітико-синтетичну переробку навчальної і наукової інформації, підвищити якість знань за рахунок оволодіння продуктивними видами інтелектуальної праці.

Під інформаційною культурою розуміється систематизована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності, яка спрямована на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб в інформації. Інформаційна культура відображає ступінь володіння людиною основами знань у галузі методів і технології роботи з інформацією, а також наявність досвіду, навичок виконання інформаційних процедур.

Форми контролю знань: оцінка виконання студентами пошуку у навчальних каталогах і в електронних ресурсах бібліотеки; виконання студентами самостійних письмових робіт (заповнення вимоги на літературу, складання бібліографічного опису та оформлення бібліографічного списку документів); складання інформаційної пам’ятки. Ми вважаємо пріоритетним на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства підготувати майбутніх фахівців до швидкого сприйняття і обробки значних обсягів інформації, оволодінню сучасними засобами, методами і технологіями роботи. Це призводить до того, що фахівець крім фахових знань повинен мати певний рівень інформаційної культури.

Інформаційна культура – складна системна якість особистості, що забезпечує оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності з метою професійного самовдосконалення та особистісної самореалізації, що є основою професійної культури і головною умовою конкурентоспроможності фахівця в інформаційному суспільстві. Інформаційна культура є, з одного боку, основою професійної складової, що забезпечує якість професійної діяльності та самореалізацію особистості, з іншого - є для студента значимою інтелектуальною цінністю, що має величезне мотиваційне стимулююче значення.

Формування інформаційної культури студента у вузі буде більш ефективним, якщо цей процес вичленувати в якості спеціальної мети навчання та розробити спеціальні педагогічні умови: створити інформаційно-насичений освітній простір, активізуючи навчально-інформаційну діяльність викладачів і студентів; визначити місце курсу «Інформаційна культура» в структурі суміжних дисциплін; розробити систему навчальних занять міждисциплінарного характеру, що стимулюють інформаційну активність студентів, розвиваючи їх інформаційний світогляд, інформаційну мотивацію і включеність в комунікативний процес.

Велике значення має робота над стилем тексту контрольної роботи (дивіться додаток Б). Мова наукової праці свідчить про культуру писемного мовлення її автора. Отже, слід подбати про те, щоб мова контрольної роботи повністю відповідала нормам сучасної української літературної мови і забезпечувала яскраве і водночас логічно точне вираження думок, суджень, положень, визначень, які використовує або самостійно формулює автор.

Наукове писемне мовлення має свої особливості, які слід враховувати, працюючи над текстом контрольної роботи. Це об’єктивність, точність, ясність, лаконічність вираження думок, логічність. Ці ознаки зумовлюють вибір мовних засобів.

Об’єктивність досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб’єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема доборі лексики, синтаксичній будові. У науковому писемному мовленні рідко використовується особовий займенник першої особи однини «я». Виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Широко представлені також безособові речення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вживання авторського «ми», про воно має узагальнений, а часом і умовний характер.

 Наведемо кілька прикладів:

1. На попередньому етапі цієї роботи було проаналізовано класифікації форм і методів роботи практичних психологів, які впроваджуються і використовуються сьогодні у практиці.

2. Автор виділив три рівні готовності до самостійної науково-дослідної роботи студентів-психологів: репродуктивний, репродуктивно-продуктивний і продуктивний.

3.Оцінювання відповідей на поставлені запитання здійснювалося за …

4. Зміст психологічної освіти ми розглядаємо …

5 Наш підхід до визначення рівня комунікативної компетенції психолога дає змогу …

Виразність викладу, чіткість передачі інформації забезпечуються точним добором слів, правильним використанням термінів, відсутністю суперечностей в аргументації тощо.

Логічний характер наукового мовлення визначає широке вживання засобів логічного членування тексту й виділення окремих слів або їх груп. Це, з одного боку, прийоми зовнішнього оформлення тексту – поділ його на частини, розділи, параграфи, з іншого – чітко виявлені причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами.

Обов’язковою складовою виконання цього виду роботи є захист контрольної роботи, який відбувається у встановлений навчальною частиною термін. На захисті студент повинен у 10 - 15-хвилинному виступі викласти мотиви вибору теми, мету роботи, її основний зміст, висновки і після цього відповісти на запитання керівника. Потім керівник контрольної роботи оголошує рецензію. Студенту дається можливість відповісти на всі зауваження, які прозвучали в ній.

При оцінці роботи враховуються не тільки висновки керівника, а й виступ студента на захисті, наскільки він володіє матеріалом та вміє відстоювати свої думки і висновки. Отже, студент, який прагне отримати високу оцінку за контрольну роботу, повинен ретельно підготуватися до захисту.

Підготовка до захисту складається з кількох етапів, першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Наявність написаного тексту – це необхідність, продиктована суворим регламентом захисту.

Структурно текст усного повідомлення складається з трьох логічно взаємопов’язаних частин, кожна з яких є самостійним смисловим блоком. У першій – вступній частині – називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки проблеми, якій присвячено роботу, визначається об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання роботи, стисло описується структура роботи. Середня частина присвячена результатам дослідження проблеми. У заключній частині подаються загальні висновки і практичні рекомендації.

У виступі мають бути чітко позначені початок і кінець повідомлення і прозвучати подяка присутнім за увагу. Оскільки текст виступу сприймається на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки: довгі речення по можливості замінити короткими; у «ключових позиціях» тексту ввести звертання до слухачів, покликані активізувати їхню увагу, наприклад «Як Ви знаєте…»; в окремих місцях доповіді замість розповідних речень ввести запитання й відповіді, наприклад: «Чи правильна така думка?»; виразити словами смислові зв’язки між частинами доповіді, наприклад: «Далі перейдімо до розгляду…», «Наступна проблема…»; замінити дієприслівникові та дієприкметникові звороти окремими реченнями з дієслівними формами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами.

Коли доповідь готова, слід позначити в тексті паузи й ті місця, які студент буде переказувати словами. Після цього текст доповіді слід кілька разів прочитати вголос. З одного боку, це дасть змогу ще раз критично оцінити текст і точно визначити, скільки часу займатиме повідомлення, а з другого – психологічно підготуватися до виступу.

Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре студент знає текст, а й від того, як цей текст прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впевнено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літературної мови. Студент, який поспішає, «ковтаючи» закінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє погане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їхньої реакції.

Відповіді на запитання мають короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо воно незрозуміле, потрібно попросити уточнити його.

При підготовці до захисту слід враховувати, що коло запитань, які можуть бути поставлені, може бути ширшим за тему контрольної роботи, адже на захисті з’ясовується не тільки рівень орієнтації в темі контрольної роботи, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готуючись до захисту, не тільки корисно, ай необхідно повторити матеріал усього курсу, насамперед теоретичні питання.